ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2017 року                                                              Справа № 913/1379/16

                                                                                Провадження №6/913/1379/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альведен-3000», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 товариства «Укрінком», м. Сєвєродонецьк, Луганської області

про стягнення 60 000 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 26.01.2017;

від відповідача - представник не прибув;

ВСТАНОВИВ:

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача частини заборгованості за несплаченими відсотками за депозитом, розміщеного на умовах договору банківського вкладу "Стандарт" №197349/ГО-1289 від 29.10.2014 в розмірі 644 383 грн. 56 коп.

В судовому засіданні представником позивача було подано до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості за несплаченими відсотками за депозитом, розміщеного на умовах договору банківського вкладу "Стандарт" №197349/ГО-1289 від 29.10.2014 в розмірі 60 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача і в даному випадку права відповідача не порушені, у зв’язку з чим суд приймає заяву позивача до розгляду. Виходячи з наведеного позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача частини заборгованості за несплаченими відсотками за депозитом, розміщеного на умовах договору банківського вкладу "Стандарт" №197349/ГО-1289 від 29.10.2014 в розмірі 60 000 грн. 00 коп.

Також, представником позивача в судовому засіданні подано письмові пояснення щодо додаткових обґрунтувань вимог за позовом. Надані позивачем пояснення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважного представника у судових засіданнях не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що в тому числі підтверджується і відміткою органу поштового зв’язку на повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвал суду від 21.12.2016, 23.01.2017).

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

При цьому, відповідач не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги розглядаються в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між позивачем та ПАТ «УКРІНБАНК» правонаступником якого є ПАТ «Укрінком» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289 від 29.10.2014р на підставі якого позивачу відкрито депозитний рахунок № 26155001100043.

15.07.2015 відповідачем безпідставно було списано на власний рахунок грошові кошти позивача з вказаного депозитного рахунку в сумі 12 000 000,00 грн., що підтверджується відповідною банківської випискою.

За доводами позивача, відповідач не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Позивач, з посиланням на норми ст.ст. 1073, 1212 ЦК України, положення Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 зазначає, що відповідач повинен перерахувати на рахунок позивача безпідставно списану частину депозиту в розмірі 12 000 000,00 та нарахувати і сплатити проценти на вказану суму відповідно до умов договору банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289 від 29.10.2014 за період з 15.07.2015 р. по 30.11.2016 р. із розрахунку 28% річних.

Станом на 01.12.2016 р. сума відсотків нарахованих на вказану частину депозиту за період з 15.07.2015 р. по 30.11.2016 р. складає 4 640 341,35 грн. При цьому, позивачем до стягнення заявлена частина суми заборгованості за відсотками в розмірі 60 000,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом, який зокрема обґрунтовує посиланням на норми ст.ст. 526, 1166, 1071, 1073, 1212 ЦК України, ст.ст.216, 234, 225, 226 ГК України на інші.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, позовні вимоги не оспорені.

          Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

29.10.2014 року між ПАТ «Український інноваційний банк» правонаступником якого є ПАТ «Укрінком» та ТОВ «Альведен-3000» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289.

          Згідно п.1.1 договору вкладник (позивач у справі) перераховує банку безготівкові кошти в сумі 81 493 590,00 грн. (депозитний вклад), а останній приймає та зараховує вказані кошти на вкладний (депозитний) рахунок № 26155001100043 та зобов’язується виплатити вкладнику суму депозитного вкладу і проценти в строк, на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу із розрахунку 22% річних.

          Відповідно до п. 2 договору проценти за депозитним вкладом нараховуються від дня наступного за днем зарахування суми депозитного вкладу на депозитний рахунок вкладнику у банку до дня, який передує дню повернення депозитного вкладу, що вказаний в п. 3.1 договору. Нарахування процентів здійснюється в останній операційний день кожного місяця за поточний місяць.

Згідно п. 2.4 договору виплата нарахованих процентів вкладнику здійснюється щомісячно в перший операційний день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування процентів, шляхом перерахування нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, зазначений в розділі 13 цього договору. Якщо день виплати нарахованих процентів припадає на вихідний (неробочий) день, то виплата нарахований процентів переноситься на перший наступний за ним операційний день.

Згідно п. 3.1 договору вкладник передає банку депозитний вклад на строк з 29 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року. Днем повернення депозитного вкладу вважається 31 жовтня 2015 року.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2015 року до договору № 197349/ГО-1289 сторони домовилися, зменшити з 20 травня 2015 року суму вкладу на 11 484 500,00 грн., без застосування умов, передбачених п. 2.5 договору.

Додатковою угодою №2 від 25.05.2015 до договору № 197349/ГО-1289 сторони встановили, що починаючи з 01 травня 2015 року банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу, виходячи з процентної ставки 28,0% річних.

Згідно п.1.1 додатковою угоди №3 від 10.08.2015 до договору № 197349/ГО-1289 сторони домовилися продовжити строк дії договору до 11 серпня 201’ 6 року. Днем повернення депозитного вкладу вважається 11 серпня 2016 року.

Згідно п. 1.2 сторони визначили, що починаючи з 10 серпня 2015 року, банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу, виходячи з процентної ставки 28,0% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по особовим рахункам ТОВ «Альведен-3000» вбачається, що позивачем, на виконання умов договору, 30.10.2014 року на депозитний рахунок 26155001100043 були перераховані кошти в сумі 81 493 590,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання процентів або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ст. 240 ГК України депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства і умов договору.

Згідно з п.2.4. глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язуєтсья виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Згідно з частиною 3 статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У частині ж першій пункту 1 статті 1061 ЦК України зазначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по особовим рахункам ТОВ «Альведен-3000» з 29.10.2014 по 12.01.2016 (розрахунковий рахунок № 26155001100043) відповідачем, з вказаного рахунку позивача були списані кошти в сумі 12 000 000,00 із призначенням платежу «згідно договору застави та рішення КК». Вказаний факт також підтверджує і позивач за текстом позову.

Тобто, з 15.07.2015 кошти в сумі 12 000 000,00 грн. були відсутні на депозитному рахунку № 21655001100043, у зв’язку з чим і відсутні підстави для нарахування процентів за користування депозитом в сумі 12 000 000,00 грн. розміщеного на підставі договору банківського вкладу "Стандарт" №197349/ГО-1289 від 29.10.2014

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, саме позивач повинен довести наведені за позовом доводи та обґрунтування, що останнім зроблено не було.

Виходячи з наведеного в позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача у справі в розмірі мінімального судового збору за подачу позову з майновими вимогами, а саме в сумі 1378,00 грн.

Також позивачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір в розмірі 8 287,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача у справі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення – 13.02.2017

          Суддя Т.А.Василенко