Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого	Глоса Л.Ф.,
суддів за участю прокурора   захисників                             засудженого	Прокопенка О.Б. і Школярова В.Ф., Брянцева В.Л., ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3, захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2008 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, мешканця                                        м. Дніпропетровська, раніше судимого:

- 04 березня 2005 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області за п.п. «а», «е», «з», «и» ст.93, ч.3 ст.144, ч.2 ст.145, ч.1 ст.263 КК України 1960 року та ч.1 ст.263 КК України до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року вирок апеляційного суду змінено і призначено покарання у виді позбавлення волі на 15 років,

засуджено:

- за ч.2 ст.17 п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року до позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

Відповідно до ч.1 ст.42 КК України 1960 року, ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

На підставі ч.3 ст.42 КК України 1960 року, призначеним ОСОБА_3 покаранням, поглинене покарання за вироком  Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2005 року з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року та остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця м. Дніпропетровська, раніше судимого:

  - 04 березня 2005 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області за ч.5 ст.19, ч.2 ст.17, п. «а» ст.93, ч.5 ст.19, п.п. «а», «з», «и» ст.93, ч.3 ст.144, ч.2 ст.17 п.п. «б», «з» ст.93 КК України 1960 року до позбавлення волі на 15 років. Ухвалою Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року вирок апеляційного суду змінено і призначено покарання у виді позбавлення волі на 12 років,

засуджено за ч.ч.5,6 ст.19 п.п. «а», «і» ст.93 КК України       1960 року до позбавлення волі на 13 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

   На підставі ч.3 ст.42 КК України 1960 року, ОСОБА_5 частково приєднано покарання за вироком від 04 березня 2005 року  Апеляційного суду Дніпропетровської області з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

                               ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя

м. Дніпропетровська, такого, що не має судимості,

 

засуджено за ч.2 ст.17, п.п. «а», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року до позбавлення волі на 9 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. 

 

                                      ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя

                                     м. Чернігова, такого, що не має судимості,

 

засуджено за п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року до позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. 

 

                                      ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Дніпропетровська,

                                      жителя м. П`ятихатки Дніпропетровської області,

                                      раніше судимого:

 

-    17 липня 2001 року П`ятихатським районним

судом за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140 КК України до

позбавлення волі на 3 роки 1 місяць:

- 04 березня 2005 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області за п.п. «а», «е», «з», «и» ст.93, ч.2 ст.145, ч.1 ст.263 КК України 1960 року до позбавлення волі на 15 років. Ухвалою Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року вирок апеляційного суду змінено і призначено покарання у виді позбавлення волі на 14 років,

засуджено за п.п. «а», «і», ст.93 КК України 1960 року до позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. 

   На підставі ч.3 ст.42 КК України 1960 року, ОСОБА_6 призначеним покаранням поглинене покарання за вироком від 04 березня 2005 року Апеляційного суду Дніпропетровської області з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року і остаточно призначено позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у солідарному порядку, на користь ОСОБА_16 50 250 грн. заподіяної шкоди.

У справі вирішена доля речових доказів.

Постановлена окрема ухвала на адресу прокуратури Дніпропетровської області щодо допущених порушень кримінально-процесуального законодавства. 

 

Засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7,              ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинили особливо тяжкі злочини за наступних обставин.

 

1. Приблизно в червні 1997 року, після надання послуги ОСОБА_10 щодо звільнення її від фінансових претензій з боку             ОСОБА_11, шляхом умисного вбивства ОСОБА_12 та замаху на вбивство  ОСОБА_13 шляхом підриву їх автомобіля, що мало місце 03 лютого      1997 року у м. Дніпропетровську, вчинені ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які засуджені за цей злочин вироком суду від 04 березня 2005 року, ОСОБА_5 стало відомо, що директором ТОВ «Укрпромекспорт» ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_14 було проведено операцію по закупівлі сільськогосподарської продукції на суму більше 250 000 дол. США.

У зв`язку із цим, у ОСОБА_5 виник умисел на убивство               ОСОБА_14 із корисливих мотивів, щоб після його вбивства незаконно вимагати віт ОСОБА_10 передачі належної ОСОБА_14 половини грошових коштів, отриманих нею від вказаної угоди.

ОСОБА_5, із корисливих мотивів, запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_14 ОСОБА_3, при цьому він запропонував вбити потерпілого не очевидним способом. Погодившись на пропозицію ОСОБА_5, ОСОБА_3, у свою чергу, залучив до вчинення цього злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_6, пообіцявши їм винагороду в сумі 50 000 дол. США.

За заздалегідь розробленим планом убивства, 04 липня 1997 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_3, отримавши від ОСОБА_5 повідомлення про те, що ОСОБА_14 прибув до приміщення офісу ТОВ «Укрпромекспорт», що на вул. Барнаульській, 2-в у м. Дніпропетровську, передав ОСОБА_4 і ОСОБА_6 для вчинення вбивства потерпілого шприц із заздалегідь приготовленим розчином рідини групи міорелаксантів, які відповідно до висновку експертизи, є отруйними лікарськими препаратами. Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, на автомобілі «Опель» під керуванням ОСОБА_3, прибули до вказаного офісу.

04 липня 1997 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_14 виходив із приміщення офісу та йшов вниз сходами на перший поверх, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з метою умисного вбивства, напали на потерпілого. При цьому, ОСОБА_4 обхопив ОСОБА_14 руками та утримував, а ОСОБА_6, підійшовши ззаду, зробив йому ін'єкцію розчином речовини групи міорелаксантів, що є отруйними лікарськими препаратами, від якої ОСОБА_14 помер.

Смерть потерпілого настала внаслідок введення міорелаксанта, від судинного ураження головного мозку, ускладненого розривом судини, атеросклеротично зміненої на основі головного мозку, із подальшим утворенням крововиливу під м`які мозкові оболонки і у стволові відділи мозку. 

 

2. У 1998 році, ОСОБА_3 від ОСОБА_5 стало відомо про те, що ОСОБА_15 успішно займається комерційною діяльністю. На початку травня 1998 року ОСОБА_3, від невстановлених слідством осіб, отримав замовлення на вбивство ОСОБА_15

ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_4, за винагороду за вчинення вбивства у розмірі 5 000 дол. США, відповідно до розробленого злочинного плану, отримавши від невстановленої слідством особи інформацію  про те, що ОСОБА_15 керує автомобілем «Каділак-Ельдорадо», державний номерний знак НОМЕР_1 та часто відвідує будинок АДРЕСА_1, прослідкували за потерпілим та вирішили вчинити його вбивство біля вказаного будинку.

Продовжуючи реалізувати свої злочинні наміри, 15 травня 1998 року, у денний час, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на невстановленому автомобілі, прибули до будинку  АДРЕСА_1, куди під`їхав ОСОБА_15 на своєму авто. ОСОБА_3 передав              ОСОБА_4 загострену спицю, щоб той пробив шину колеса автомобіля потерпілого та шприц із розчином міорелаксанта.

Знаходячись в автомобілі, ОСОБА_3 спостерігав за діями  ОСОБА_4 та навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки, попередити співучасника.

ОСОБА_4 проколов шину колеса автомобіля ОСОБА_15 та став чекати на нього.

Приблизно об 11 годині 30 хвилин 15 травня 1998 року, ОСОБА_15, вийшовши із будинку АДРЕСА_1 у                                       м. Дніпропетровську, сів у автомобіль та від`їхавши кілька метрів, виявив що заднє колесо автомобіля пошкоджене. Потерпілий зупинився та почав замінювати колесо. ОСОБА_4, з метою умисного вбивства потерпілого на замовлення, за попередньою змовою із ОСОБА_3, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшов до ОСОБА_15 ззаду та зробив йому ін'єкцію розчином речовини групи міорелаксантів, від чого останній помер дорогою до лікарні.   

         Причиною смерті ОСОБА_15 стала гостра ішемічна хвороба серця, що розвинулась на фоні не вираженого коронаросклерозу, ускладненого гострим порушенням кровообігу в міокарді, що сталося внаслідок введення міорелаксанта.

 

         3. У грудні 1999 року, ОСОБА_3, від невстановленої слідством особи, отримав замовлення на умисне вбивство за винагороду в сумі 2 000 дол. США директора ТОВ «Маркой» та засновника ТОВ «Кон-Стар»      ОСОБА_16, який проживає у м. Харкові.

         ОСОБА_3, з метою вбивства ОСОБА_16, вступив у злочинну змову із ОСОБА_7, з яким розробили злочинний план, відповідно до якого вирішили вбити потерпілого шляхом введення в організм міорелаксанта, щоб смерть останнього була неочевидною.

         Замовник убивства повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_16 керує автомобілем «Нonda CRV», державний номерний знак НОМЕР_2 та, що офіс його фірми знаходиться у будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_16 біля вказаного будинку.

         20 грудня 1999 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_3 та           ОСОБА_7, на автомобілі ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням останнього,  з метою умисного вбивства ОСОБА_16 прибули до будинку АДРЕСА_2.

         ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 загострену спицю для того, щоб пробити шину колеса автомобіля потерпілого та шприц із заздалегідь приготованим розчином міорелаксанта і залишився в автомобілі спостерігати за діями ОСОБА_7 та за навколишньою обстановкою, щоб у випадку небезпеки, попередити співучасника.

         ОСОБА_7 проколов шину колеса автомобіля ОСОБА_16 та чекав доки потерпілий вийде із приміщення офісу.

         20 грудня 1999 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_16 вийшов із офіса, сів у автомобіль та проїхавши 50 метрів на вул. Енгельса, виявив пробите колесо. Зупинившись, вийшов із авто для заміни колеса.

Під час заміни ОСОБА_16 колеса у своєму автомобілі,   ОСОБА_7, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшов до потерпілого ззаду та зробив йому ін'єкцію розчином речовини групи міорелаксантів, після чого разом із ОСОБА_3 залишили місце злочину.

Злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_16, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не довели до кінця із причин, що не залежали від їх волі, оскільки потерпілому було своєчасно надано медичну допомогу.

 

У касаційних скаргах та доповненнях до касаційних скарг:

- засуджений ОСОБА_3 просить вирок щодо нього скасувати, оскільки вважає, що подія злочинів відсутня. Зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, матеріали справи сфальшовано, показання свідків викладені неточно, на досудовому слідстві до нього та інших засуджених, а також до свідків, застосовувалися незаконні методи. Як убачається зі змісту скарги, ОСОБА_3 наводить доводи про настання природної ненасильницької смерті потерпілих   ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_16 намагалися вбити шляхом ін'єкції отруйного препарату. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_3 вказує й про незаконність проведення судово-медичної експертизи у судовому засідання та про невідповідність висновку цієї експертизи іншим матеріалам справи.

Вважає, що було порушено право на захист та, що зауваження на протокол судового засіданні розглянуті із порушенням кримінально-процесуального закону;

 

- засуджений ОСОБА_4 просить вирок щодо нього скасувати та виправдати його за відсутністю складу злочинів, або направити справу на додаткове розслідування. ОСОБА_4 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, його винність у вчиненні злочинів не доведена, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно з порушенням кримінально-процесуального закону та порушенням його права на захист, у справі не виконано вказівки Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 23 серпня 2005 року.

ОСОБА_4 вказує, що до нього застосовувалися незаконні методи тому на досудовому слідстві він був змушений себе обмовити, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також його обмовили, а на момент вчинення злочинів щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він знаходився у м. Чернігові, справу проти нього сфальшовано.

Крім того, засуджений наводить доводи про відсутність події злочинів щодо вказаних потерпілих, оскільки їх смерть, на думку ОСОБА_4, не була насильницькою;

 

- засуджений ОСОБА_6 просить вирок щодо нього скасувати, а його виправдати. Зазначає, що його винність у вчиненні злочину не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно із порушенням кримінально-процесуального закону.

ОСОБА_6 вказує, що злочин не вчиняв, що до нього застосовувалися незаконні методи слідства, у справі не виконано вказівки Верховного Суду України та було порушено його право на захист, справу проти нього сфальшовано. Вважає, що його причетність до вчинення вбивства ОСОБА_14 та факт самого вбивства не знайшов підтвердження у справі; 

 

- засуджений ОСОБА_5 просить вирок скасувати та виправдати його. Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вважає, що його обмовив ОСОБА_3 через застосування до останнього незаконних методів. ОСОБА_5 зазначає, що його винність у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_14 не доведена та вважає, що не доведено факт насильницької смерті потерпілого;

 

-  засуджений ОСОБА_7 також просить вирок щодо нього скасувати. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове слідство проведено неповно та однобічно із порушенням кримінально-процесуального закону. Зазначає, що він себе обмовив через застосування незаконних методів, висновки прокуратури за результатами перевірки його заяви про застосування незаконних методів та аналогічної заяви ОСОБА_3, який також  обмовив його, не відповідають дійсності.

