Справа № 22ц-1883\2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Семенченко О.М.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

2 вересня 2009 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.,

суддів - Шемець Н.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Рачовій І.І.,

за участі: представника позивача Воронцової М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1. на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 7 липня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства ”Банк „Демарк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 7 липня 2009 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства ”Банк „Демарк” та стягнуто на користь Банку з ОСОБА_1, позичальника, та ОСОБА_2, поручителя, солідарно 13677,81 грн боргу за кредитним договором та 166,78 грн у відшкодування судових витрат, всього 13844,59 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відмовив у залучені до участі у справі третю особу ОСОБА_3, який за договором позики коштів від 1 листопада 2006 року, за яким він позичив у неї 10000 грн і у забезпечення договору взяв на себе її кредитні зобов'язання, але цих її доводів суд необґрунтовано не взяв до уваги.

Банк ”Демарк” рішення суду не оскаржує, вважає рішення суду законним, просить відхилити апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1. не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до кредитного договору № 311 від 1 листопада 2006 року Банк надав ОСОБА_1, позичальнику, кредит у розмірі 10000 грн з кінцевим строк повернення 31 жовтня 2008 року з платою за користування кредитом 24% річних та їй було видано готівкою зазначену суму 1 листопада 2006 року. Відповідно до договору поруки № 311 від 1 листопада 2006 року ОСОБА_2 взяв на себе солідарне зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням позичальника за кредитним договором. Також встановлено, що позичальником умови кредитного договору у період з 1 листопада 2006 року до 1 грудня 2007 року було частково виконано, а у подальшому припинено погашення кредиту і заборгованість позичальника перед Банком становить 13677,81 грн, у т.ч. 8628,43 грн основного кредиту, 2853,14 грн прострочені відсотки за користування кредитом з 2 грудня 2007 року, 850,00 грн прострочена щомісячна комісія за період з 2 грудня 2007 року, 449,83 грн пеня за несвоєчасно сплачені відсотки, 896,41 грн пеня за несвоєчасно сплачений кредит. Наявність боргу перед Банком за кредитним договором не заперечують і відповідачі.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відповідно до ст.ст.526,527,553,554,1054 ЦК України задовольнив позовні вимоги Банку та стягнув з позичальника ОСОБА_1. та поручителя ОСОБА_2. солідарно на користь Банку борг за кредитним договором.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідачів, що вони не несуть відповідальності за невиконання умов кредитного договору перед Банком, оскільки відповідно до договору позики коштів від 1 листопада 2006 року ОСОБА_3, котрий отримав 10000 грн від ОСОБА_1. строк на два роки, взяв кредитні зобов'язання ОСОБА_1. перед Банком та не відмовляється від виконання цих зобов'язань.

Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор і відповідно до ст.520 ЦК України боржника у зобов'язанні може бути замінено іншою особою(переведення боргу) лише за згодою кредитора.

По справі не встановлено, що перевід боргу за кредитним договором позичальника ОСОБА_1. на ОСОБА_3. було за згодою Банку-кредитора. Банк заперечує, що його було повідомлений про таку угоду між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. і його згоди про перевід зобов'язання за кредитним договором на ОСОБА_3. не було та не могло бути, а відповідачами ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не надано суду жодного доказу про погодження з Банком переводу зобов'язання за кредитним договором на ОСОБА_3., а наданий договір позики від 1 листопада 2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. стосується лише сторін за цим договором і не може бути підставою для звільнення позичальника та поручителя від зобов'язань перед Банком за кредитним договором.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни рішення.

          Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд   

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 7 липня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: