Справа №  22ц -1752/2009 р.	Головуючий у першій інстанції  -  Гордійко Ю.Г.
Категорія -  цивільна	Доповідач - Боброва І.О.

  

 

 

 

 

 

 

 

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

 

07 вересня 2009 р.	Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді:	Лакізи Г.П.,
суддів:	Бобрової І.О., Коренькової З.Д.
при секретарі:	Марченко О.О.,
за участю:	Позивача ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 р.  по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чернігівської міської ради, Комунального підприємства „ЧМБТІ” про визнання дійсним договору купівлі-продажу, припинення права власності, визнання права власності, зобов'язання зареєструвати будинок,

В С Т А Н О В И В:

 

      У лютому 2009 року позивач звернувся з позовом, який доповнив у березні 2009 р., в якому просив:

?   визнати дійсним договір №97/214 від 15.12.1997 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1купівлі-продажу земельної ділянки розміром 671 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 і недобудованого будинку 70% готовності за даною адресою, що зареєстрований Чернігівською універсальною товарною біржею ДЖИ-АЙ-ПИ;

?   припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 671 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до Державного акту серії ЧН№353 від 17.09.1996 р.;

?   визнати за ним - позивачем - право власності на земельну ділянку розміром 671 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а також право власності на будинок, що розташований наданій ділянці;

?   зобов'язати Чернігівське МБТІ зареєструвати будинок за адресою АДРЕСА_1 після прийняття будинку до експлуатації на ім'я позивача.

 

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 15 грудня 1997 року через Чернігівську універсальну товарну біржу ДЖИ-АЙ-ПИ він придбав у відповідача ОСОБА_2. земельну ділянку, на якій знаходився недобудований будинок, якій увійшов до складу придбаної нерухомості. Зареєструвати будинок в МБТІ позивач не мав можливості через 70% готовності будинку. ОСОБА_2. після реєстрації договору передав йому договір купівлі-продажу та дублікат Державного акту на землю. Оскільки  ОСОБА_2. до цього часу рахується власником земельної ділянки, позивач не може здати будинок в експлуатацію і оформити на нього право власності. Оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки через нотаріальну контору він не може, оскільки це можливо лише у випадку, якщо на земельній ділянці нічого не побудовано. На протязі 11 років позивач користується земельною ділянкою, сплачує земельний податок, в новоствореному будинку зареєстрований він та його сім'я, вони сплачують всі комунальні послуги.

 

    Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 р.  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнаний дійсним договір №97/214 від 15.12.1997 р. купівлі-продажу нерухомого майна: недобудованого будинку 70% готовності  та земельної ділянки площею 671 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і зареєстрований Чернігівською універсальною товарною біржею ДЖИ-АЙ-ПИ та визнано за позивачем право власності на цю нерухомість. В решті позову відмовлено.

 

    В апеляційній скарзі Чернігівська міська рада просить скасувати заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 р. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення були порушені норми матеріального права, а саме ч.2 ст.47 ЦК УРСР (1960) та ч.2 ст.220 ЦК України (2003 р.), а саме судом не був встановлений факт ухилення однією з сторін від нотаріального посвідчення договору. Крім того,  за правилами ст. 47 ч.2 ЦК УРСР (1960)  спірний договір не може бути визнаний дійсним, оскільки угоди, що зареєстровані на біржі, в силу ст. 15 ч.2 Закону України „Про товарну біржу”, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Апелянт зазначив, що суд, відмовивши позивачу в задоволенні позову про припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2., створив прецедент при якому є два власника однієї і тієї ж земельної ділянки.

Також апелянт вважає, що суд прийняв рішення без застосування наслідків закінчення строку позовної давності.

 

В своїх  запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив в задоволенні скарги відмовити, пояснивши, що про своє порушене право, він дізнався тільки в лютому 2009 року, коли звернувся до МБТІ і отримав відмову в реєстрації .   

 

В судовому засіданні позивач  просив апеляційну скаргу Чернігівської міської ради відхилити, надавши ті ж самі пояснення що і в суді першої інстанції.

 

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного:

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на  основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Суд першої інстанції вірно встановив, що 15 грудня 1997 року через Чернігівську універсальну товарну біржу ДЖИ-АЙ-ПИ ОСОБА_1. придбав у ОСОБА_2. земельну ділянку, на якій знаходився недобудований будинок, якій увійшов до складу придбаної нерухомості. Зареєструвати будинок в МБТІ позивач не мав можливості через 70% готовності будинку. ОСОБА_2. після реєстрації договору передав йому договір купівлі-продажу та дублікат Державного акту на землю.