ОСОБА_7 вважає, що оскільки ОСОБА_16 було введено несмертельну дозу отруйної речовини, висновок суду про посягання на убивство потерпілого, є безпідставним.

Окрім того, засуджений вказує, що було порушено його право на захист, оскільки суд не надав йому можливість ознайомитися із технічним записом судового процесу; 

 

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину, оскільки вважає, що смерть потерпілого ОСОБА_14 була природною. Захисник вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, винність ОСОБА_5 не доведена, ОСОБА_3 обмовив його через застосування незаконних методів. Захисник також вважає, що у справі не виконані вказівки Верховного Суду України викладені в ухвалі про направлення справи на додаткове розслідування;

 

-  захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування через істотне порушення кримінально-процесуального закону та однобічність, неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що  органами досудового слідства не виконано вказівки викладені в ухвалі Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року, ставить під сумнів законність проведення судово-медичної експертизи 21 листопада  2008 року. Захисник вказує, що було порушено право засуджених на захист, їй безпідставно відмовлено у розгляді зауважень на протокол судового засідання;

 

- захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно із порушенням кримінально-процесуального закону. Вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів не доведена. Просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочинів.

Захисник вказує, що у справі не встановлено мотиви та мету вчинення убивств ОСОБА_14 і ОСОБА_15, а також посягання на убивство ОСОБА_16, не встановлено замовника злочинів, не доведено факт насильницької смерті ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також факт посягання на убивство ОСОБА_16

Крім того, ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_3 обмовив себе та інших засуджених через застосування до нього незаконних методів на досудовому слідстві;

 

- захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити. Вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, було допущено неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів.

ОСОБА_9 у скарзі вказує, що матеріали справи проти   ОСОБА_7 сфальшовано, на досудовому слідстві до нього та інших засуджених застосовувалися незаконні методи тому вони себе обмовили. Перевірка заяв засуджених про застосування незаконних методів проведена не належним чином. Не виконано вказівки Верховного Суду України, викладені в ухвалі про направлення справи на додаткове розслідування.

Крім того, захисник наводить доводи про те, що у засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не було умислу на убивство ОСОБА_16

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 і захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підтримання касаційних скарг, думку прокурора Брянцева В.Л. щодо часткового задоволення касаційних скарг та необхідності скасування вироку суду відносно всіх засуджених у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону і порушенням права на захист, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, підставами для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Із п.3 ч.2 ст. 370 КПК України вбачається, що вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

До порушень права обвинуваченого на захист відноситься порушення вимог ст.45 КПК України про обов'язкову участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства й у розгляді справи судом.

Зокрема у відповідності з вимогами п.4 ч.1 ст.45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді справи в суді першої інстанції є обов'язковою, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.

 

Органами досудового слідства ОСОБА_3, як особа, що раніше вчинила умисне вбивство, обвинувачувався за п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року за вчинення на замовлення умисних вбивств  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 із користі, за попередньою змовою групою осіб та  за ч.2 ст.17 п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року за вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_16

ОСОБА_5 обвинувачувався за ч.4 ст.19, п.п. «а», «і» ст.93 КК України 1960 року в організації із користі, за попередньою змовою умисного вбивства ОСОБА_14

ОСОБА_7 обвинувачувався за ч.2 ст.17 п.п. «а», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року за вчинення на замовлення замаху на умисне вбивство ОСОБА_16 із користі, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_4, обвинувачувався за п.п. «а», «з», «и», «і» ст.93 КК України 1960 року за вчинення на замовлення умисних вбивств   ОСОБА_14 та ОСОБА_15 із користі, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_6 обвинувачувався за п.п. «а», «і» ст.93 КК України 1960 року за вчинення умисного вбивства ОСОБА_14 із користі, за попередньою змовою групою осіб.

Однак суд, розглядаючи справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_6              30 жовтня 2008 року, 04 та 21 листопада 2008 року проводив судове слідство без участі адвоката ОСОБА_18, який представляв інтереси ОСОБА_4, а 23 жовтня, 04 та 10 листопада 2008 року без участі адвоката ОСОБА_19, який захищав у процесі ОСОБА_5 У вказаний період часу судом допитувалися свідки ОСОБА_20,         ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та інші, допитувалися підсудні, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, досліджувалися матеріали кримінальної справи, допитувався експерт ОСОБА_24 і ним же за ухвалою суду проводилася судово-медична експертиза. Та обставина, що суд потім додатково допитав експерта і надав можливість учасникам процесу поставити питання експерту     ОСОБА_24 за висновком проведеної судово-медичної експертизи, не може свідчити про дотримання судом вимог ст.45 КПК України щодо забезпечення підсудним права на захист у судовому засіданні.

Крім того, підсудний ОСОБА_4 висловлювався проти проведення судового засідання без участі його адвоката, а суд необґрунтовано продовжив розгляд справи, зазначивши про узгодження відсутності адвоката ОСОБА_18 у судовому засіданні із підсудним ОСОБА_4

 

Як встановлено колегією суддів, судом у вказаний період, 21 листопада 2008 року, в судовому засіданні була проведена судово-медична експертиза експертом ОСОБА_24 щодо можливості настання смерті ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від введення в їх організм медичного препарату міорелаксанту.

Разом з тим, судом належним чином не перевірені повноваження ОСОБА_24 на самостійне проведення судово-медичних експертиз, наявність в нього відповідного сертифікату чи ліцензії, адже відповідно до вимог ст.75 КПК України, Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом №6 від 17.01.1995 року МОЗ України, проведення судово-медичних експертиз здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України.

ОСОБА_24, працюючи на посаді завідуючого відділення обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, у відповідності з вимогами п.1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, залучався органами досудового слідства до проведення у справі комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_14 (т.4 а.с.170-176), як спеціаліст в галузі анестезіології та реанімації. При проведенні на досудовому слідстві судово-медичної експертизи щодо обставин смерті потерпілого ОСОБА_15, в якості експерта ОСОБА_24 не залучався (т.4 а.с. 100-102).

Крім того, як убачається з висновку проведеної в судовому засіданні 21 листопада 2008 року експертизи, при її оформленні не дотримана структура документа, як того вимагає зазначена вище Інструкція. 

 

Висновок експертизи у справі підлягає ретельній оцінці суб'єктами доказування як з точки зору дотримання норм кримінально-процесуального закону під час проведення експертизи, так і обґрунтованості, правильності її висновків. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне проведення судово-медичної експертизи в судовому засіданні перешкодило суду повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й винести законний і справедливий вирок. А тому колегія суддів вважає, що апеляційним судом судово-медичну експертизу проведено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Орган досудового слідства чи суд, виконуючи ухвалу Верховного Суду України від 23 серпня 2005 року щодо необхідності з'ясування причини смерті ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повинен був призначити додаткову комісійну експертизу, що стосувалося обставин настання смерті ОСОБА_14 а за потреби провести повторну комісійну експертизу. Що ж стосується з'ясування причини настання смерті ОСОБА_15, то суду також необхідно було призначити і провести додаткову судово-медичну експертизу, а за потреби - комісійну експертизу.

 

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлений у справі вирок винесений з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, тому він підлягає скасуванню щодо всіх засуджених, а справа направленню на новий судовий розгляд.

 

Що ж стосується доводів касаційних скарг засуджених та захисників щодо відсутності події злочинів, неповноти досудового та судового слідства, не відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, фальшування матеріалів кримінальної справи та застосовування незаконних методів слідства, то ці доводи касаційних скарг підлягають перевірці при новому розгляді справи судом першої інстанції, і в залежності від встановленого судом буде прийняте відповідне процесуальне рішення.

 

Під час нового розгляду, суду слід неухильно дотримуватися вимог закону, перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

 

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

 

ухвалила:

 

касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,   ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3, захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5, захисника          ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

 

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, в іншому складі суддів.

 

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_3, ОСОБА_5,           ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишити тримання під вартою.

        

Судді:

 

  

  Л.Ф. Глос                           О.Б. Прокопенко                     В.Ф. Школяров