Категорія статобліку - 2.32
Справа № 2а-4410/09/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 серпня 2009 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук Н.В.
при секретарі - Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3011 ВВ МВС України м.Кривого Рогу про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання командира військової частини 3011 ВВ МВС України зарахувати йому період навчання в ліцеї до загального строку військової служби та до строку безперервної військової служби, внести зміни у всі відповідні документи, провести перерахунок до вислуги років вважаючи початком військової служби день зарахування до навчального закладу, а саме з 20.06.1997 року та оголосити відповідними наказами по військовій частині, а також з 27.02.2009 року провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки за безперервну військову службу, премію 33,3%, допомоги на оздоровлення у разі вибуття в чергову відпустку та виплати їх.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що Відповідно до абзацу четвертого частини першої ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в редакції Закону від 25 березня 1992 року, початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Відповідно до п.4 Тимчасового положення «Про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами та старшинами», затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створено:
- Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища;
- Львівський військовий ліцей з присвоєнням йому імені Героїв Круг на базі Львівської спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою;
- ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Таким чином, відповідно до норм законодавства, яке діяло на той час, початком перебування на військовій службі вважається день прибуття до військового ліцею (Київського або Львівського), а не до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, як зазначає у своїй заяві позивач.
Отже, представник відповідача посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним відмовити у задоволенні даного позову повністю з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи зі змісту статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20 серпня 1997 року по 20 червня 2000 року позивач навчався в Криворізькому Ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (далі - Ліцей ), що підтверджується витягом з наказу № 54 від 20. 08.1997 р., наказу № 26 від 20.06.2000 р. та довідки № 704 від 17.10.2006 року начальника Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого вступив для подальшого навчання до Київського юридичного інституту МВС України, який закінчив 25 червня 2004 року.
Наказом МВС України № 311 о/с від 18 червня 2004 року позивачу було присвоєно військове звання - лейтенант. Наказом командуючого внутрішніх військ МВС України № 54 о/с від 25.06.2004 року був направлений для подальшого проходження військової служби до управління центрального територіального командування внутрішніх військ МВС України. Згідно наказу начальника управління центрального територіального командування внутрішніх військ МВС України №23 о/с від 22.07.2004 року відряджений для подальшого проходження військової служби до військової частини 3011 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Наказом командира військової частини 3011 ВВ МВС України № 22 о/с від 04 серпня 2004 року був призначений на посаду командира 1-го патрульного взводу 5 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини 3011 ВВ МВС України. Наказом командира військової частини 3011 ВВ МВС України № 17 о/с від 23 червня 2006 року був призначений на посаду заступника командира 5 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини 3011 ВВ МВС України. 26.02. 2007 року наказом командира військової частини 3011 ВВ МВС України № 4 о/с був призначений на посаду командира 5 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини 3011 ВВ МВС України, де у теперішній час проходить службу.
На час навчання в ліцеї відповідно до ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та згідно з п.4 розділу 1 «Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами та старшинами», затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 р. № 174/93 дійсних в період здійснення правовідносин , що до навчання в ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею), вказаним в документі, виданим військовим комісаром, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних. Така норма була чинною та мала дію в часі до 1999 року.
Позивач вважає, що при формуванні особової справи перед випуском з вищого навчального закладу МВС України в 2004 році співробітниками кадрового органу навчального закладу було зроблено помилковий запис стосовно початку військової служби.
На рапорт про зарахування до вислуги років період з 20.08.1997 року по 20.06.2000 року навчання у ліцеї позивач отримав відмову командира військової частини 3011 ВВ МВС України.
Вважаючи такі дії посадових осіб відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з 01.08.2006 року набув права на отримання щомісячної надбавки за вислугу років до окладів грошового утримання у розмірі 20%, встановленої додатком № 3 наказу МВС № 344 від 02.06.2000 року, щомісячної надбавки за безперервну військову службу у розмірі 20% до грошового забезпечення регламентована наказом МВС України № 570 від 31.05.2003 року. Підвищення вищезазначених виплат, на його думку, призведе, в свою чергу, до збільшення сум преміювання 33,3% та допомоги на оздоровлення у разі вибуття в чергову відпустку, що виплачується на підставі наказу КВВ МВС України № 140 від 12.05.1998 року.
Відповідач не заперечує факт навчання позивача в Криворізькому Ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в період з 20 серпня 1997 року по 20 червня 2000 року.
Проте, не погоджується з вимогою позивача щодо зарахування йому періоду навчання в Ліцеї до загального строку військової служби та до строку безперервної військової служби.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено початок і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
Так, початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
На час виникнення спору порядок проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, їх права та обов'язки визначався відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" Тимчасовим положенням, затвердженим Указом Президента України № 174/93 від 13 травня 1993 року.
Так, відповідно до пункту 4 зазначеного Тимчасового положення початком перебування на військовій службі вважається, в тому числі день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Проте, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 19 серпня 1992 р. «Про реформу системи військової освіти» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створено:
- Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища;
- Львівський військовий ліцей з присвоєнням йому імені Героїв Крут на базі Львівської спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.
ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою на базі:
- Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії ОСОБА_2;
- частини Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків імені Ленінського комсомолу та Чернігівського авіаційно-спортивного клубу Товариства сприяння обороні України (за погодженням з його Центральним комітетом).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що Криворізький міський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою належить до категорії військово-навчального закладу - ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою (а.с.17), а не до категорії військових ліцеїв, як передбачено ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.4 Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами.
Викладене також підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 13.06.1996 р. Про військові ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт статусу Криворізького міського ліцею, який позивач закінчив у 2000 році, як ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії з посиланням на норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами є безпідставними.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише в межах своїх повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача-1, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги ОСОБА_1 спростовані матеріалами справи та наданими у судовому засіданні поясненнями, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 3011 ВВ МВС України м.Кривого Рогу про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.08.2009 р.
Суддя Н.В. Захарчук