Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Панька В.Ф.

суддів – Ігнатюка Б.Ю. Мацунича М.В.,

при секретарі – Саварина Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, мотивуючи його тим, що 07.07.2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 001-06014-070707, згідно якого, банк відкриває відповідачу картковий рахунок № 26251900877803 в гривні, та надає держателю платіжну картку, а також ПІН-код до неї, здійснює його обслуговування. Кредит надається шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, ліміт якої розраховується банком самостійно. Відповідач зобов’язався щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати проценти та всю суму пені, у разі порушення строків сплати заборгованості. Однак, ОСОБА_1, взяті на себе зобов’язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 08.06.2012 р. допустила заборгованість перед банком в сумі 12 214, 56 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму,а також судовий збір в розмірі 214,60 гривень.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_1 не погодилась з цим рішенням, просила його в скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянтки скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник позивача в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд розглянув справу у його відсутності згідно ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, внаслідок невиконання умов кредитного договору, станом на 08.06.2012 року має заборгованість перед банком в сумі – 12 214, 56 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 001-06014-070707 від 07.07.2007 року, банк відкрив відповідачу картковий рахунок № 26251900877803 в гривні, та надав держателю платіжну картку. Кредит надано шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень, ліміт якої на день укладення договору встановлено в сумі 3 000,00 грн.

Однак, відповідачка взяті на себе зобов’язання щодо виконання умов кредитного договору не виконала, внаслідок чого відповідно до наданого позивачем розрахунку, її заборгованість складає 12 214,56 грн.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З п.18 Додатку, доданого до позову вбачається, що останній платіж з боку ОСОБА_1 зазначений датою в період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року. Тобто після вказаного періоду, відповідачка порушила умови договору, про яке Банку було відомо. А отже, саме з цього періоду починається відлік трьохрічного строку права звернення Банку до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся до суду з Ужгородського міьскрайонного суду з позовом 10 вересня 2012 року, згідно штемпелю вхідної кореспонденції суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, при зверненні до суду з даним позовом, пропустив строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.257 ЦК України, а тому в зазначеному позові слід відмовити.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за пропуском строку давності.

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 121 гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :