Справа № 11а-538

Категорія ст. 187 ч.І ККУкраїни

Головуючий у 1-інстанції Капустинський М.М. Доповідач Романов О.В.

УХВАЛА Іменем України

11 липня 2006 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого   :  Романова О.В.

суддів:                      Михайловського В.І.,  Мельничук Н.М.

з участю прокурора:  Руденка В.І.

засудженого:     ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Овруцького районного суду від 17 березня 2006 року,

яким:

ОСОБА_1, 3 травня 1972 року народження, уродженця та жителя міста Овруч, АДРЕСА_1, не судимого,-

засуджено  за  ст. позбавлення волі.

187  ч.І  КК  України  на  3  роки

На підставі ст.ст. 75,76 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки:

повідомляти  органи  кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації кримінально-виконавчої системи.

в органи

Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином та на користь Овруцької ЦРЛ 280,7 9 грн. витрат за лікування потерпілого.

2

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписка про невиїзд.

Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що б листопада 2005 року близько 14 годин в місті Овручи по вулиці 50 років Жовтня,35а біля кафе "Смак", перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, намагався викрасти велосипед марки "Аист", що належить потерпілому ОСОБА_2 Потерпілий з метою припинення злочинних дії засудженого утримував велосипед за кермо. Тоді ОСОБА_1 кулаком наніс 5 ударів в обличчя та голову ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволодів велосипедом потерпілого.

На вирок суду подано апеляції, в яких:

·       засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. При цьому вказує, що у нього не було наміру заволодіти чужим велосипедом, так як він вважав, що бере свій велосипед. Також, засуджений вважає що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не було взято до уваги його тяжкий матеріальний стан, погане здоров'я дружини, те що він на утриманні має неповнолітню дитину;

·       потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання. Вважає, що при призначенні покарання засудженому судом не враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, те, що в суді ОСОБА_1 не визнав своєї вини, не розкаявся в скоєному. Крім того, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди судом не взято до уваги особу потерпілого, обставини скоєння злочину, стан його здоров'я після злочину.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, міркування прокурора, який заперечив проти поданих апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність виновності ОСОБА_1 у вчиненні дій, за які його засуджено, підтверджуються сукупністю доказів, здобутих на досудовому слідстві та досліджених під час розгляду справи в суді першої інстанції, а вирок суду належним чином мотивований.

Так, засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві пояснював, що не знайшовши свого велосипеда біля кафе, він вирішив взяти чужий. При цьому незнайомий

з

чоловік намагався йому перешкодити, утримував велосипед і казав що велосипед належить йому. Тому, засуджений наніс декілька ударів кулаком по обличчю незнайомого чоловіка і відібрав велосипед.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що побачив як незнайомий чоловік взяв його велосипед. З метою запобігання неправомірним діям підсудного, він схопив велосипед за кермо і повідомив незнайомцю, що це його велосипед. На що цей чоловік сказав, що віддасть велосипед, коли знайде свій. При цьому підсудний наніс удари йому по обличчю і відібрав велосипед.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що був свідком події і чув розмову між підсудним та потерпілим, бачив як підсудний наніс удари в обличчя ОСОБА_2 і відібрав у нього велосипед.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи факту нанесення ударів ОСОБА_2, пояснив, що не розумів, що велосипед не його, так як перебував в стані алкогольного сп'яніння, а одже не мав наміру на заволодіння чужим майном. Таку зміну показів ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо його намірів під час скоєння злочину суд першої інстанції вірно розцінив як намагання уникнути покарання, а тому не взяв їх до уваги.

Згідно акту судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забійних ран верхньої губи та ділянки підборіддя, саден на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Отже, суд першої інстанції оцінивши докази по справі в їх сукупності, правильно визнав ОСОБА_1 винним у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого і правильно кваліфікував його дії за ч.І ст. 187 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував як те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, перебував при цьому в стані алкогольного сп'яніння, так й те, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи, де характеризується виключно позитивно, є постраждалим від аварії на ЧАЄС, має на утриманні неповнолітню дитину.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до переконання про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства та звільнив

4

його від призначеного покарання з випробуванням на підставі положень ст.ст.75, 76 КК України.

Що стосується цивільного позову, то суд, взявши до уваги обставини скоєного злочину, кількість нанесених ударів та їх наслідки, час перебування потерпілого на лікарняному визначив розмір моральної шкоди, який відповідає перенесеним потерпілим ОСОБА_2 моральним стражданням. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували твердження потерпілого про погіршення в останній час стану його здоров'я в зв'язку зі скоєним щодо нього злочином.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Овруцького райсуду від 17 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 без зміни.