Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ТОВ „Український промисловий банк” просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року з відмовою в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та 3% річних і винести нове рішення в цій частині про їх задоволення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Український промисловий банк” на її користь грошові кошти згідно з договором банківського вкладу на суму 15000 грн., а також стягнуто судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги ТОВ „Український промисловий банк” зводяться до того, що за рішенням суду банк вимушений порушувати Закони України „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, оскільки не буде виконувати прийняте Національним банком України рішення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у ТОВ „Український промисловий банк”.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду  першої інстанції, про те, що при вирішенні даного спору слід керуватися положеннями ЦК України, а не Законом України „Про банки і банківську діяльність”, оскільки  вважає, що саме зазначений Закон визначає порядок діяльності банківських установ. Апелянт вказує, що на час винесення рішення судом у ТОВ „Український промисловий банк” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. зводяться до того, що відповідачем були порушені норми ст. ст. 526, 629, 631, 1058, 1060 ЦК України та п. 2.1.5. Договору, а тому банк зобов'язаний їй виплатити 3 % річних від простроченої суми, що складає 27 грн. 12 коп. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, апелянт вказує, що своїми діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, порушивши конституційні та цивільні права, за що передбачена відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.

 В письмових запереченнях на апеляційну скаргу  ОСОБА_1.  просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ „Український промисловий банк”, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року залишити без змін.

В судовому засіданні  ОСОБА_1. просила задовольнити її апеляційну скаргу та відхилити апеляційну скаргу  ТОВ „Український промисловий банк”.

Представник ТОВ „Український промисловий банк” просила  відхилити апеляційну скаргу позивачки  та  рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних  висновків.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що банківська установа зобов'язана видати вклад  на першу вимогу вкладника і вказаний вклад підлягає поверненню у валюті, яка передбачена договором, але своїх зобов'язань відповідач не виконав, а тому прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, і з таким висновком погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, 26 лютого 2008 року між  ОСОБА_1. та ТОВ „Український промисловий банк” був укладений договір № 1/0404349005478001, відповідно до якого ОСОБА_1. надала банку  в тимчасове користування грошові кошти в сумі 15000 грн., а банк прийняв вказану суму під 15,5 % строком до 21 березня 2009 року року.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

За змістом ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” вкладом є кошти у готівковій або безготівковій  валюті, у валюті України чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягає виплаті вкладникові відповідно до законодавства та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2009 року позивачка звернулася до ТОВ „Український промисловий банк” з письмовою заявою про повернення вкладу у зв'язку із закінченням терміну дії договору (а.с. 12), проте гроші  їй  банком не  видані  дотепер.

За таким обставин, суд першої інстанції, враховуючи п.п. 2.1.5., 3, 5  Договору та положення ст.ст. 1058, 1060, 1075 ЦК України обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення суми вкладу. Разом з тим,  висновок суду  про відсутність підстав  для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки таке не визначено умовами договору,  суперечить вимогам  ст.625 ЦК України і рішення в цій частині підлягає скасуванню із задоволенням вимог позивачки про стягнення 3% річних у сумі 27 грн.12 коп., виходячи з розрахунку: 15000х(3%:36 днів5=0,00825 коп.в день)х22дні  (з23 березня по 13 квітня 2009 р.) = 27 грн.12 коп.,  який відповідачем жодним чином не спростований.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про необґрунтовану відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки Законом „Про захист прав споживачів” допускається при даному виді правовідносин відшкодування моральної шкоди за певних обставин. Цим законом не передбачено відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушення умов договору банківського вкладу, за відсутності при цьому будь-якого ризику для  життя або  здоров'я  вкладника. Положеннями  самого договору відшкодування моральної шкоди також не передбачено.  Позивачкою не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду жодних доказів, які б достовірно підтвердили погіршення її стану здоров”я у зв”язку з неотриманням вкладу. Отже, вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди не відповідає змісту зазначеної норми закону і є підставою для відмови в цій частині позову.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1.  не є суттєвими і не дають підстав для висновку про обґрунтованість решти її позовних вимог.   

Зважаючи на викладене, та виходячи з вимог ст.Доводи апеляційної скарги ТОВ „Український промисловий банк” стосовно обмежень щодо повернення вкладів, відповідно ст.85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”  є безпідставними, оскільки  спір повинен бути вирішений на підставі Цивільного кодексу України , який має пріоритет над  іншими нормами права, а отже відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу банку  необхідно відхилити  як необгрутовану.  

Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” та ОСОБА_1   - відхилити.

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2009 року  в частині відмови у позові ОСОБА_1.  про стягнення 3% річних від  простроченої суми вкладу скасувати та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на  користь ОСОБА_1 27 грн.12 коп. річних за період з 23 березня 2009 року по 13 квітня 2009 року.

           В іншій частині рішення суду залишити без змін.

           Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                               Судді: