Справа №2-673/2007

РІШЕННЯ іменем України

13.02.2007 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого                             Ратушної В.О.,

при секретар і                                       Андреєвій О.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» про оплату часу простою , -

встановив:

Позивачка звернулась до суду із позовом, в якому вказує, що вона працює на Херсонському бавовняному комбінаті (надалі ВАТ «ХБК») на посаді ремонтника технологічної оснастки 4-го разряду. На комбінаті на протязі останніх десяти років у зв'язку з відсутністю сировини, відключенням електроенергії та інших виробничих причин в цеху мали місце простої  йому та іншим працівникам оплата часу простою не проводилася.

Вважає, що з урахуванням вимог ст.113 КЗпП України, відповідачем не проведено їй оплату за період простою в 2003-2006 роки, на суму 2385грн.00коп. Просить суд стягнути з відповідача на її користь 2385грн.00коп. за час простою з виробничих причин за 2003-2006 роки.

В судовому засіданні позивачка збільшила розмір позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача розмір оплати часу простою з виробничих причин за 2003-2006 роки, згідно наданого нею розрахунку у сумі 3013,21грн .

Представник відповідача позов визнала частково в сумі 331,13грн.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

На підставі ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третіх тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 надавалась відпустка з ініціативи адміністрації із частковим збереженням її заробітної плати.

Суд вважає, що при врегулюванні цих відносин, повинен застосовуватись закон, що регулює саме такі відносини, а не який-небудь інший нормативний акт. Тому, якщо відповідач всупереч законодавству про працю і надав позивачеві на час призупинення робіт відпустку з ініціативи адміністрації, з частковим збереженням заробітної плати, частина перша ст.113 КЗпП України підлягає застосуванню до відносин, що виникають при цьому, за аналогією. На підставі викладеного, позивачу повинен оплачуватись час простою.

Згідно довідки, наданої позивачкою до суду, борг відповідача перед позивачкою за час простою складає 3013,21грн .

Суд приймає до уваги розрахунок позачки про оплату простою, оскільки данний розрахунок провадився нею на підставі довідки про оклади робочих та службовців ВАТ"ХБК", згідно затвердженного штатного розкладу за період з 2003-2006р.р. та довідки №18/25-1-70 про оплату відпусток за ініциативою адміністрації. Розрахунок відповідача суд не може прийняти до уваги оскільки данний розрахунрок не відповідає посадовому окладу ОСОБА_1

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути суму, за час простою не з вини працівника за 2003 - 2006 роки з відповідача на користь ОСОБА_1 в розмірі 3013,21грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.З,  113 ч.1  КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь ОСОБА_1 за час простою не з вини працівника за 2003-2006 роки суму в розмірі 3013(три тисячі тринадцять)грн.21коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30,00грн. (тридцять грн.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» 51 (п'ятдесят одна)грн. судових витрат у доход держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.