У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ровеньківського міського суду Луганської області  від  18  грудня  2008 року  щодо ОСОБА_1,

                                                      встановила:

зазначеним вироком

                                             ОСОБА_1,

 ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Ровеньки Луганської області, раніше  судимого 28.03.2008 року за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 160 годин.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ровеньківського міського суду Луганської області від 28 березня 2008 року і відповідно до ст. 72 КК України остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на   4 роки і 20 днів.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалася.

Згідно з вироком суду неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винуватим та  засуджено за те, що він 6 листопада 2008 року близько       21 години 10 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки з ОСОБА_2 умисно штовхнув останню рукою в праве плече, від чого вона впала на асфальт. Унаслідок цього потерпілій заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я. 

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_1  у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Опанасюка О.В. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що  воно підлягає задоволенню.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та правильність кваліфікації його дій за ст. 128 КК України не заперечуються у касаційному поданні.

Доводи касаційного подання про те, що суд  допустив неправильне застосування кримінального закону при призначенні засудженому покарання, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин.

Суд зазначені вимоги закону порушив і призначив неповнолітньому ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт строком на 160 годин.

Крім того, призначаючи засудженому покарання із застосуванням   ст. 75 КК України, суд не врахував роз'яснення п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року та не взяв до уваги положення ч. 2 ст. 75 КК України, відповідно до яких умовою ухвалення рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є те, що  він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також змісту ч. 3 ст. 78 КК України вчинення особою під час іспитового строку нового злочину має розцінюватися як порушення умов ст. 75 КК України, що унеможливлює повторне ухвалення рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.  

За таких обставин призначене засудженому  ОСОБА_1 за ст. 128 КК України покарання із застосуванням ст. 75 КК України не можна вважати достатнім для його виправлення і попередження вчинення  нових злочинів, а тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа  направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи  буде доведена  винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст.  394, 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

задовольнити  касаційне подання  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

          Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від            18 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.

Судді:

       Глос Л.Ф.                               Прокопенко О.Б.                   Школяров В.Ф.