В порушення ч.3 ст. 18 Земельного Кодексу України (1990 р.) та ст.227 ЦК України (1963 р.), що діяли на час укладення правочину, договір купівлі-продажу не був посвідчений у нотаріальному порядку.

Разом з тим, відповідно до ст. 220 ЦК України (2004 р.)судом не встановлено, що продавець ОСОБА_2. ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Позивач на це в позовній заяві також не посилається, а навпаки, свої вимоги обґрунтовує тим, що у державній реєстрації права власності йому відмовляє МБТІ.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на ст. 220 ЦК України є неправильним.

 

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

 

Позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Слід визнати дійсним договір №97/214 від 15.12.1997 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1. в частині купівлі-продажу земельної ділянки площею 671 кв.м. за адресоюАДРЕСА_1 припинивши право власності ОСОБА_2. на цю земельну ділянку.

 

Судом було встановлено, що в угоді купівлі-продажу земельної ділянки, що зареєстрована на   товарній біржі ДЖИ-АЙ-ПИ  15.12.1997 р., зазначено що угода на підставі ст.15 Закону України „Про товарну біржу” не підлягає нотаріальному засвідченню, саме через це учасники угоди за відповідним посвідченням до нотаріальної контори не зверталися.

З матеріалів справи вбачається, що угода купівлі-продажу земельної ділянки сторонами виконана повністю. Текст угоди містить  підпис про отримання продавцем вартості придбаного майна (п.6). Крім того, про те що угода купівлі-продажу   носила реальний, а не удаваний характер свідчать квитанції про сплату земельного податку ОСОБА_1. (а.с.9) та документи -Державний акт на ім'я ОСОБА_2. (а.с.7) і договір купівлі-продажу від 17.09.1996 р. (а.с.8) - які були передані продавцем ОСОБА_2 покупцеві ОСОБА_1.

 

Оскільки суд дійшов висновку про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки дійсною, слід на підставі ст. 140 ЗК України, припинити право власності продавця ОСОБА_2. на цю земельну ділянку, що належала останньому за Державним Актом на право приватної власності на землю від 17.09.1996 р. (дублікат), що зареєстрований в Книзі записів державних актів  на право приватної власності на землю №353 .

 

В задоволенні позову в частині  визнання права власності на земельну ділянку та домоволодіння, визнання дійсним угоди купівлі-продажу недобудованого будинку, а також про зобов'язання МБТІ зареєструвати будинок після прийняття його в експлуатацію слід відмовити.

 

З договору №97/214 від 15.12.1997 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1. не вбачається, що недобудований будинок, що має 70% готовності, за адресою АДРЕСА_1 зведений за наявності відповідних дозволів на будівництво і належав продавцеві на підставі будь-якого правовстановлюючого документу.

 

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання права власності на будинок. Реєстрація права власності на такий будинок можлива лише після прийняття його в експлуатацію в силу ст. 331 ЦК Україїни.

 

В силу ст. 23 Земельного Кодексу України (1990 р.), відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на придбану ним земельну ділянку, оскільки право власності  або  право  постійного  користування  землею

посвідчується державними  актами,  які  видаються  і  реєструються

сільськими,  селищними,  міськими,  районними   Радами    народних

депутатів.

 

 Доводи апелянта щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності не може бути прийнято апеляційним судом до уваги, оскільки про своє порушене право позивач дізнався у лютому 2009 року, після звернення до МБТІ.

 

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319, 324  ЦПК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст.215 ч.2, 328, 331 ч.2,3, ст.392 ЦК України (2004 р.), ст. 86 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст.13,49 Закону України „Про власність”, ст.ст.6, 18 ч.3, 22,23 Земельного кодексу УРСР (1990 р.),  апеляційний суд -

В  И  Р  І   Ш  И  В:

  

          Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - задовольнити частково.

 

          Заочне рішення  Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 р.   - скасувати.

 

Визнати дійсним  договір №97/214 від 15.12.1997 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1в частині купівлі-продажу земельної ділянки площею 671 кв.м. за адресоюАДРЕСА_1 припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку, що належало останньому за Державним Актом на право приватної власності на землю від 17.09.1996 р. (дублікат), що зареєстрований в Книзі записів державних актів  на право приватної власності на землю №353 .

 

    В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

  

           Рішення набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.         

 

 

 

    Головуючий:                                        Судді: