У Х В А Л А

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні апеляційного суду  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2009 року  у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7до ОСОБА_6 та територіальної громади в особі Тростянецької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

 В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_7. просить скасувати рішення від 08.07.2009 р. і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.   

    Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.07.2009 р. позивачам відмовлено в задоволенні позовних вимог  до ОСОБА_6. та територіальної громади в особі Тростянецької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, несправедливим, таким що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі, посилаючись на ч.4 ст. 10 ЦПК України, вважають, що  суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не витребувавши документи, що підтверджують право на користування сторін земельними ділянками, не витребував у відповідача дозвільних документів на будівництво господарської будівля, не долучив до матеріалів справи докази самовільного будівництва сараю, не надав оцінки поясненням відповідача, не дослідив всіх доказів, що є у справі і не надав їм оцінки, не призначив технічну експертизу, а в основу рішення поклав висновки комісії, які суперечать іншим доказам у справі. Деякі докази взагалі не були долучені до матеріалів справи. Таким чином суд порушив вимоги ст.213 ЦПК України. Ухвалюючи рішення суд не послався на норми процесуального закону. Порушення норм матеріального права апелянти вбачають в застосуванні судом ст. 106 ЗК України, а не ст.ст.95,96,152 ЗК України.

Позивачі не згодні з висновком суду щодо відсутності порушень з боку відповідача ОСОБА_6. при проведенні будівництва, зазначаючи, що згідно з  довідкою розмір їх земельної ділянки складав 0,13 Га, а зараз в результаті обміру зменшився до 0,125 га, а розмір земельної ділянки  відповідача ОСОБА_6. згідно з земельно кадастровою книгою складав 0,08 га. Суд, на їх думку, оцінки цим документам не надав.

Апелянти вказують і на порушення відповідачем ОСОБА_6. при будівництві санітарних і протипожежних норм.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6. заперечувала доводи апеляційної скарги, стверджуючи, що земельну ділянку позивачів вона межі землекористування не порушувала.

Під час судового засідання відповідач ОСОБА_6. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, надавши ті ж пояснення, що і в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного:

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору і дав їм вірну юридичну оцінку. Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Судом вірно встановлено, що сторони - позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_7. та відповідач ОСОБА_6. є суміжними землекористувачами, маючи на праві власності будинки  по вул. Леніна у с. Тростянець Ічнянського району (а.с.14, 21). Рішення про виділення земельних ділянок сторонам в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивачі стверджували, що відповідач порушила їх право землекористування, захопивши частину їх земельної ділянки і розпочавши будівництво сараю. Проте під час судового засідання зазначений факт порушення прав землекористувача не знайшов свого підтвердження. При обстеженні земельних ділянок комісією, що створена за рішенням сесії Тростянецької сільської ради порушень землекористування встановлено не було, про що складений акт від 10.12.2008 р. (а.с.15). Порушень прав позивачів не було встановлено і  при обстеженні земельних ділянок 15.06.2009 р. комісією у складі заступника начальника відділу Держкомзему у Ічнянському районі, помічника санітарного лікаря Ічнянської санепідемстанції та голови Тростянецької сільської ради (а.с.51).

Посилання апелянта на те, що суд повинен був самостійно витребувати певні документи та призначити технічну експертизу, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Клопотання про витребування необхідних позивачеві документів, призначення експертизи чи приєднання до справи додаткових доказів, виходячи з аудіо записів судових засідань в суді першої інстанції, позивачами не заявлялися.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянтів щодо не дослідження судом першої інстанції та неприйняття до уваги записів із земельно кадастрової та погосподарської книг, з яких вбачається зменшення їх земельної ділянки з 0,13 га до 0,125 га. Як зазначено у акті обстеження комісії від 15.06.2009 р (а.с.51), обидві садиби не мають генеральних планів забудови, тому за основу взяті старі межові знаки. Комісією сільради 10.12.2008 р. було прийнято рішення про занесення виміряної площі до погосподарської книги господарів і прийняти ці показники за основу для виготовлення документів на приватизацію та обчислення розрахунків щорічної оплати за землю (а.с.15). Зазначене рішення заінтересованими особами не оспорювалося.  

Питання про порушення відповідачем ОСОБА_6. при будівництві технічних, санітарних і протипожежних норм позивачі в судовому засіданні не порушували, тому в силу ст. 11 ЦПК України, це не могло бути предметом судового розгляду.   

Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6. за самовільне будівництво господарської будівлі не має правового значення для вирішення даного спору.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

    Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

         Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7- відхилити.

          Рішення  Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.07.2009 року - залишити без змін.   

          Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.         

    Головуючий:                                        Судді: