Справа № 22ц-1985/2009 р.                           Головуючий у 1 інст.- Ходіч В.М.

 Категорія - цивільна                                        Доповідач- Острянський В.І.

 

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м       У к р а ї н и

 

 09 вересня 2009 року                                                                           місто  Чернігів

 

                    А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                        

                                  головуючого   -  судді Хромець Н.С.,

                      суддів  - Острянського В.І., Страшного М.М.,

                      при  секретарі - Зіньковець О.О.,

                                  з участю - ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2.,

           

                розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,

  

В С Т А Н О В И В :

 

           

                  02 квітня 2009 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1. 29 344 грн. 70 коп. в рахунок повернення боргу, посилаючись на те, що відповідачка 31 березня 2006 року взяла у нього в борг 19 250 грн., що в еквіваленті становило 3 811 доларів США, які зобов”язувалась повернути до 31 березня 2009 року, що підтверджується договором позики. Оскільки по закінченню строку на його вимогу ОСОБА_1. кошти не повернула, то позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України 29 344 грн. 70 коп. боргу та судові витрати.

            Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2009 року позов ОСОБА_3. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. 19 250 грн. боргу, 577 грн. 50 коп. процентів річних від простроченої суми боргу, 198 грн. 27 коп. в рахунок понесених витрат по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. звернулись до суду з апеляційними скаргами.

            В  апеляційній  скарзі  ОСОБА_3. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача боргу в сумі 29 344 грн. 70 коп., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що сторонами у зобов”язанні було визначено грошовий еквівалент суми позики в іноземній валюті, а тому суд безпідставно не застосував ч.2 ст. 533 ЦК України. Крім того, апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд при винесенні рішення вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача 577 грн. 50 коп. процентів річних від простроченої суми, які не були предметом позовних вимог.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що вона працювала продавцем в магазині відповідача, де виявилась нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 19 250 грн., в зв”язку з чим відповідач з дружиною запропонував їй написати боргову розписку, а в разі відмови обіцяв звернутися до органів міліції; що в дійсності вона ніяких коштів в борг не отримувала. Крім того, апелянт зазначає, що з неї безпідставно стягнуто 577 грн. 50 коп. процентів річних від простроченої суми, оскільки таких вимог позивачем не було заявлено.  

          Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та  матеріали  справи,  апеляційний  суд  приходить  до  висновку,  що  апеляційна  скарга ОСОБА_3. підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1. - частковому задоволенню  з  наступних  підстав.

          Згідно  з правилами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)  передає  у  власність  другій  стороні (позичальникові)  грошові  кошти  або  інші  речі,  визначені  родовими  ознаками,  а  позичальник  зобов”язується  повернути  позикодавцеві  таку  ж  суму  грошових  коштів (суму  позики)  або  таку  ж  кількість  речей  того  ж  роду  та  такої  ж  якості.

          Договір  позики  є  укладеним  з  моменту  передання  грошей  або  інших  речей,  визначеними  родовими  ознаками.         

          Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний  повернути  позикодавцеві  позику (грошові  кошти)  у  строк  та  в порядку,  що  встановлені  договором.

          Судом  встановлено,  що ОСОБА_1. 31 березня 2006 року  взяла  в  борг  у  ОСОБА_3. 19 250 грн., що в еквіваленті становило 3 811 доларів США, терміном до 31 березня 2009 року,  що  підтверджується  укладеним між ними договором позики та розпискою. (а.с. 6).

    Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідачка не довела факт повернення позивачу боргу, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що вона не отримувала від позивача будь-яких коштів, не заслуговують на увагу та спростовуються наявною в справі розпискою про отримання зазначених коштів (а.с.6).

Проте, вирішуючи питання про розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд припустився порушеннь норм матеріального права.

Так, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом достовірно встановлено, що сторони, укладаючи договір позики,  визначили еквівалент зобов”язання в іноземній валюті, а тому, враховуючи зазначену вище норму закону, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню боргу в еквіваленті 3 811 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, складає 29 344 грн. 70 коп.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі.

Судом встановлено, і дані обставини не заперечуються позивачем, що вимоги про стягнення з відповідача процентів річних від простроченої суми не були заявлені позивачем у його позові, а тому суд, стягуючи з відповідача кошти в сумі 577 грн. 50 коп., вийшов за межі позовних вимог.

За таких обставин рішення суду не може бути визнане законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 при зверненні до суду було сплачено 293 грн. 44 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідачки на його користь.

               

          Тому, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст.526, 533 ЦК України, апеляційний суд

 

в и р і ш и в :

 

         Апеляційну  скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

 

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.   

 

         Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2009 року скасувати.

        Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

 

        Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 29 344 грн. 70 коп. боргу за договором позики.

 

        Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі  293  грн. 44 коп. та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду  справи.

 

        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

              

              

 

      Головуючий:                                                              Судді: