ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2009 року                                    Справа №  7/2

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороз В.Ф.  (доповідач),    

суддів: Стрелець Т.Г., Чус О.В.

при секретарі: Вовченко О.В.  

за участю представників сторін:

від позивача: Міхальова В.В., довіреність  від 15.04.09;

від відповідача:  Шаповалов Ю.С., довіреність від 01.06.09;

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт»  на рішення  господарського суду Кіровоградської області  від 18.06.09 р. у справі №7/2

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Югстройкомплект», м. Кіровоград

до  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт», с. Смоліно, Маловисівського району

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.06.09 р.  (суддя Тимошевська В.В.) частково задоволено позов щодо стягнення з відповідача 16 283,94 грн. боргу, 10047,61 грн. інфляційних втрат, 1 403,97 грн. трьох відсотків річних та 7 816,20 грн. штрафу. В частині стягнення пені у розмірі 3 808,97 грн., нарахованої за період  20.04.2008 р. по 20.04.2009 р. в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого за договором №5  від 31.05.2006 р. товару. На підставі ст. 625 ЦК України у зв’язку з простроченням у виконанні грошового зобов’язання стягнено три відсотки річних та інфляційні втрати, а також штраф,  передбачений п. 5.2. договору  у розмірі 4% в місяць від вартості несплаченого товару. В частині відмови у стягненні пені суд першої інстанції послався на  положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо  припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права та  неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач посилається на те, що оплата за договором ним була здійснена згідно платіжного доручення від 16.03.2007 р. на суму 83 000,00 грн.,  чому судом першої інстанції не було надано належної оцінки. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано застосовано ст. 625 ЦК України та стягнено три відсотки річних та інфляційні втрати, оскільки договором   було окремо передбачено відповідальність за несвоєчасну оплату поставленого товару у вигляді штрафу.  

Позивач  заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказує на обґрунтованість та відповідність нормам  чинного законодавства оскаржуваного рішення суду першої інстанції.  Просить відмовити  в задоволенні  апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 31.05.2006 р. між сторонами у справі  було укладено договір купівлі-продажу №5, відповідно до умов якого позивач продає відповідачу  нафтопродукти, а саме масло М10Г2к у кількості 4274 літрів по ціні 3,81 грн. за один літр на суму 16283,94 грн. Відповідач зобов’язався здійснити оплату протягом 3-х банківських днів на підставі видаткової накладної та рахунку фактури (п. 3.1, п. 3.2. договору).

Відповідно   до п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату вартості товару, покупець сплачує штраф у розмірі 4% у місяць від вартості  несплаченого товару, а також пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно видаткової накладної №РН-0000011 від 31.05.2006р. позивачем передано відповідачу масло М10Г2к у кількості 4274 літрів на загальну суму 16283,94 грн.  На вказану поставку товару виписано  рахунок-фактуру №СФ-11 від 31.05.2006 р.  Зауважень щодо якості та кількості товару відповідачем заявлено не було.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець за загальним правилом зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про оплату проданого за договором товару згідно платіжного доручення №1 від 16.03.2007 р.   Відповідно до  призначення платежу сума згідно зазначеного платіжного доручення у розмірі 83 000,00 грн. сплачена як передплата за дизельне паливо  згідно рахунку  №СФ-0000018 від 16.03.2007 р., тоді як за договором №5 від 31.05.06 р. була здійснена поставка іншого товару - масло М10Г2к та значно раніше –у травні 2006 р.  Надані в матеріали справи інші платіжні документи також не відповідають умовам договору №5, у тому числі  за призначенням платежу та не свідчать про здійснення відповідачем оплати поставленого за зазначеним вище договором товару.

Зважаючи на викладене та наявність між сторонами інших договірних відносин, що ними не оспорюється, відсутність доказів щодо досягнення між сторонами домовленості та  зарахування коштів  згідно платіжного доручення №1 від 16.03.20007 р. в рахунок погашення боргу за договором №5 від 31.05.2006 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення відповідачем належного  виконання зобов’язання щодо оплати поставленого за договором № 5 від 31.05.2006 р. товару.

Право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України та не залежить від того, чи обумовлено договором неустойку  за порушення зобов'язання. При цьому інший розмір  процентів, про які йдеться у ч 2 ст. 625 Ц України договором не передбачений.

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 103- 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області  від 18.06.09 р. у справі №7/2 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                        В.Ф.  Мороз

Судді                                                                                   Т.Г. Стрелець

О.В. Чус