Справа №2-29/2007

РІШЕННЯ

іменем     України

13 лютого 2007 року                                                                                                   смт. Куликівка

Місцевий Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді -   Білого М.М.

при секретарі   -        Бойко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1;

до відповідачів:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож.: АДРЕСА_2;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 прож.: АДРЕСА_2;

СТОВ „Сіверський", місцезнаходження: 16352 Чернігівська область Куликівський район село Дрімайлівка;

про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, де просить винести рішення про стягнення матеріальних збитків в розмірі 3078,37 гривень, моральної шкоди в розмірі 2000 гривень та упущену вигоду в сумі 1000 гривень з ОСОБА_2, ОСОБА_3, і СТОВ „Сіверський".

В судовому засіданні позивачка пояснила, що у господарстві мала двох корів. 28 серпня 2006 року вигнала обох корів на пасовище. Пасуть корів їх власники в порядку черговості. В той день підійшла черга до ОСОБА_4, але вона має похилий вік, то за неї вийшли її дочка -ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3. Ввечері близько 20-30 години вона зустрічала корів і одна не прийшла додому. Потім вона підійшла до пастухів і сказала, що одна корова не повернулася з пасовиська і вони її мабуть десь залишили. У відповідь ОСОБА_2 сказала, що вона всіх корів забрала з паші корова може десь заблудилась у селі, але вона в це не повірила, хоча все таки поїхала шукати корову по селу, дорогою питала в людей, але корови ніхто не бачив. Потім поїхала на пасовище, де корову шукала до 22 години, але так і не знайшла. Наступного дна вранці люди підказали, що корова могла якимось чином впасти у меліоративний колодязь. Близько 11 години вона знайшла корову у меліоративному колодязі. Корова була у зігнутому стані і її самостійно вона витягти не змогла. Потім вона запросила десять людей із села, які мотузками витягли з колодязя корову. Йти корова не могла, то погрузили її на трактор і привезли додому. Після цього ветеринарний лікар лікував корову три тижні і на її лікування було витрачено 78,37 гривень. Корова дуже схудла за час хвороби, бо майже нічого не їла, ознак переломів ветлікарем не було виявлено, проте по рекомендації працівників ветмедицини вона була змушена продати корову для забою. За корову було заплачено покупцем 800 гривень, страхової компенсації не отримала, так як корова була не застрахована. Корова була здана на м"ясо то

2

вона позбавлена була отримувати доходи від продажу частини молока і фактично до кінця 2006 року було втрачено доходу на суму близько тисячі гривень.

Від втрати корови вона зазнала душевні страждання та моральні переживання які оцінює в 2 000 гривень.

Свою корову вона оцінила в 3 800 гривен, так як від продажу м"яса вона отримала 800 гривень, то матеріальна шкода становить 3 000 гривень.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали і пояснили, що все стадо в кількості 41 корови вони відігнали на пасовисько і пригнали назад. Де поділась корова позивачки вони не знають, але вважають, що вона в село прийшла і винними себе в тому, що позивачка її не знайшла не почувають. Однак, на прохання позивачки 28.08.2006р. у вечірній час вони направили своїх дітей допомагати їй шукати корову. Наступного дня вони дізналися, що позивачка знайшла корову у меліоративному колодязі на полі приблизно в 500 метрах від місця їх проживання. Допомогти позивачці вони не могли, так як були в матеріальній скруті: їхній син потрапив в ДТП і всі грошові заощадження були витрачені на його лікування. Сама позивачка не просила допомоги, до них приходила дочка позивачки і замість того, щоб домовитись вона почала їм погрожувати і ображати. В даний час вони проживають в місті Чернігові, являються пенсіонерами і отримують пенсію до 400 гривень кожний в місяць.

Представник СТОВ „Сіверський" позовні вимоги позивачки не визнав і пояснив, що дійсно меліоративні колодязі, які знаходяться на території Хибалівської сільської ради були передані близько ЗО років тому на баланс колгоспу ім. Леніна, правонаступником якого є ТОВ „Сіверський". Меліоративний колодязь в який попала корова позивачки він оглядав місяць тому після того як одержав повідомлення про звернення її до суду. Цей колодязь знаходиться в 50 метрах від громадського пасовиська на території ріллі, яка в 2006 році була засіяна зерновими культурами товариства. Раніше ці колодязі, глибиною 2 метри і шириною 80-90 сантиметрів, як правило, виступали над поверхнею землі на 40 сантиметрів закривались бетонними кришками вагою до 100 кілограмів. Тепер ці колодязі відкриті і тому були неодноразові випадки коли окремі тварини товариства потрапляли в них. Потрапляючи в колодязь, тварина могла ламати кінцівки або пошкодити внутрішні органи. Після того, як їх витягували частину тварин дорізали, а частину виліковували і повертали в стадо. Спочатку коли була можливість і коли викрали незначну частину кришок, господарство за свій рахунок робило дерев"яні кришки, щоб вберегти тварин.

Розглянувши матеріали справи і заслухавши сторони суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню по наступних підставах.

