ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

29.09.09р.

Справа № 17/99-09

За позовом  Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Хортицького району, м. Запоріжжя 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 265 228 грн. 29 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

  Від позивача - Ведмідь А.Є., провідн.ю/к, довіреність № 3/27-18 від 05.01.09р.

Від відповідача - Наденко Ю.М.,  ю/к, довіреність № 389 від 01.01.09р. 

Суть спору:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Хортицького району (надалі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі –відповідач) суму 265 228 грн. 29 коп. заборгованості за порушення умов договору № 258 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 22.12.03р.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує повністю. У відзиві на позов та поясненнях до нього вказує на те, що залізниця у період опалювального сезону 2008-2009 року не користувалась послугами теплових мереж, про що було повідомлено позивачу листом № 3727 від 26.11.08р. До того ж, теплові витрати на спірну суму відносяться до тепломережі, яка згідно схеми розподілу меж обслуговування теплових мереж по ст. Дніпробуд 2 і інституту НДІДК від ТК-9 знаходяться на балансі інституту НДІДК та Хлібозаводу № 5.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.08.09р. по 22.09.09р. та з 22.09.09р. по 29.09.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою голови господарського суду від 22.09.09р. строк вирішення спору за заявою судді продовжено до 23.10.09р.

За згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

22.12.2003 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір № 258 на відпуск теплової енергії у гарячій воді  (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов’язується відпустити споживачу теплову енергію у гарячій воді згідно встановлених тарифів на опалювальний період, а останній, в свою чергу, для здійснення подачі теплоносія, надати до 15 вересня щорічно акти про готовність системи опалення до прийняття та оплати спожите тепло, де окремим положенням визначено, що при відсутності приладів обліку теплової енергії, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу на опалення, визначається постачальником розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному у п. 1.1 цієї угоди і фактичному відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період (п.п. 1.2, 1.3, 1.9, 3.2, 4.6 Договору).

Позивач посилається на те, що виконуючи Договірні зобов’язання у період з серпня 2008 року по березень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 265 228 грн. 29 коп., на підтвердження чого надав рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за вказаний період. Також, вказує що спірна сума включає в себе вартість поставленої теплової енергії до житлового будинку № 2 по ст. Дніпробуд-2 –3 775 грн. 58 коп., а також втрати теплових мереж, що знаходяться на балансі Придніпровської залізниці –251 623 грн. 59 коп.

Проте, відповідач свої зобов’язання з щомісячного приймання та сплати теплової енергії, відповідно встановлених тарифів, згідно п. 5.1 Договору не здійснив, аргументувавши що спірний будинок по ст. Дніпробуд-2 переданий на баланс до Долинської сільської ради.

Разом з тим, у судових засіданнях представник позивача зазначає, що згідно письмової відповіді виконавчого комітету Долинської сільської ради вказаний будинок від Придніпровської залізниці не приймався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За умовами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно умов договору № ПР/БМЕС 03-239а між відповідачем та Долинською сільською радою від 16.12.03р. про передачу житла на ст. Канцерівка та ст. Дніпробуд-2, доданий до матеріалів справи, а саме пунктами 2.1, 2.2, 2.2.1 якого залізниця в рахунок загальної суми компенсації передала борги квартиронаймачів перед залізницею за квартирну плату і комунальні послуги у розмірі 12 508 грн. 00 коп. згідно із особовими рахунками квартиронаймачів, та платіжним дорученням № 165 від 28.01.04р. перерахувало сільській раді суму 73 425 грн. 00 коп., а також передача спірного будинку відображається з акту приймання- передачі, який наявний у справі.

До того ж, з акту відключення від 15.08.09р. вбачається, що відповідач відключився від центральної опалювальної системи побутового приміщення по ст. Дніпробуд-2, що насамперед свідчить про те, що Придніпровська залізниця послугами теплових мереж для своїх виробничих потреб не користувалась, тобто у спірний період не потребувало у надані послуг з теплопостачання.

Також, суд підтверджує посилання відповідача на відсутність у Договорі умов на підставі яких залізниця приймає на себе всі втрати тепломереж.

Згідно постанови КМУ від 03.10.07р. № 1198 "Проведення розрахунків за спожиту теплову енергію" відповідно до п. 23 здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку для споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 2 Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.08р. "Загальні вказівки до базових тарифів на транспортування та постачання теплової енергії" передбачено, що вартість теплової енергії, послуг централізованого опалення складається з плати за приєднане теплове навантаження та плати за спожиту теплову енергію.

Відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання" обсяги витрат теплової мережі повинні бути зазначені в договорі. Проте, детальне вивчення матеріалів справи не вбачає визначення сторонами цих обсягів.

Крім того, позивач провадив відпуск теплової енергії та виставляв рахунки на оплату спірної суми, в свою чергу не дотримавшись обов’язкової умови (підстави) для здійснення початку відпуску теплової енергії, яка визначена п. 1.9 Договору, а отже з порушенням взятих на себе зобов’язань та без достатньої на те правової підстави.

На додаток до вказаного вище, відповідачем наданий лист № 3727 від 26.11.08р. про розірвання Договору, який залишений позивачем без відповіді та задоволення.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та докази в їх обґрунтування, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.В. Суховаров

Рішення підписано-05.10.09р.