УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Коротких О.А. суддів Черкасова В.М., Таран Т.С. з участю прокурора Чупринської Є.М. засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, раніше судимий 18.08.2004 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2 КК України на З (три) роки позбавлення волі,
засуджений за ст.390 ч.І КК України на 1 (один) рік позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.08.2004 року і остаточно призначено 1(один) рік чотири місяці позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_2 засуджений за те, що відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі у Ірпінському виправному центрі № 132 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань розташованого в смт. Коцюбинське вул. Вокзальна 1 Київської області 7 квітня 2006 року на підставі медичного висновку № 611/1 лікаря Ірпінського виправного центру № 182 направлено запит до Управління ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області про надання дозволу на госпіталізацію засудженого ОСОБА_2 в Обласну туберкульозну лікарню №2.
Згідно з дозволом № 07-1126 від 7.04.2006 року Управління ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві і Київській області ОСОБА_2 для проходження стаціонарного лікування поміщено до Обласної туберкульозної лікарні №2, розташованої в смт. Клавдієве вул. Франка 75 Бородянського району, межі якої, відповідно до п. 4.3 Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у вигляді обмеження волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 27 від 16. 02. 2005 року, на час проходження стаціонарного лікування засудженим до обмеження волі, є межами виправного центру.
Справа №11-60 2007 р. Головуючий І інстанції Рудніченко В.В.
Категорія 390 ч.1 КК України Доповідач Коротких О.А.
2
Проходячи стаціонарне лікування у вказаній лікарні, будучи ознайомленим з розпорядком дня та попереджений під розписку про кримінальну відповідальність за самовільне залишення меж лікувального закладу, 2. 06. 2006 року приблизно о 13 год. ЗО хв. самовільно', з метою ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі, без відповідного дозволу, умисно залишив місце обмеження волі та виїхав за межі лікувального закладу.
04. 06. 2006 року приблизно о 22 год. працівниками Ірпінського виправного центру ОСОБА_2 було виявлено в квартирі АДРЕСА_1 та доставлено до місця відбування покарання в Ірпінський виправний центр №132.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи правильності кваліфікації його дій, враховуючи пом'якшуючі обставини, зокрема щире каяття, а також те, що він являється єдиним годувальником в сімї і він залишив місця обмеження волі оскільки у нього захворіла дружина, просить пом'якшити покарання та не позбавляти волі.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає вирок обґрунтованим, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, надавши йому останнє слово, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися в суді першої інстанції і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 КПК України та ст. 301-1 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 390 КК України.
Доводи апеляції засудженого про пом'якшення покарання є безпідставними, оскільки суд призначаючи покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті на які посилається засуджений.
В матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували наявність на утриманні засудженого неповнолітніх дітей, а також те, що його дружина була хвора, коли він залишив місця обмеження волі.
Тому доводи апеляції в цій частині є необгрунтованими.
Покарання ОСОБА_2 призначене необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий
Судді
З оригіналом згідно :
Головуючий О.А. Коротких