Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 1 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1

встановила:

вироком Сквирського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 липня 2008 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця села Нової Пустоварівки Сквирського району Київської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади державного службовця на строк 3 роки, без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 2 342 гривні 80 копійок.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду сільського голови села Ленінське Сквирського району Київської області, як особа органу місцевого самоврядування, що займає відповідальне становище, в липні-серпні 2007 року шляхом вимагання одержав хабари від ОСОБА_3 в сумі 5 000 гривень і від ОСОБА_4 в розмірі 5 000 доларів США (далі - доларів), що відповідає 25 250 гривням.

Як установив суд, злочини було вчинено за таких обставин.

Підприємець ОСОБА_3 для обладнання цеху по виготовленню меблів підшукував вільні нежилі приміщення на території Сквирського району Київської області. Його влаштовувала будівля колишньої комори в селі Нова Пустоварівка Ленінської сільської ради. Для вирішення питання про оренду цього приміщення ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 як сільського голови. Останній погодився розглянути це питання, але за винагороду в розмірі 5 000 гривень. ОСОБА_3 не бачачи іншого виходу, прийняв такі умови й 14 вересня 2007 року о 10-ій годині в службовому кабінеті ОСОБА_1 дав останньому обумовлену суму хабара, після чого був затриманий працівниками міліції.

У цей же проміжок часу до ОСОБА_1 звернувся громадянин ОСОБА_4 з проханням надати йому земельну ділянку для будівництва будинку на території села Ленінське Сквирського району. ОСОБА_1 погодився розглянути це звернення й показав на вибір декілька ділянок, назвавши при цьому вартість кожної з них. Коли ОСОБА_4 вибрав одну з цих ділянок, але з особистих причин не подав документи на оформлення права користування нею, ОСОБА_1 застеріг його, що віддасть її комусь іншому, якщо той не заплатить йому гроші за неї. За цю ділянку ОСОБА_1 сказав дати 5 000 доларів. Під дією цього попередження ОСОБА_4 погодився й 14 вересня 2007 року об 11-ій годині в приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту передав         ОСОБА_1 обумовлену суму хабара. Після цього він був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що суд неповно, однобічно та всупереч вимогам кримінально-процесуального закону дослідив і оцінив зібрані в справі докази, а тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого йому вимагання хабарів. Зазначає, що суд не перевірив законність заведення оперативно-розшукової справи щодо його підзахисного та залишив поза увагою відсутність у справі відповідної постанови апеляційного суду про надання дозволу на проведення таких дій. У контексті наведеного вважає, що органи досудового слідства й суд такими діями позбавили ОСОБА_1 права на захист. Стверджує, що апеляційний суд в своїй ухвалі не навів докладних мотивів спростування доводів апеляції. 

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи висновок про наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки одержання хабара як вимагання, суд першої інстанції правильно вказав у вироку, що ОСОБА_1, ігноруючи врегульовані законом земельні та майнові права громадян, умисно ставив їх у такі умови, за яких вони вимушені були дати йому хабари.

У даній справі ці обставини підтверджуються: по першому епізоду обвинувачення - показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, документами сесії Ленінської сільської ради від 21 серпня 2007 року про розгляд та передачу в оренду комори села Нова Пустоварівка, а також результатами оперативного контролю, в ході якого працівники міліції встановили та зафіксували фактичні дані одержання ОСОБА_1 хабара від       ОСОБА_3 По другому епізоду - показаннями свідка ОСОБА_4, самого засудженого про звертання ОСОБА_4 з проханнями надати земельну ділянку для будівництва, а також даними оперативного супроводу, в процесі якого були задокументовані обставини одержання ОСОБА_1 незаконної винагороди від ОСОБА_4

Факт виявлення грошей у засудженого за наведених у вироку обставин, як убачається зі змісту касаційної скарги, фактично не заперечується. Правда, захисник, як і засуджений під час судового розгляду справи притримуються версії, що виявлені у ОСОБА_1 гроші призначалися не для збагачення останнього, а для використання в інтересах громади села.

Проаналізувавши ці та інші докази, що є у справі, в сукупності, суд встановив, що ОСОБА_3 мав намір на законних підставах і в установленому законом порядку отримати в оренду будівлю комори, яка знаходилася у віданні Ленінської сільської ради. ОСОБА_1, усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_3 в отриманні тієї будівлі, як і те, що вирішення цього питання залежить від використання наданих йому повноважень сільського голови, погодився на його передачу й підписав договір оренди на це приміщення, але після того, як ОСОБА_3 виконав його вимогу - дав хабара.

Аналогічні за змістом та суттю дії ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_4 Останній мав право на отримання земельної ділянки, яка на час його звернення була вільна й на неї фактично ніхто не претендував. Попри це ОСОБА_1 приховав ці обставини й попередженням про передачу земельної ділянки іншій особі, примусив ОСОБА_4 дати йому незаконну винагороду.

Такі дії характеризуються наявністю в них ознак вимагання хабара, тому суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи захисника не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим не можуть бути підставами для його скасування.

Відсутні в матеріалах справи й дані про порушення органами досудового слідства законності під час проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_1

Та обставина, що у справі немає постанови апеляційного суду про надання дозволу на проведення заходів з використанням технічних засобів, не означає, що застосування цих засобів проводилося без рішення суду, оскільки не заперечує факту існування такого дозволу. Свідченням сказаного є повідомлення голови апеляційного суду Київської області про те, що постановою судді цього суду від 21 серпня 2008 року давався дозвіл на застосування технічних засобів під час фіксування обставин одержання ОСОБА_1 хабарів.

З урахуванням того, що стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мало місце вимагання хабарів, про які вони добровільно повідомили правоохоронні органи, слідчий прокуратури обґрунтовано звільнив їх від кримінальної відповідальності. Тому твердження захисника про безпідставне звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за давання хабара є неспроможними.

Переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції, як видно з ухвали суду, погодився з оцінкою доказів та результатами розгляду справи місцевим судом, посилаючись на які слушно відхилив доводи апеляції сторони захисту. Відсутність в ухвалі апеляційного суду розгорнутих мотивів незгоди з цим доводами, але за наявності даних про перевірку та оцінку їх судом з посиланням на наведені у вироку докази, сама по собі, за даних обставин справи, не свідчить про невмотивованість судового рішення. У зв'язку з цим міркування захисника про скасування ухвали апеляційного суду з огляду на ці причини є непереконливими.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила :

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1.

С у д д і:

Школяров В.Ф.                      Прокопенко О.Б.                   Гриців М.І.