У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6 березня 2009 року  щодо ОСОБА_1,

встановила:

        зазначеним  вироком

                                                        ОСОБА_1,

                                                                  ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та жительку с. Магала Новоселицького району Чернівецької області, раніше не судиму,

      засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн.

           Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 13 січня 2009 року у період часу з 18 години 30 хвилин до 20 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, у с. Магала Новоселицького району Чернівецької області із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, відкрито заволоділа майном  ОСОБА_2 на суму 350грн., ОСОБА_3 на суму 950 грн. та ОСОБА_4 на суму 1100 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність  призначеного судом  покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через м'якість,  просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.  

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційному поданні не заперечуються. 

             Що стосується посилань у касаційному поданні на безпідставність не зазначення судом кваліфікуючої ознаки - повторність, то, з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та правильності застосування кримінального закону, це не може бути підставою для скасування вироку.

Доводи касаційного подання, що суд без достатніх підстав призначив засудженій покарання із застосуванням ст.  69 КК України,  колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як убачається із матеріалів справи, засуджена повністю визнала вину та щиро покаялася, позитивно характеризувалася за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю відшкодувала завдану шкоду потерпілим, є особою молодого віку. Ці пом'якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженій покарання у виді штрафу за розміром нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України  вмотивовано,  ґрунтується на законі й повністю узгоджується з позицією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Крім того, судом ураховано прохання потерпілих, які до ОСОБА_1 матеріальних та моральних претензій не мали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженій покарання із застосуванням ст.  69 КК України  відповідає вимогам ст. 65 КК України,  є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання.

Посилання у касаційному поданні на те, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді штрафу з огляду на те, що остання не працює, а тому не зможе сплатити даний штраф, не носять правового характеру, а тому не заслуговують на увагу.

Окрім того, із матеріалів справи убачається, що 17 березня 2009 року засуджена повністю сплатила штраф у визначеному судом розмірі. ( а.с. 148).  

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                                ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Чернівецької області.

Судді:

Глос Л.Ф.                         Прокопенко О.Б.                      Школяров В.Ф.