Справа №11а-473,2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Іонніков В.М.
Категорія:ст.ст.18 6 ч.2,187 ч.2, Доповідач: Ткаченко В.Л. 309 ч.1,357 ч.3,15ч.3-18б ч.2 КК України
Ухвала Іменем України
27 червня 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Романова О.В.
суддів: Ткача С.О., Ткаченко В.Л.
з участю прокурора: Глазунова С.В.
захисників: ОСОБА_10, ОСОБА_11
засуджених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4,ОСОБА_2,адвокатів ОСОБА_10 і ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від ЗО грудня 2005 року.
Цим вироком ОСОБА_1
18 жовтня 1985 року народження, уродженець і житель м. Житомир, АДРЕСА_1 несудимий,-
засуджений:
-за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
-за ч.2 ст.18 6 КК України на 5 років позбавлення волі;
-за ст.ст.15 ч.3-186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
-за ч.І ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-за ч.З ст. 357 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш скворим остаточно визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислено з ЗО грудня 2005 року.
Стягнуто з нього на користь УМВС України в Житомирській області судові витрати в сумі 147 грн.85 коп. .
Запобіжний захід для ОСОБА_1 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
ОСОБА_3
2 серпня 1986 року народження,
уродженець с.Троянів, Житомирського
району, Житомирської області,
проживає м.Житомир, АДРЕСА_2
20, кв.100, судимий:
-05.05.2003 р. Корольовським райсудом
м.Житомира за ст.ст.185 ч.З, 75 КК
України на 3 роки позбавлення волі з
іспитовим строком 2 роки,-
засуджений:
-за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 4 місяці позбавлення волі;
-за ст.ст. 15 ч. 3-186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
В силу ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено 4 роки 4 місяці позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду і остаточно визначено 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислено з ЗО грудня 2005 року.
Стягнуто з нього на користь УМВС України в Житомирській області судові витрати в сумі 16 грн.25 коп. .
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
-за ч.З ст.357 КК України на 1 рік позбавлення волі.
В силу ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислено з ЗО грудня 2005 року.
Стягнуто з нього на користь УМВС України в Житомирській області судові витрати 16 грн. 25 коп..
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Як визнав суд, 16 листопада 2003 року біля 23 години,ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, біля огорожі ЗОСШ № 26 на проспекті Миру, 59, в м.Житомирі, побачили раніше незнайомого ОСОБА_6 і з метою заволодіння чужим майном вступили в попередню злочинну змову між собою.Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_4 напали на ОСОБА_6і застосували фізичне насильство, що є небезпечним для життя та здоров"я, яке проявилось в нанесенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ударів руками по голові ОСОБА_6 від яких він впав на землю.Не зупиняючи злочинних дій, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 почали умисно наносити потерпілому численні удари ногами по різним частинам тіла, а ОСОБА_4 в цей час знаходився поряд і спостерігав за навколишньою обстановкою. В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було умисно заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я. Подавивши в такий спосіб волю потерпілого до опору, ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_6 і завдали йому матеріальної шкоди на суму 529 грн., при цьому незаконно заволоділи його паспортом та важливим особистим документом-посвідченням учасника бойових дій, з даним майном, документами з місця вчинення злочину зникли.
25 березня 2004 року, близько 21 години ОСОБА_1,-ОСОБА_2,ОСОБА_4,ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, біля магазину "Томас", що знаходиться на проспекті Миру,51, в м.Житомирі, з метою
ОСОБА_4
9 червня 198 6 року народження,
уродженець і житель с.Ласки,
Народицького району,
Житомирського області,
несудимий,-
засуджений:
-за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
-за ч.2 ст.18 6 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі; -за ст.ст. 15 ч. 3-18 6 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-за ч.З ст. 357 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,яке належить йому на праві власності.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислено з ЗО грудня 2005 року.
Стягнуто з нього на користь УМВС України в Житомирській області судові витрати в сумі 16 грн. 25 коп. .
Запобіжний захід для ОСОБА_4 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
ОСОБА_2
З липня 1985 року народження,уродженець м.Києва,проживає в місті
Житомир, АДРЕСА_3,
несудимий,-
засуджений:
-за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
-за ч.2 ст.18 6 КК України на 5 років позбавлення волі;
-за ст. ст. 15 ч. 3-18 6 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
відкритого викрадення чужого майна вступили між собою в попередню злочинну змову. 0 21 год. ЗО хв., ОСОБА_1 і ОСОБА_3 побачили раніше незнайомих їм ОСОБА_7 та ОСОБА_8,які перебували в стані алкогольного сп"яніння вийшли з приміщення магазину "Томас" і пішли в сторону ЗОСШ № 26, яка знаходиться на проспекті Миру №59 в м.Житомирі. З метою відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 подали умовний сигнал своїм співучасникам про появу об"єкта для нападу. Отримавши умовний сигнал, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 підійшли на тролейбусну зупинку, де ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вказали на громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в яких необхідно було викрасти їх майно.Розподіливши ролі між собою, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 повинні викрасти майно ОСОБА_7, а ОСОБА_4 з ОСОБА_2 у ОСОБА_8. Після цього з метою досягнення злочинного результату, ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, обігнали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і зайшли на територію ЗОСШ № 26, де за парканом, при вході на територію школи стали чекати їх появи. Після того, як ОСОБА_7 пройшов повз них, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 пішли за ним, ОСОБА_7 рухався в сторону вул.Гетьмана Самойловича, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 залишились чекати ОСОБА_8 для нападу на нього.
На перехресті вул.Гетьмана Самойловича та проспекту Мира в м.Житомирі, біля паркану ЗОСШ №26, ОСОБА_1 разом ОСОБА_3 наздогнали ОСОБА_7 і застосували до нього фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, яке проявилось в нанесені ударів руками по голові ОСОБА_7, від яких останній впав на землю. Не припиняючи свої злочинні дії направлені на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 сів на живіт ОСОБА_7 і почав наносити йому численні удари руками в грудну клітину, а ОСОБА_1 тим часом наносив удари ногами по тулубу і ногам потерпілого.
В цей самий час на територію ЗОСШ №2 6 забіг ОСОБА_8, якого за парканом даної школи чекали ОСОБА_2 і ОСОБА_4, крім того на територію школи наздоганяючи ОСОБА_8 забігли невстановлені слідством особи і почали виясняти з ним свої стосунки, вчинивши при цьому бійку. Отже ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 з причин,що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця. Тобто ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4,ОСОБА_1,ОСОБА_3 не змогли відкрито
викрасти майно у ОСОБА_8, вчинивши незакінчений замах на відкрите викрадення майна ОСОБА_8.
В результаті спільних дій ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_2,ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров"я. Подавивши у такий спосіб волю потерпілого до опору, ОСОБА_3,ОСОБА_1,ОСОБА_4,ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, повторно, відкрито викрали чуже майно, що належало ОСОБА_7, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на суму 442 грн.50 коп.. .
В цей час до місця події підійшов гр. ОСОБА_13, який викрив їх злочинні дії і забрав у ОСОБА_1 мобільний телефон, та повернув його потерпілому ОСОБА_7.Після цього ОСОБА_13 і ОСОБА_7 пішли на тролейбусну зупинку, що навпроти магазину "Томас" на проспекті Миру №51 в м.Житомирі.
Не бажаючи зупинити свої злочинні дії, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, з метою викрадення майна ОСОБА_7-мобільного телефону, та з метою побити та помститися ОСОБА_13 за те,що він заступився за ОСОБА_7 та відібрав у нього мобільний телефон, разом з ОСОБА_3 прослідував за ним і біля паркану ЗОСШ №26 зу стрів своїх співучасників ОСОБА_2 та ОСОБА_4, від яких дізнався, що в ОСОБА_8 вони майно не викрали із-за причин, які не залежали від їх волі.
З метою досягнення злочинного результату ОСОБА_1 запропонував їм знову наздогнати ОСОБА_13 та ОСОБА_7 і викрасти їх майно. Отримавши їх згоду,ОСОБА_1 близько 22 години разом з ними прослідував за ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на вищевказану зупинку.
ОСОБА_4, з метою помститись і викрасти мобільний телефон, що його відібрав у них ОСОБА_13 та одночасно подолати волю потерпілого до опору, застосував до ОСОБА_13 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, яке проя вилось в тому,що він підняв з землі камінь, який умисно кинув в ОСОБА_13, в результаті чого попав в голову і заподіяв йому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров"я.
В цей самий час ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_7 і застосував фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, яке проявилось в тому, що він умисно почав наносити удари руками по тілу ОСОБА_7, завдавши йому фізичний біль, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували поряд, щоб в разі необхідності надати співучасникам допомогу та не дати можливості стороннім особам зупинити їх злочинні дії.
Але довести до кінця злочинний умисел ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_2 не змогли з причин, які незалежали від їх волі, так як не вчинили усіх дій, які ввіжали необхідними для доведення злочину до кінця, тому що на місце події прибули працівники міліції і затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 втекли з місця вчинення злочину.Таким чином ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою повторно вчинили незакінчений замах на відкрите викрадення майна ОСОБА_7, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на суму 434 грн.10 коп..
9 серпня 2004 року, біля 12 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку №1 по вулиці Бондарна в м.Житомирі, шляхом знахідки, незаконно, без мети збуту придбав наркотичний засіб-маріхуану(канабіс) вагою у висушеному вигляді 10,87 грама, який незаконно, без мети збуту переніс до будинку АДРЕСА_4 у м.Житомирі, де його в той же день затримали працівники міліції та вилучили у нього вказаний наркотичний засіб.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції щодо нього змінити, а саме перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.18б КК України і призначити покарання в мінімальних межах санкції ст.18 6 ч.2 КК України із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.При цьому вказує на те, що ввисновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, також суд призначив йому надто сувору міру покарання, яка не відповідає тяжкості вчиненого і його особі.
В апеляції адвоката ОСОБА_10, який подав її в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду в частині засудження його підзахисного по фактах нападу на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу злочину, а в частині нападу на потерпілого ОСОБА_6 скасувати вирок з підстав його суворості і вибрати міру покарання із застосуванням ст.69 КК України до ч.2 ст.187 КК України, яка не пов"язана з реальним позбавлення волі.
