Справа № 22ц-1700/2009 Головуючий у 1 інстанції - Криворученко Д.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Боброва І.О.
У Х В А Л А
іменем України
07 вересня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді: Лакізи Г.П.
суддів: Бобрової І.О., Коренькової З.Д.
при секретарі: Марченко О.О.
за участю: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., представника відповідачів -адвоката ОСОБА_6., представника ВДВС - Розенка Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року у справі за позовом прокурора Городнянського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва на право власності на домоволодіння, визнання права власності на частину домоволодіння,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -
Відділ Державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області;
Виконавчий комітет Городнянської міської ради Чернігівської області; Комунальне підприємство „Городнянське МБТІ”,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора Городнянського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1., а справу направити на новий судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, зазначає, що згідно приписів ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Представник прокуратури та позивач протягом розгляду справи не змінювали своїх позовних вимог. Однак, в порушення ст. 11 Кодексу, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та прийшов до неправильного висновку, що сам факт наявності в реєстрі прав власності на нерухоме майно підстави набуття ОСОБА_4. і ОСОБА_5. права власності на спірне домоволодіння на підставі договору дарування від 02.10.2003 року, який визнано частково недійсним, не є підставою на даний час для скасування реєстрації, оскільки відповідачі, набули право власності правомірно. Даний висновок суду є необґрунтованим і незаконним.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного:
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору і дав їм вірну юридичну оцінку. Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вироком Городнянського районного суду від 20.02.2004 року ОСОБА_2 був визнаний винним за вчинення тяжкого злочину, від наслідків якого ОСОБА_1. була заподіяна матеріальна і моральна шкода на суму 87 544 грн. 30 коп..
Суд першої інстанції в своєму рішенні вірно зазначив, що прокурор просив в позові про скасування свідоцтва про право власності, яке є посвідчувальним документом права власності, яке оформлюється та видається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Але, за результатами дослідження інвентаризаційної справи було встановлено, що свідоцтво про право власності відповідачам не видавалось, а відбулась лише державна реєстрація. В свою чергу, відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно скасовується на підставі дії договору, укладення іншого договору або винесення судом рішення.
Прокурор не заявляв вимоги про скасування реєстрації права власності, а просив скасувати свідоцтво про право власності, якого ще не існує.
Отже, враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України, оскільки позивач протягом усього часу розгляду справи позовні вимоги не змінював, суд першої інстанції, вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора.
Також, є вірним та обґрунтованим висновок суду щодо відсутності підстав для визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння за ОСОБА_2. та щодо законності набуття права власності відповідачами на спірне домоволодіння.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ухвалою апеляційного суду від 14.08.2008 року було залишено без змін рішення Городнянського районного суду від 29.05.2008 року, яким було встановлено, що ДВС було описано майно боржника ОСОБА_2, а саме житловий будинок, розташований по 2 пров. АДРЕСА_1. Після того, ОСОБА_1. зверталась із заявою до ДВС про виділ частки боржника у натурі для звернення стягнення на його частку у будинку. При зверненні стягнення на Ѕ частину будинку боржника, інші співвласники 06.02.2006 р. внесли на депозитний рахунок ДВС 10 157 грн., як за частку в домоволодінні, що належала ОСОБА_2, і цю суму ОСОБА_1. було виплачено як стягувачу з депозитного рахунку, в зв'язку з чим за заявою ОСОБА_1. звернення стягнення на належну боржникові частину будинку було припинено, а судову справу за поданням ВДВС про виділ часткам боржника ОСОБА_2, ухвалою Городнянського районного суду від 07.02.2006 р. було закрито.
Отже, після звернення стягнення на будинок, а саме на частку, що належала ОСОБА_2, власниками будинку залишились інші особи - відповідачі ОСОБА_4. і ОСОБА_6..
Зазначена ухвала апеляційного суду від 14.08.2008 р. зацікавленими особами не оскаржена і є чинною.
Доводи апелянта щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, суд повно та всебічно розглянув всі обставини справи, перевірив докази та постановив вірне по суті судове рішення, а тому рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1. - відхиленню.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 156 від 07.09.2009 р. відповідачі сплатили в Щорську юридичну консультацію 350 грн. за ведення адвокатом цивільної справи в апеляційному суді. В силу ст. 88 ЦПК України ці судові витрати підлягають стягненню з позивача пропорційно на користь кожного з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за правову допомогу в апеляційному суді на користь ОСОБА_2 - 87 (вісімдесят сім) грн. 50 копійок, ОСОБА_3 - 87 (вісімдесят сім) грн. 50 копійок, ОСОБА_4 - 87 (вісімдесят сім) грн. 50 копійок, ОСОБА_5 - 87 (вісімдесят сім) грн. 50 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: