У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2009 року щодо   ОСОБА_1,

встановила:

    вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від  21 листопада 2008 року

ОСОБА_1,

 ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Дніпропетровська, раніше неодноразово судимого, останній раз 01.05.2006 року за  ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі,

          засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 6 років позбавлення волі.

        Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 травня 2008 року близько 3 години 40 хвилин по вулиці Батумській, 5 у м. Дніпропетровську з метою заволодіння   чужим   майном   учинив на ОСОБА_2 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та заволодів  майном її на суму 1645грн.

        Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено:  пом'якшено покарання за   ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі. У решті вирок щодо нього залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість. Просить ухвалу апеляційного суду  щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Саленка І.В. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що  воно  підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про пом'якшення    ОСОБА_1 покарання, послався на стан його здоров'я та щире каяття, на позитивну характеристику з місця проживання, що він повністю визнав цивільний позов потерпілої. Наведені обставини, за переконанням апеляційного суду, свідчили про можливість пом'якшення ОСОБА_1 покарання.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у  ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як правильно зазначено у касаційному поданні, апеляційний  суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який відповідно до ст. 12 ч. 4 КК України відноситься до категорії тяжких.

Апеляційний суд не дав належної оцінки і тим обставинам, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за тяжкі  злочини  проти життя й здоров'я людини, а також з корисливих мотивів.

Непереконливим є посилання апеляційного суду, як на підставу пом'якшення засудженому покарання, на ту обставину, що ОСОБА_1 позитивно характеризувався за місцем проживання, оскільки з довідки-характеристики не вбачається, в чому полягала його позитивність.

Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 на час скоєння злочину не працював, суспільно-корисною працею не займався. 

Викликає сумнів і висновок апеляційного суду про щирість каяття засудженого, який вину визнав лише під час написання доповнення до апеляційної скарги, а на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи заперечував свою причетність до скоєння злочину.

У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання про безпідставне  пом'якшення апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є обґрунтованими.

За таких обставин пом'якшене засудженому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК України покарання не можна вважати достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому ухвала щодо нього підлягає скасуванню, а справа  направленню на новий  апеляційний розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                                ухвалила:

задовольнити касаційне подання  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

 Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від                13 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати за м'якістю, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Судді:

              Глос Л.Ф.                       Прокопенко О.Б.                    Школяров В.Ф.