Як видно з акту клінічного обстеження тварини від 29.08.2006 року, в цей день завідуюча Дрімайлівською дільницею ветмедицини з участю двох громадян, жителів села Дрімайлівка і позивачки, обстежила корову красно-рябої масті віком 9 років середньої вгодованості, власником якої являється позивачка і встановила, що ця корова впала в меліоративний колодязь 28.08.2006 року, витягнута звідти 29.08.2006 року і доставлена до місця проживання позивачки. Обстеженням також встановлено, що стан тварини пригнічений, пульс і дихання сопуче, судорожне скорочення м"язів голови та шиї, безперестанне стогнання, відсутність спроб підвестись, наявність ран на шиї, ногах.

Працівник ветмедицини діагнозував стан тварини як травматичне пошкодження тіла в результаті падіння у меліоративний колодязь, вказав на необхідність проведення відповідного лікування і контролю за даною коровою.

В судовому засіданні відповідачі не оспорювали того факту, що корова дійсно отримала пошкодження при падінні в меліоративний колодязь, що вона три

3

тижні знаходилась на лікуванні в господарстві позивачки, що лікування не призвело до покращення стану тварини, вона схудла і не могла підніматись, а також того, що позивачка вимушено була продана на забій і за неї було отримано 800 гривень.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили факти попадання корови позивачки в меліоративний колодязь, витягування її з колодязя, те що вона після цього не могла піднятись, строк лікування її позивачкою, а також вимушеність її продажу.

Крім цього свідок ОСОБА_6 пояснив, що не було випадків, коли б корова позивачки приходячи з пасовиська не попадала додому.

З довідки Дрімайлівської сільської ради видно, що середня вартість корови в серпні-вересні 2006 року на території сільської ради становила 3 800 гривень.

Фактично цю ж обставину підтвердив представник СТОВ „Сіверський".

Таким чином в судовому засіданні доведено, що корова позивачки 28.08.2006 року знаходилась на пасовиську і в період до закінчення часу випасання в цей день коли випасали стадо відповідачі впала в меліоративний колодязь. Одночасно доведено, що при цьому вона отримала пошкодження, які в наступному привели до неможливості її виздоровлення в зв"язку з чим вона і була продана на забій за 800 гривень.

Факт наявності упущеної вигоди в розмірі 1000 гривень підтверджується довідкою про доходи виданої ЗАТ „Куликівське молоко" з якої видно, що з вересня 2006 року розмір доходів у позивачки за здачу молока значно зменшився.

Суд обмірковуючи відношення відповідачів до обставин пов"язаних з наявністю матеріальної шкоди у позивачки в зв"язку з вимушеністю здачі корови на забій приходить до висновку, що винними в цьому є відповідачі.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, будучи особами, яким односельці доручили за їх згодою виконати загально встановлений обов"язок відповідно до черги випасати корів 28.08.2006 року, одночасно оберігати їх і наглядати, щоб нічого з ними не трапилось, що привело б до втрати або загибелі чи пошкодження тварин або тварини. Відповідачі до цього доручення віднеслись не в повній мірі добросовісно, допустили безпечність і безконтрольність, що і призвело до спричинення матеріальних збитків.

Керівництво СТОВ „Сіверське", на балансі якого знаходяться меліоративні колодязі, офіційно не попереджало власників корів села Дрімайлівка і пастухів, проте, що меліоративні колодязі не приведені в такий стан, коли вони можуть бути безпечними для знаходження і випасання тварин, які випасаються на цій території, де знаходяться колодязі. Доводи представника СТОВ, що цей конкретний колодязь знаходився на відстані 50 метрів від краю пасовиська і що пастухи повинні слідкувати, щоб скотне доходив до цього колодязя, не може служити підставою для звільнення даного господарства від відповідальності, так як такий вид тварини не може бути повністю підпорядкований будь-яким наглядом пастухів.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню суд враховує ступінь винності відповідачів ОСОБА_2, а також їх матеріальне положення, ступінь винності СТОВ „Сіверське", а також ту обставину, що сама позивачка не достатньо прийняла термінових міри для розшуку корови, яка своєчасно не повернулася з пасовиська і приходить до висновку, що з відповідачів ОСОБА_2 необхідно стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди по 400 гривень і по 100 гривень за упущену вигоду, а з господарства „Сіверське" необхідно стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 900 гривень і 100 гривень за упущену вигоду.

Що стосується наявності моральної шкоди і відшкодування її з відповідачів, то суд вважає, що позивачка не надала достовірних доказів, які б свідчили про те,

4

що їй заподіяна моральна шкода діями відповідачів, а тому в позові про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

На   підставі   викладеного   і   керуючись   ст.ст.3,5,6,7,8,10,15,205,209,213-215,218.ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1193 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.    Позовні вимоги ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1

задовольнити частково.

2.   Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків по

400 (чотириста) гривень та по 100 (сто) гривень упущеної вигоди з кожного та в

рахунок відшкодування витрат пов"язаних із сплаченням державного збору та

судових витрат для розгляду цивільної справи, в сумі 40 (сорока )гривень 50

(п'ятдесяти) копійок.

3.  Стягнути з СТОВ „Сіверське" с Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 900 (дев'ятсот) гривень та 100 (сто) гривень упущеної вигоди в рахунок відшкодування витрат пов"язаних із сплаченням державного збору та судових витрат для розгляду цивільної справи, в сумі 40 (сорока) гривень 50 (п'ятдесяти) копійок.

4.              В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та СТОВ „Сіверське" в частині стягнення моральної шкоди - відмовити.

5.  Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції.

Суддя місцевого

Куликівського районного суду    М.М.Білий