ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2009 року Справа № 41/146-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідача
суддів: Стрелець Т. Г., Чус О.В.,
при секретарі: Вовченко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 13.04.09;
від відповідача: Халіпський Д.С., довіреність від 15.07.09;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 р. у справі № 41/146-09
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Сімферополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", м. Дніпропетровськ
про стягнення 10455 грн.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 р. позивач, з урахування поданих вподальшому уточнень, звернувся з позовом про стягнення з відповідача 10 445 грн. боргу за договором №289-р 14/08 від 14.10.08 р., 501,16 грн. пені, 292,46 втрат від інфляції, а також 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 250 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи (оплата послуг адвоката щодо оформлення довіреності на представника) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і сплату держмита.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 р. у даній справі (суддя Орєшкіна Е.В.) задоволено частково позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача 146,71 грн. втрат від інфляції та 375,81 грн. пені, а в решті позову відмовлено. При цьому судові витрати по справі, у тому числі 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 102,00 грн. держмита та 115,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на відповідача з мотивів доведення спору до суду з його вини.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення витрат на послуги адвоката відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування у цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неспіврозмірність таких витрат з заявленими позивачем позовними вимогами та фактичне погашення боргу до винесення судового рішення у справі.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції та його відповідність нормам чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №289-р 14/08 від 14.10.08 р. про поставку позивачем відповідачу товару, визначеного у специфікаціях до нього.
На підставі цього договору товар було поставлено відповідачу на загальну суму 21175,00 грн., який останнім прийнятий згідно видаткової накладної №ВК-0000144 від 15.10.08 р.
Вподальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №42 від 23.03.09 р., отриманою відповідачем 24.03.09 р., яка, враховуючи неузгодженість строку оплати товару у п. 4.3 договору, розцінена судом першої інстанції як вимога про здійснення оплати в порядку ст. 530 ЦК України.
Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму боргу за договором у розмірі 10 445 грн. згідно платіжних доручень №3442 від 20.05.2009 р., №3509 від 26.05.09 р. та № 3647 від 01.06.09 р., яка була заявлена позивачем до стягнення.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, частково задоволено вимоги про стягнення 146,71 грн. нарахованих за період з 25.03.09 р. по 31.05.09 р. втрат від інфляції та за той же період 375,81 грн. пені, передбаченої п. 6.6 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Щодо стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на послуги адвоката, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, адвокатом є громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно матеріалів справи підставою для відшкодування понесених витрат на послуги адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1490, видане ОСОБА_1, договір про надання юридичних послуг від 02.04.09 р. укладений між позивачем та ОСОБА_1, квитанція до прибуткового касового ордеру №102 від 17.04.09 р., згідно якої позивачем сплачено адвокату ОСОБА_1 2 500 грн. у якості оплати послуг за договором про надання юридичних послуг від 02.04.09 р.
Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, у тому числі і витрат з оплатою послуг адвоката. При цьому при вирішенні питання про розподіл цих витрат застосовуються ті ж самі правила, що і при розподілі державного мита.
Оскільки відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також враховуючи наявність таких доказів в матеріалах справи та їх відповідність вимогам ст. 36 ГПК України, судова колегія не вбачає підстав для спростування висновку суду першої інстанції про покладення таких витрат на відповідача у визначеному розмірі.
За викладеного судова колегія не знаходить достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 р. у справі № 41/146-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України
Головуючий суддя
В.Ф. Мороз
Суддя Т. Г. Стрелець
Суддя
О.В. Чус