Від адвоката ОСОБА_12, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 також надійшла апеляція, в якій він просить вирок суду відносно ОСОБА_1 змінити і апризначити міру покарання, не пов"язану з позбавленням волі, застосувавши до нього ст.75 КК України, при цьому він не оскаржує вчиненне і його юридичну кваліфікацію, вважає що суд не в повній мірі взяв до уваги конкретні обставини справи, а також характеризуючі данні ОСОБА_1, та виніс надто суровий вирок.
В інтерасах ОСОБА_2 надійшла апеляція від його адвоката ОСОБА_5,в якій він просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_2 змінити, а саме за ст.ст.18 6 ч.2, 15, 186 ч.2 КК України справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, за ст. 187 ч.2 КК України призначити покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст.69 КК України. Також застосувати до нього ст.75 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів передбачених ст. ст. 187 ч.2 та 357 ч.З КК України. При цьому вважає вирок стосовно ОСОБА_2 слід змінити так,як він незаконно засуджений за ст.ст.18 6 4.2,15,186 ч.2 КК України, а за ст. 187 ч.2 КК УКраїни йому призначено покарання,яке за своїм розміром є явно несправедливим.
Від самого засудженого ОСОБА_2 надійшла апеляція в якій ставиться питання про скасування вироку і виправдання в частині засудження його за ст.18 6 КК України, також виправдати його по факту викрадення документів у гр. ОСОБА_6. При цьому застосувати ст. 69 КК Україн і обрати міру покарання не пов"язану з позбавленням волі, а саме покарання з випробуванням. Бажає вирок суду щодо нього,суворим.
Свою апеляцію, засуджений ОСОБА_4 доповнив і уточнив, де просить вирок суду змінити і перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання не пов"язане з позбавленням волі, при цьому застосувати ст.ст.69,75,76 КК України.
Також до своєї апеляції подав доповнення засуджений ОСОБА_1, в якому просить пом"якшити покарання.
Засуджений ОСОБА_3 апеляції не подав, але наполягав бути присутнім в судовому засіданні під час апеляційного розгляду поданих апеляцій іншими засудженими. Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених та адвокатів підтримавших подані апеляції, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку в цілому, але з зауваженнями про необхідність виключення з вироку як зайві вказівки щодо призначення конфіскації майна неповнолітньому ОСОБА_4 та рецидиву злочину, як. обставину, що обтяжують покарання ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів частково задовольняє апеляцію засудженого ОСОБА_4, а решту апеляцій залишає без задоволення.
Досудовим слідством по даній справі дотримано вимог ст.22 КПК України.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів є обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
На досудовому слідстві і в суді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 свою вину визнали частково, а ОСОБА_3-повністю. З показами засуджених узгоджуються покази потерпілих, свідків. В сукупності зазначені покази відповідають фактичним обставинам справи і не мають будь-яких протиріч. З огляду на це, колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого ОСОБА_4 та захисників про виключення з обвинувачення ст.187 ч.2 КК України та можливість перекваліфікації на ст.18 6 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України-пом"якшити покарання, обравши його без позбавлення волі.
Покарання засудженим призначено судом відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особи засуджених та обставин, які пом"якшують та обтяжують покарання.Обране покарання ближче до найнижчої межі, встановленої в санкціях статей пред'явленого обвинувачення.
Суд також врахував, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин під час іспитового строку у період звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, і правильно застосував вимоги ст.71 КК України.
Разом з тим, суд, при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_4 за ст.187 ч.2 КК України, вийшов за межі вимог ст.98 КК України і застосував додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Ця вказівка підлягає виключенню як зайва.
Крім цього, в мотивувальній частині вироку зайво вказано обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_3-рецидив злочину. Ця обставина підлягає виключенню, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 мав одну попередню судимість за ст.185 ч.З КК України, яка вплинула на його нові корисливі злочинні дії у вигляді повторності. Ця кваліфікуюча ознака передбачена статтею обвинувачення і додатково визнавати її, як обставину, яка обтяжує покарання -не потрібно.
Тому, апеляційний суд, на підставі ст. 365 ч.2 КПК України приймає рішення на користь засудженого ОСОБА_3 від якого апеляції не надходило, і виключає з мотивувальної частини вироку вказівку про рецидив злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,Збб КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4, яку підтримував ОСОБА_11 задовольнити частково.
З резолютивної частини вироку з призначеного покарання неповнолітньому ОСОБА_4 за ст.187 ч.2 КК України виключити як зайве додаткове покарання - конфіскація всього майна.
З остаточно визначено покарання ОСОБА_4, на підставі ст.7 0 КК України, також виключити вказівку:" з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності ".
На підставі ч.2 ст.365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити як зайву вказівку " рецидив
злочину " в зазначених судом обставин, покарання ОСОБА_3.
які обтяжують
Апеляції засудженого ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_10 і ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду
від 30 грудня 2005 року в решті - без зміни.