№  1 -  80    

2009  рік        

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16  вересня    2009  року       Теофіпольський районний суд Хмельницької області

    в особі: головуючого - судді СТЕЦЮКА І.С.

    при секретарі: ГУДЗЯК  В.Д.

    з участю прокурора:  КОСІК  С.М.    

    та адвоката (адвокатів)

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду  в   місті Теофіполі справу про обвинувачення   ОСОБА_1, який народився  14 січня 1971    року у       с. Червоний Острів Волочиського району, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, працездатного, не працює, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку,   не  військовозобов’язаного,  згідно ст.. 89 КК України  не  судимого,  у  вчиненні  злочину,   передбаченого        ч. 1 ст.  122   К К  України

В  С  Т  А   Н  О  В  И  В  :

 Підсудний  ОСОБА_1  10  квітня  2009 року   біля 10 години на своїй присадибній ділянці, яка знаходиться біля будинку № 60  по вул.. Окружній с. Коров’є Теофіпольського району Хмельницької  області   із-за неприязних відносин, під час конфлікту  щодо порушення потерпілою РОЗУМНОЮ – ОСОБА_2 межі його землекористування  металічною частиною та  держаком совкової лопати умисно наніс їй декілька ударів  в область тулуба та рук внаслідок чого   заподіяв  їй тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді набряку  лівого ліктьового суглобу і передпліччя, рани та садна в ділянці лівого передпліччя, садна в ділянці спини в проекції ІХ – ХІ ребер по лопатковій  ділянці посередині та справа, переломів Х – ХІ ребер  по задній підпахвинній  лінії  справа які  спричинили тривалий розлад здоров’я.

Підсудний   ОСОБА_1   вину  свою  у  вчиненні  злочину  визнав  частково.  Із його показів встановлено,  що  сім’я РОЗУМНОЇ – КОМАР  постійно погрожує  його  сім’ї оскільки чоловік потерпілої та  вона сама працюють у міліції. Встановлено також що дійсно  10  квітня 2009  у його сусідки   РОЗУМНОЇ – ОСОБА_2 трактор орав город і часто заходив на його, підсудного, присадибну ділянку   де псував посіви трави. Коли він  запитав потерпілу, яка йшла його земельною ділянкою, чого вона ходить по його траві  вона  сказала що вдарить його і замахнулася на нього каністрою, яку мала в руках, проте   промахнулась.  У свою чергу він наніс їй удар по спині  держаком лопати а потерпіла знову  замахнулась на нього каністрою. Коли на місце події прибігла мати потерпілої і намагалася вдарити його то прибігла його  дружина, вирвала у нього з рук лопату,  та  намагалася їх розборонити. При цьому потерпіла вдарила її каністрою по спині а її мати вилами по руці що дуже  образило його. Він вирвав лопату із рук дружини, вибив  нею вила із рук матері потерпілої а коли  потерпіла знову  намагалася  вдарити його каністрою  він перший наніс їй удар лопатою по тулубу. Коли на місце події прийшла його дочка ОСОБА_3 і намагалася все сфотографувати потерпіла вдарила її каністрою по руках а він вдарив потерпілу лопатою в область тулуба.

Вину свою визнає частково оскільки вважає що від ударів лопатою не могли  наступити  такі тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілої.

Крім  власного  визнання  вина  підсудного  повністю  доведена  показаннями потерпілої РОЗУМНОЇ – ОСОБА_2, показаннями свідків, іншими доказами у справі.

Так,   із  показів  потерпілої РОЗУМНОЇ – ОСОБА_2 встановлено, що  10  квітня 2009 року трактор  дійсно  орав її город і декілька разів виїхав на присадибну ділянку  підсудного та  вивернув  стовпчик на межі їх земельних ділянок. Коли після закінчення  оранки вона поверталася   додому її перестрів підсудний ОСОБА_1 і відразу ж металічною частиною лопати  наніс їй удар в груди від чого вона впала на коліна а коли піднялася і стала йти додому підсудний вдарив її по спині,  коли ж  на місце події прибігли  її, потерпілої, мати з вилами   та дружина підсудного  то підсудний вдарив матір лопатою по руці.  Своїми діями підсудний заподіяв їй, потерпілій,  тілесні  ушкодження від яких вона тривалий  час лікувалася.  

Вина підсудного підтверджується також показаннями свідків ТЕРП’ЯКА  А.М. та ТЕРП’ЯКА М.Я.  про те, що дійсно 10 квітня 2009 року після закінчення оранки городу у потерпілої між нею та підсудним виникла сварка.

У судовому засіданні  свідки показали що не бачили чи бив підсудний потерпілу.

Однак у своїх показаннях на досудовому слідстві, які були оголошені їм і підписані ними, вони показали, що бачили як  підсудний  совковою лопатою кілька разів вдарив потерпілу. Ці показання суд вважає правдивими оскільки вони  узгоджуються  із показаннями потерпілої, іншими доказами у справі.

Показання свідків у судовому  засіданні  про те, що вони не бачили як  підсудний вдарив потерпілу суд вважає неправдивими і розцінює їх як намагання свідків бути в стороні від конфлікту між підсудним і потерпілою, які є їх сусідами. Такий висновок  витікає із того, що свідки були у безпосередній близькості від місця події оскільки їх присадибна ділянка знаходиться поблизу городів підсудного та потерпілої. Із  показань свідків на досудовому слідстві та у судовому засіданні встановлено що вони бачили подію від орання городу до  закінчення бійки. Із  їх показань у судовому засіданні встановлено, що підсудні  бачили  як розвивалися події до бійки і перестали їх бачити під час бійки. Між тим із їх пояснень отриманих того ж дня коли проходила бійка та із показань на досудовому слідстві  встановлено, що вони детально розповідали як проходила бійка і як підсудний кілька разів вдарив потерпілу. Це  приводить  суд  до висновку про те, що   свідки бачили як підсудний вдарив потерпілу  оскільки на досудовому слідстві вони дали детальні покази щодо цих обставин.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив той факт, що дійсно  підписав свої показання  на досудовому слідстві.

Приймаючи до уваги що  показання  свідків на досудовому слідстві, в основному,  узгоджуються  із показаннями як потерпілої так і підсудного, а також те, що вони узгоджуються з іншими обставинами справи суд приходить до висновку що їх показання у судовому засіданні про те, що вони не бачили як підсудний вдарив потерпілу є неправдивими.

Вина підсудного підтверджується також висновком судово-медичної експертизи із якого встановлено, що  потерпілій дійсно були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді набряку   лівого ліктьового суглобу і передпліччя, рани та садна в ділянці лівого передпліччя, садна в ділянці спини в проекції ІХ – ХІ ребер по лопатковій  ділянці посередині та справа, переломів Х – ХІ ребер  по задній підпахвинній  лінії  справа які  могли виникнути внаслідок дії якогось  тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею яким могла бути і лопата і які є тілесними   ушкодженнями  що спричинили тривалий розлад здоров’я, протоколом  огляду  місця  події, протоколом  огляду речових  доказів, іншими доказами у справі.

Оцінюючи  викладені  обставини  у  їх  сукупності,  суд  приходить  до  висновку   що  вина   підсудного  ОСОБА_1 у  тому, що він 10  квітня 2009 року умисно наніс потерпілій  кілька ударів лопатою по різних частинах тіла чим  заподіяв їй  середні тілесні  ушкодження   повністю   доведена, а  його  дії  правильно  кваліфіковані   по                           ч. 1  ст.  122   КК  України.

    При  призначенні  підсудному  покарання  за  вчинений  злочин  суд  враховує ступінь  тяжкості  вчиненого, обставини  справи,  особу  підсудного.

    Підсудний  частково визнав  вину, він  характеризується  позитивно, має на утриманні неповнолітніх  дітей.  Вказані  обставини   значно  пом’якшують   покарання   підсудного.  

    Оцінюючи  викладені  обставини у  їх  сукупності  суд  приходить до  висновку, що  виправлення  підсудного  можливе без  відбування  призначеного  покарання а тому  вважає  можливим  застосувати до нього  ст.. 75  КК  України.      

До судового розгляду  справи    потерпіла заявила позов про стягнення з підсудного 393 гривні  на відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди  та  5000 гривень на  відшкодування моральної шкоди.  

У судовому засіданні потерпіла  свої  позовні  вимоги підтримала і показала, що у зв’язку із  тілесними ушкодженнями вона на придбання ліків витратила 78 гривень,  240 гривень витратила на придбання бензину для поїздок у Волочиське бюро судово-медичної експертизи, 35 гривень витратила на придбання рентгенплівки у Волочиському бюро судово-медичної експертизи та 40 гривень на придбання  цієї плівки у Теофіпольській рай лікарні а всього їй була заподіяна матеріальна шкода в сумі 393 гривні. Оскільки  підсудний відмовляється її  відшкодувати просила стягнути  з нього 393 гривні  у примусовому порядку.

Підсудний позов не визнав, крім іншого пояснив це тим, що його сім’я перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Приймаючи до уваги, що вина підсудного у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілій повністю  доведена суд приходить до висновку  що її витрати на придбання ліків та  рентгенплівки, яка потрібна  була для встановлення  факту перелому ребер а також витрати на придбання  бензину для  поїздок у бюро судово-медичної експертизи  необхідно задовольнити.

Потерпіла заявила також позов про  відшкодування і моральної шкоди вказуючи, що заподіянням їй середніх тілесних ушкоджень їй були спричинені фізичний біль і моральні страждання, у зв’язку із переломами ребер була обмежена її працездатність і вона не могла належно виконувати домашню роботу та доглядати  грудну дитину. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути з підсудного 5000 гривень.

Підсудний проти цих позовних вимог також заперечував вказуючи, що він моральної шкоди  їй  не заподіював а сама потерпіла заподіяла  йому моральну шкоду  тим, що  постійно погрожує його сім’ї та тим, що  вдарила його  неповнолітню дочку.

Оцінюючи  обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку, що неправомірними діями  потерпілій дійсно була заподіяна моральна шкода оскільки нанесенням тілесних ушкоджень їй були спричинені фізичні та моральні страждання, вона тимчасово втратила працездатність у зв’язку із чим була обмежена у виконанні домашньої роботи та догляданні маленької дитини.

Статтею 1167 Цивільного  кодексу  України (далі ЦК)  встановлено,  що  моральна  шкода, заподіяна   фізичній  чи  юридичній  особі  неправомірними  рішеннями,  діями чи

бездіяльністю  відшкодовується  особою, яка її  завдала, за  наявності  її  вини,  крім  випадків,  встановлених частиною  другою  цієї  статті.

Оцінюючи  викладені  обставини  справи у їх  сукупності,  виходячи  із   роз’яснень Пленуму  Верховного  Суду України від 31  березня 1995  року № 4 “ Про  судову  практику в  справах  про  відшкодування  моральної (немайнової)  шкоди ”  із  наступними  змінами  про те, що під  моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати   немайнового  характеру  внаслідок  моральних чи  фізичних  страждань  або  інших  негативних  явищ, заподіяних  фізичній чи  юридичній  особі  незаконними  діями  або  бездіяльністю  інших  осіб  суд  приходить  до  висновку,  що  позивачці  неправомірними  діями  відповідача  дійсно  була  заподіяна  моральна  шкода.  

    Відповідно п. 9  названої    Постанови Пленуму  Верховного  суду  України від 31  березня 1995  року № 4 розмір  відшкодування  моральної (немайнової)  шкоди  суд  визначає  залежно від  характеру  та  обсягу   страждань (фізичних, душевних,  психічних тощо), яких  зазнав  позивач, характеру  немайнових  втрат (їх  тривалості,  можливості  відновлення  тощо) та  з  урахуванням  інших  обставин.  При  цьому  суд  має  виходити із  засад  розумності, виваженості та  справедливості.

Приймаючи до уваги, що підсудний дійсно заподіяв потерпілій  моральну шкоду суд приходить до висновку про те, що позовні  вимоги про  її  відшкодування  необхідно задовольнити.  

Разом з тим,  враховуючи матеріальний стан  підсудного, зокрема те, що   він не працює  і  значимих доходів   він не має, те що у нього на утриманні є неповнолітні діти  виходячи із  міркувань розумності,  виваженості та справедливості суд приходить до висновку про те, що розмір стягнення на відшкодування моральної  шкоди на користь потерпілої  необхідно зменшити.

Виходячи  з   наведеного,  керуючись ст. ст. 323, 324  КПК  України,  районний  суд

З  А  С  У  Д  И  В    

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні  злочину  передбаченого    ч. 1  ст.  122    КК  України.

    Засудженому  ОСОБА_1  по ч. 1 ст. 122 КК України  призначити покарання  у виді обмеження волі строком один рік.

На  підставі  ст.  75  КК  України  засудженого  ОСОБА_1    від  відбування  призначеного  покарання  звільнити з   випробуванням  із  призначенням  йому  іспитового  строку   один рік три місяці .

На підставі ст.. 76 КК України зобов’язати  засудженого  ОСОБА_1  періодично з’являтися  для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи    

До ступу вироку у законну силу запобіжний  захід  засудженому   залишити  той же -   підписку  про  невиїзд.

Стягнути із засудженого  ОСОБА_1 на користь   РОЗУМНОЇ- КОМАР ОСОБА_5 393 гривні на відшкодування  матеріальної шкоди   та 500 гривень на відшкодування моральної шкоди а всього стягнути 893 гривні.

Речові докази – совкову лопату передати  підсудному.

Вирок  може  бути  оскаржений  у  Хмельницький  апеляційний  суд   через районний  суд  протягом  15  діб з  моменту  його  проголошення.

Головуючий                                  підпис  

З  оригіналом вірно:  

Голова   суду                                                                                          ОСОБА_6