АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6550/2010 р. Головуючий 1 інст.: Зелінський В.Г.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Солодков A.A.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Солодкова A.A.,
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання протиправними бездіяльність УПФ України в Ізюмському районі по своєчасному нарахуванню та виплаті доплати до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
встановила:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
Вона зазначила, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просила поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області здійснити перерахування, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області протиправною. На Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 та провести відповідні виплати за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності свого представника.
ОСОБА_3 постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України постанова в частині відмови в позові судом апеляційної інстанції не переглядається.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691- VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов’язковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року діяла ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції підставно виходив із того, що Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що зазначене вище підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року - 49 грн. 80 коп.
Відповідно до положень ст. ст. З, 6 Закону № 2195-ІV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд підставно застосував дію Закону № 2195-ІV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не грунтуються на матеріалах справи.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, ст. 304-1, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківській області - відхилити.
Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: