Справа № 709/1995/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 жовтня 2012 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого- судді Фазикош Г.В.,

суддів - Мацунича М.В. , Дроботі В.В.,

при секретарі - Калинич С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Рахівського районного суду від 18 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення недоплаченої орендної плати, -

встановила:

Рішенням Рахівського районного суду від 18 серпня 2012 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та стягнуто із відповідача на користь позивача 117272 грн. недоплаченої орендної плати, 230639 грн 20 коп. як часткове відшкодування відповідальності за розірвання договору оренди та 3219 грн. понесених судових витрат (а.с.39-43).

З рішенням не погодився відповідач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволені позову. Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, місцевий суд невірно встановив фактичні обставини справи, зробив висновки, які цим обставинам не відповідають та не підтверджені зібраними у справі доказами, невірно застосував нори матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що між орендарем ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та орендодавцем ОСОБА_1 06 червня 2006 року було укладено договір оренди № 294, посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2008. Предметом договору є нежитлова будівля площею 105 кв. м. за адресою Закарпатська область, Рахівський район, смт. В.Бичків, вул. Крушник,1. Це приміщення використовувалося для роботи безбалансового відділення в смт. В.Бичків, яке було відокремленим підрозділом банку. Банком було прийнято рішення про ліквідацію цього відділення через його неприбутковість, логічним наслідком цього рішення є припинення договору оренди. Апелянт не заперечує того, що договір оренди передбачає відповідальність сторони, яка необгрунтовано заявила про розірвання договору, в розмірі 50% залишку орендної плати до кінця терміну дії договору, однак наголошує на тому, що в даному випадку орендар діяв правомірно, а розірвання договору було обгрунтованим.

Крім того, апелянт вказує й на те, що в ч.5 п. 12 договору оренди вказано, що при розірванні договору оренди орендар зобов'язується передати орендодавцю орендоване майно протягом місяця. При цьому при передачі приміщення складається акт. В разі будь-якої незгоди орендодавець не зобов'язаний підписувати акт повернення приміщення. В даному випадку орендодавець підписав такий акт, погодившись з підставами розірвання договору. Цій обставині суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Що стосується присудження до стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 117272.00 грн., то, на переконання апелянта, ця вимога взагалі необґрунтована та недоведена (а.с.45-47).

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» скаргу підтримав та просив задовольнити із наведених у ній підстав.

Позивач та його представник скаргу не визнали та просили відхилити як безпідставну, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до висновку, що скаргу слід задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

В даній справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи щодо укладення сторонами договору оренди нежитлового приміщення та його умов, однак надав невірну правову оцінку обставинам розірвання цього договору. Зокрема, суд виходив із того, що, надаючи пропозицію орендодавцю розірвати договір, банк як орендар не навів жодної із підстав, передбачених п. 12 договору оренди, або підстав, передбачених ст. 781 та ст.784 ЦК України, а тому визнав, що договір було розірвано відповідачем одноособово, необгрунтовано та за відсутності згоди позивача. Суд також вказав, що в даному випадку на відносини сторін не мають розповсюджуватися й положення ст.625 ЦК України, оскільки договір не було розірвано в судовому порядку ( а.с. 41-42).

Колегія апеляційного суду вважає такі висновки місцевого суду помилковими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Так з наявного у справі листа від 01 лютого 2012 року №0707/241 слідує, що відповідач направив позивачеві письмову пропозицію щодо врегулювання договірних відносин сторін, які виникли у зв'язку із прийнятям Правлінням ПАТ Промінвестбанк рішення щодо припинення діяльності безбалансового відділення банку, розміщенного в приміщенні відповідача в смт. В.Бичків по вул. Крушник, буд 1.

Зокрема, відповідач у листі просив : розірвати укладений договір оренди з 01 квітня 2012 року та розглянути можливість укладення договору оренди частини відповідного приміщення з метою розміщення у ньому банкомату ( а.с.4). «Факт отримання такого листа позивачем не заперечується.

З наявного у справі Акту приймання-передачі орендованого майна від 29 лютого 2012 року згідно договору оренди №294(25/33-11), посвідченного 06.06.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстровим номером №2008, слідує, що орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення за вказаним договором та ключі від нього.

В Акті також зазначено, що приміщення знаходиться в задовільному стані, сторони претензій одна до одної не мають, з моменту підписання акту оплата орендних платежів припиняється. Акт підписано представником орендаря ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та особисто орендодавцем ОСОБА_1 ( а.с.31). Факт підписання вказаного акту та його зміст сторони, у т.ч. позивач, не оспорюють.

З огляду на зміст вказаних вище документів, а також п. 12 укладеного між сторонами Договору оренди №294 від 06 червня 2006 року, відповідно до якого розірвання договору оренди пов'язується саме з оформленням та підписанням акту передачі майна, колегія прийшла до висновку, що договір оренди було розірвано за згодою сторін, що узгоджується з положенніми п.1 ст.651 та п.1 ст.652 ЦК України.

Колегія також вважає, що розірвавши договір оренди за взаємною згодою, сторони врегулювали й інші взаємовідносини, про що, зокрема, свідчить пряма вказівка в акті щодо відсутності у сторін претензій одна до одної.

Оскільки договір оренди було розірвано сторонами за взаємною згодою, підстави для застосування санкції за необгрунтовану заяву про розірвання договору , що передбачена п.12 договору, відсутні. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 50% залишку орендної плати до кінця терміну дії договору до задоволення не підлягає.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 117272.00 грн. як недоплаченої орендної плати, то колегія вважає за необхідне звернути увагу та те, що п.4 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за місяць мав складати 10( десять) доларів США за 1 кв.м., що становить згідно офіцйного курсу НБУ на день укладення договору ( 1 долар США= 5.05 грн. ) - 5302 грн. ( а.с.6).

Позивач пов'язував свою вимогу про стягнення недоплаченої орендної плати зі зміною офійного курсу НБУ долара США до національної валюти України - гривні протягом дії договору.

Задовольняючи цю вимогу, місцевий суд виходив із її доведенності, однак не врахував, що вказаним вище п.4 договору оренди було передбачно конкретний розрахунковий курс долара США для обрахунку розміру орендної плати та конкретний розмір місячного платежу. При цьому договором не передбачено перерахунок розміру цього платежу у зв'язку зі зміною офіційного курсу НБУ відповідної іноземної валюти. Таким чином, підстав для задоволення цієї вимоги позивача також немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, п.2 ч.І ст.307, п.2-4 ч.І ст.309, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів =

рішила:

Апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» -задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду від 18 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - скасувати, ухваливши у справі нове рішення

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: