Справа № 22ц-1958/2009                                Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                       Іванюк Т.І.

                                                                          Доповідач - Шемець Н.В.

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 вересня 2009 року		м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді:	РЕДЬКИ А.Г.,
суддів:	ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі:        з участю:	ОСОБА_1.,  представника позивача ОСОБА_2. - ОСОБА_3., відповідачки ОСОБА_4., її представника ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,  -

 

   

                                          В С Т А Н О В И В :

 

     В травні 2009 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити право власності ОСОБА_4. на частину земельної ділянки площею 0,10 га в с. Виповзів вул. Гагаріна, 2-а Козелецького району; визнати за ним право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята належним йому житловим будинком з надвірними будівлями за зазначеною адресою, площею 0,10 га без зміни цільового призначення.

          В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 12 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6. від його імені на підставі  довіреності  придбав у ОСОБА_4. житловий будинок по АДРЕСА_1  загальною площею 92,4 кв.м.

Під час укладення договору нотаріусом було роз'яснено сторонам угоди зміст ст. 120 ЗК України та  ст. 377 ЦК України щодо переходу права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.

          При укладанні договору ОСОБА_4. приховала, що земельна ділянка, на якій розташований  відчужуваний житловий будинок та надвірні будівлі, належить їй на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку № ІІ-ЧН № 010121 від 24 травня 2001 року, та  надала нотаріусу довідку Карпилівської сільської ради від 03 квітня 2006 року про те, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована, Державний акт  на право власності на неї не видавався.

 Також позивач зазначає, що 10 лютого 2006 року рішенням Карпилівської сільської ради було надано ОСОБА_4. дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,10 га    по вул. Гагаріна 2-а в с.Виповзів.

На підставі цього рішення житловий будинок було прийнято в експлуатацію, проведено технічну інвентаризацію і 03 квітня 2006 року виконкомом  Карпилівської сільської ради видано ОСОБА_4. свідоцтво про право власності на нього, яке зареєстроване в Ніжинському МБТІ.

Зазначене свідчить про те, щоАДРЕСА_1 розташований на окремій земельній ділянці площею 0,10 га.

Проте 26 вересня 2008 року Карпилівська сільська рада за протестом прокурора Козелецького району скасувала своє рішення  про надання ОСОБА_4. дозволу на розробку  технічної документації на земельну ділянку в зв”язку з тим, що ця земельна ділянка вже була приватизована раніше.

Тому, зазначає позивач, це унеможливлює оформлення окремого Державного акта на дану земельну ділянку зі зміною цільового призначення і подальшу передачу йому прав  власності на неї у встановленому порядку.

Крім того, відповідачка заперечує його право користування земельною ділянкою, оскільки вона не продавала земельної ділянки, а продала сам лише будинок і відмовляється передати у власність земельну ділянку площею 0,10 га,  пропонує надати безкоштовно частину земельної ділянки на свій розсуд, а решту - купити.

Тому позивач вважає, що відповідачка перешкоджає йому в реалізації прав, передбачених чинним законодавством України.

    Рішенням Козелецького районного суду  від 09 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено, припинено право власності ОСОБА_4. на  земельну ділянки площею 0,10 га в с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області по вул. Гагаріна, 2-а; визнано за ОСОБА_2. право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята належним йому житловим будинком з надвірними АДРЕСА_1 площею 0,10 га без зміни цільового призначення,  стягнуто з ОСОБА_4. судові витрати: на користь ОСОБА_2. 81 грн. та на користь держави 220 грн..

    В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове про  відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,, посилаючись на  порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення  обставин, що мають значення для справи.

             Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що нею були приховані відомості, які стосуються предмету спору, а саме приватизації земельної ділянки, оскільки суду позивачем, Карпилівською сільською радою не представлено жодного доказу того, що земельна ділянка під будинком по вул. Гагаріна, 2-а не була приватизована, та зазначає, що при укладанні договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 всі довідки надавались ОСОБА_6. від імені ОСОБА_2. та ОСОБА_4.

          Як зазначає апелянт, суд в своєму рішенні посилається на рішення Карпилівської сільської ради від 17 січня 2006 року про  відкриття погосподарського номера за адресою: с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 2-а і закріплення  земельної ділянки площею 0,10 га, проте згідно даного рішення Карпилівської сільської ради лише   відкрито погосподарський номер двору без закріплення земельної ділянки. У справі відсутні докази, що за будинком за цією адресою закріплено земельну ділянку площею 0,10 га.

           Апелянт зазначає, що судом не було враховано те, що вона письмово пропонувала ОСОБА_2. вирішити даний спір мирним шляхом і відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України пропонувала передати йому безкоштовно від 3 до 5 соток земельної ділянки.

           Стверджує, що рішення суду неможливо виконати, оскільки у неї у власності немає земельної за адресою с. Виповзів Козелецького району по вул. Гагаріна, 2-а, у неї є право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 що підтверджено Державним актом на право власності на землю від 24 травня 2001 року.

          Апелянт вважає, що рішенням суду першої інстанції були порушені ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 321, 346, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 78, 79, 81, 90, 121, 140, 143, 152, 153 ЗК України.

          В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4., рішення Козелецького районного суду  від 09 липня 2009 року - залишити без змін, посилаючись на те, що апелянт не надав переконливих доказів неправильного встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи внаслідок їх неправильного дослідження.

    Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню  з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції вважав,  що під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями ОСОБА_4. приховала відомості, що  стосуються предмету договору купівлі- продажу, оскільки нею було подано нотаріусу довідку Карпилівської сільської ради про те, що земельна ділянка по вул..Гагаріна, 2а в с.Виповзів не приватизована та Державний акт не видавався.

    Вирішуючи вимогу щодо припинення права  власності ОСОБА_4. на земельну ділянку площею саме 0,10 га, суд виходив з того, що згідно рішення Карпилівської сільської ради було відкрито погосподарський номер на адресу: АДРЕСА_2 та закріплено земельну ділянку саме такою площею. Під час укладання правочину це рішення було дійсним.

      З цих же підстав  суд задовольнив  позов  про визнання за ОСОБА_2. права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята належним йому житловим будинком площею 0,10 га, без зміни цільового призначення.

    Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу  згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.     

З матеріалів справи вбачається:

Рішенням Карпилівської сільської ради №6 від 17 січня 2006 року було відкрито погосподарський номер двору на ім”я відповідачки в с.Виповзів по вул..Гагаріна, 2а.

Також рішенням Карпилівської сільської ради від 10 лютого 2006 року надано дозвіл  ОСОБА_4. на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 площею 0,10 га (а.с.18). Проте зазначене рішення скасоване  Карпилівською сільською радою 26 вересня 2008 року  за протестом прокурора Козелецького району, оскільки земельна ділянка вже приватизована.

З акту про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння вбачається, що будинок збудований в 1975 році, прийнятий в експлуатацію в 2006 році (акт затверджений рішенням виконкому Карпилівської сільської ради №20 від 21 березня 2006 року).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 квітня 2006 року ОСОБА_4. продала, а ОСОБА_6. від імені ОСОБА_2. купив житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2, загальною площею 92,4 кв.м. за 12625 грн. Предмет договору належить продавцю на  підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Карпилівської сільської ради 03 квітня 2006 року на підставі рішення №22 від 21 березня 2006 року, зареєстрованого в Ніжинському МБТІ 03 квітня 2006 року, реєстровий №272(а.с.9).

Відомостей щодо  земельної ділянки, на якій розташований будинок,   договір  не містить.

З Державного акту на право приватної власності на землю від 24 травня 2001 (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_4., яка мешкає АДРЕСА_3 на підставі рішення Карпилівської сільської ради від 15 листопада 1995 року  передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,52 га; земля передана для ведення особистого підсобного господарства. Площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, що придбав у власність ОСОБА_2., становить 0,26 га, крім того, на даній земельній ділянці розташований інший будинок, в якому проживає відповідачка (а.с.15).

Як визначено ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен  має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності  є непорушним.

Припиняючи право власності ОСОБА_4. на земельну ділянку 0,10 га суд виходив з того, що на будинок по вул..Гагаріна 2а  в с.Виповзів відкрито  погосподарський номер та закріплено земельну ділянку.

Проте  в рішенні Карпилівської сільської ради про відкриття  погосподарського номеру не  зазначено про закріплення земельної ділянки.

Крім того, апеляційний суд враховує, що питання припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України, підстави припинення права власності  на землю чітко  визначені ст.140 ЗК України і їх перелік є вичерпним.

Вказана судом першої інстанції підстава для припинення  права власності відповідачки на землю в цьому переліку не зазначена, як не зазначена  і така підстава, як набуття іншою особою у власність житлового будинку, розташованого на земельній ділянці.

Тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу позивача про припинення права власності відповідачки на земельну ділянку площею 0,10 га.

Щодо обґрунтування вимоги  позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку з посиланням на ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, апеляційний суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.120 ЗК України в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу визначено: при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Тобто, даною правовою нормою встановлено, що перехід права власності на землю вимагає в такому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі(споруди), крім того, право власності  не обов”язково переходить, а „може переходити”.

У договорі купівлі-продажу будинку від  12 квітня  2006 року   перехід права власності на земельну ділянку сторонами не обумовлювався.

 П.2 ч.1 ст.377 ЦК України передбачено, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Проте позивачем заявлені вимоги щодо 0,10 га  землі, виходячи із розміру, зазначеного в рішенні Карпилівської сільської ради від 10 лютого 2006 року. На це ж рішення посилався і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Апеляційний суд вважає такі доводи позивача та висновки суду  необґрунтованими, вони не узгоджуються з положення п.2ч.1 ст.377 ЦК України, крім того, дане рішення Карпилівської  сільської ради скасоване, а інших доказів суду в частині визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку,  матеріали справи не містять.

Також апеляційний суд враховує, що будинок, який  придбаний ОСОБА_2., розташований на земельній ділянці сільського господарського призначення, а не на  присадибній ділянці, її цільове призначення у визначеному законодавством порядком не змінювалося, а ч.1 ст.377 ЦК України передбачено перехід права власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.

Крім того,  у справі  відсутній  належний  документ, який би посвідчував право власності  ОСОБА_4.  на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи, що ЗК України визначений  механізм, підстави та способи набуття права власності на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на земельну ділянку в порушення вимог закону і вчинив дії, які виходять за межі його повноважень.

За вищезазначених обставин не можуть бути задоволені вимоги ОСОБА_2. про  припинення права власності  ОСОБА_4. на   земельну ділянку за адресою:  АДРЕСА_2 Козелецького району площею 0,10 га та  визнання  за ним права власності на зазначену земельну ділянку без зміни цільового призначення,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про  відмову в  задоволенні позову ОСОБА_2.

 Підлягає стягненню зі ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4. 30 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Не підлягають задоволенню вимоги представника відповідачки  про стягнення  800 грн. за  надану правову допомогу.

Апеляційним судом ОСОБА_5 за клопотанням відповідачки допущена до участі у справі як її представник, а не як особа, яка надає правову допомогу, і користувалась при апеляційному розгляді  справи правами саме представника сторони.

В квитанції  СПД  - ФО ОСОБА_5.  від  14 вересня 2009 року найменування послуги зазначено - участь в апеляційному суді у розгляді цивільної справи, що є правом саме представника сторони, а не особи, яка надає правову допомогу, як то визначено ч.2 ст.56 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді, відповідно  вимога про стягнення з позивача на користь відповідачки  витрат у сумі 800 грн не підлягає задоволенню.

         Керуючись ст.ст.118,120 ЗК України 2001 року, ст.377 ЦК України, ст.ст. 88,  303,   307, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,   апеляційний суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Козелецького районного  суду Чернігівської  області від 09 липня 2009 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4. 30 грн. на повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

 

  ГОЛОВУЮЧИЙ:                                          СУДДІ: