Справа №11а-5352006 р. Категорія: 121 ч.І КК
Головуючий у 1 інстанції Хавронюк О.Л. Доповідач: Шенін П.О.
УХВАЛА І м е н е м У к ра ї н и
4 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого
суддів
прокурора
адвоката
захисника
підсудного
Романова О.В. Ткаченка В.Л., Шеніна П.О. Руденка В.І. ОСОБА_7 ОСОБА_2
ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією пом.прокурора м. Бердичева на постанову Бердичівського міськрайсуду від 25.05.2006 р.
Цією постановою кримінальна справа щодо
ОСОБА_1,
29.10.1973 року народження, мешканця с.Нова
Романівка Новоград-Волинського району АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України
несудимого, -за ст.ст. 121 ч.І і 296 ч.4 КК України була направлена прокурору м. Бердичева для організації додаткового розслідування.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 було звинувачено в тому, що 2.10.2001 р. приблизно о 1 годині біля кафе "Кока-кола" по вул. Свердлова м. Бердичева він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганство з особливою зухвалістю і застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Зокрема, ОСОБА_1 наніс удари ножем та металевим макогоном по голові і тулубу гр-нам ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Внаслідок цих дій ОСОБА_3 одержав легкі тілесні ушкодження з короткочасним роладом здоров'я у вигляді забійних ран тім'яно-потиличної і тім'яно-скроневої області, двох різаних ран наружньо-бокової поверхні нижньої тритини
2
лівого плеча і крововиливу лівого плеча. ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому лівої тім'яної кістки, ушибу головного мозку, травматичного крововиливу, забійної рани голови, колото-різаної рани брюшної стінки. ОСОБА_5 були заподіяні аналогічні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітки, лівостороннього гемапневмоторокса, забійної рани лівої тім'яної області.
В апеляції державний обвинувач просить скасувати постанову суду і направити справу на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що всі суперечності по справі можуть бути усунуті в судовому засіданні шляхом допиту понятих (зокрема, ОСОБА_6) надання судових доручень слідчому в порядку ст. 315і КПК України. Останнім шляхом слідчий може провести відтворення обставин подій і інші слідчі дії.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, підсудного ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції, не знайшла підстав для скасування постанови суду з наступних міркувань.
Після тривалих і багаточислених судових засідань місцевий суд дійшов висновку про необхідність повернення справи на додаткове розслідування внаслідок його неповноти і неправильності, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
При цьому суд обгрунтовано послався на вимоги ст. 22 КПК України перед прокурором, слідчим або дізнавачем вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявляти обставини, що як викривають, так і виправдовують особу. По даній справу вимоги зазначеного закону не були дотримані.
Органи досудового слідства вивчали лише одну версію про хуліганський напад підсудного на потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та нанесення їм різних ушкоджень. Практично були відкинуті версії підсудного і свідка ОСОБА_8. Останні стверджувала, що на неї напали троє чоловіків, а ОСОБА_1 намагався захисти її, однак його побили. Цю ж версію висунув і підсудний. Пізніше останній заявив, що двох потерпілих міг поранити потерпілий ОСОБА_3 або невстановлена особа. Об'єктивно пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_8 підтверджують факти виявлення у них тілесних ушкоджень, а також безпосередньо свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10. Тому суд дійшов висновку про однобічність досудового слідства і поставив питання:
з
-шляхом проведення оперативно-розшукових заходів встановити осіб, які
працювали в ніч на 2.10.01 р. в зазначеному кафе і були очевидцями подій;
-провести з ними відтворення обставин подій при вказаних конкретних
умовах;
-перевірити версію ОСОБА_1 та ОСОБА_8; встановити осіб, які
спричинили останній тілесні ушкодження, вирішити питання про їх
відповідальність;
-перевірити версію ОСОБА_1 про причетність ОСОБА_3 і "лисого"
громадянина до спричинення потерпілим тілесних ушкоджень;
-провести інші зазначені в постанову суду слідчі дії (відтворення обставин
подій, тощо).
Вказівка в апеляції, що все це може зробити або суд, або надати судові доручення, не відповідає вимогам КПК України.
По даній справі суд доклав багато зусиль для витребування і дослідження різних доказів.
Зокрема, в суд надійшла справи в обсязі 1 тома на 337 аркушах до обвинувального висновку станом на 22.» 01. 2002 року. На даний час справа ОСОБА_1 складає 4 томи. За 4,5 роки судового слідства проведено багато засідань, надані судові доручення і проведені різні експертизи.
Апеляційний суд Житомирської області 19.11.2002 р. (т.1, а.с.512-513) вже вказував на необхідність перевірки версії підсудного, обставин його затримання, виявлення ножа та металевого предмету, ретельного з'ясування послідовності та часу виходу із кафе учасників конфлікту. Ці вимоги не були виконані.
Тим не менш суд провів криміналістичну експертизу (т.4, а.с.1646-147), яка встановила, що в протокола з огляду місця події, впізнання речових доказів і злочинця, допитів свідка і потерпілого є дописки після виконання основного тексту.
За матеріалами справи, з показів одного понятого речовий доказ -ніж - у підсудного не вилучався.
Підсудний, його адвокат та захисник стверджують, що докази по справі фальсифіковувалися.
Тому колегія суддів розширює перелік питань, поставлених місцевим судом, і ставить додаткові питання:
-встановити осіб, які робили необумовлені дописки в процесуальних документах, зазначених в експертизі на а.с.146-147 т.4, а також складали
протоколи вилучення ножа і макогона, які не відповідали дійсності; -надати діям цих осіб відповідну оцінку.
Твердження органів обвинувачення, що тільки їх позиція є вірною і правильною, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати лише за ст.ст. 121 ч.І і 296 ч.4 КК України і що тільки він напав на потерпілих, суперечить матеріалам справи.
Під час судового слідства 24.06.2004 р. саме прокурор змінював обвинувачення на ст. 124 КК України. В зв'язку з цим за клопотанням захисту суд змінив ОСОБА_1у міру запобіжного заходу і той, пробувши під вартою 2 роки 8 міс. 12 днів, був звільнений з-під варти (т.2, а.с.238, 251).
Пізніше, 15.11.2005 р. (т.З, а.с.165), прокурор змінив свою точку зору і поновив "старе" обвинувачення.
Таким чином, цю позицію слід визнати непослідовною. Наприкінці кінців прокурору був заявлений відвід з приводу вільного трактування вимог КПК, який був задоволений судом.
В матеріалах справи є багатсько рішень інших судів про бездіяльність органів прокуратури (зокрема-обласної) і нереагування на скарги підсудного і захисту (т.4, а.с.61-79).
Таким чином, постанова місцевого суду по справі є виваженою, мотивованою і грунтується на законі. Суд не може замінювати собою органи досудового слідства і виконувати їх функції.
Керуючись ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію державного обвинувача по справі залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайсуду від 25.05.06 р. щодо ОСОБА_1 - без зміни (доповнивши її вказівками з боку суду апеляційної інстанції, вказаними у мотивувальній частині).
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду Житомирської області
П. О.Шенін