У Х В А Л А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

25 березня 2009 року

 Колегія суддів судової палати в кримінальних  справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :

                                           

                                                             Головуючої –  Римар Т.М.

                                                Суддів –  Гавриш Г.П., Кунця І.М.

                              з участю прокурорів – Топилка І.Б., Семенця О.А.

                              захисників – ОСОБА_1 .,   ОСОБА_2 .,

                                                                        ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .

                                 представника потерпілих – ОСОБА_5 .

                     потерпілих – ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 .

                     перекладача – ОСОБА_9 .

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., захисників ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,   ОСОБА_4 ., на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2008 року.

    Цим вироком:                         ОСОБА_14 ,

                        ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2  

                        Турківського району, Львівської області, українець, гр-н.України,

                             одружений, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей,

                         непрацюючий, зареєстрований  Закарпатська область, Ужгород-

                         ський район АДРЕСА_1 ,

                         проживаючий в АДРЕСА_2 ,

                          АДРЕСА_2  судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 10-ти років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.289 КК України до 8-ми років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 10-ти років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_14 ., у вигляді застави, до вступу вироку в законну силу змінено на взяття його під варту.

    У строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_14 . зараховано час його перебування під вартою в період з 17 січня 2006 року по 20 березня 2006 року.

                    ОСОБА_15 ,

                      ІНФОРМАЦІЯ_3  року народження, уродженець м.Ужгорода

                     Закарпатської області, українець, гр-н. України, одружений,

                     працює приватним підприємцем, житель м.Ужгорода

                      АДРЕСА_3 , не судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 8-ми років і 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.289 КК України – до 8-ми років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 8-ми років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_15 ., у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу, змінено на взяття його під варту.

    У строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_15 . зараховано час його перебування під вартою в період з 17 січня 2006 року по 17 березня 2006 року.

                    ОСОБА_12 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_4  року народження, уродженець та житель

                    АДРЕСА_4 ,

                    українець, гр-н. України, працюючий експедитором ПП "Вінар",

                    одружений, має на своєму утриманні одну неповнолітню дити-

                    ну, в силу ст.89 КК України не судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.289 КК України до 8-ми років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 9-ти років і  6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12 ., у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу, змінено на взяття під варту.

    У строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 . зараховано час його перебування під вартою в період з 23 липня 2005 року по 23 січня 2006 року та в період з 23 січня 2006 року по 26 січня 2006 року.

                    ОСОБА_11 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_5  року народження, уродженець м.Мукачево,

                    Закарпатської області, українець, гр-н. України, неодружений,

                    непрацюючий, житель АДРЕСА_5 .,

                    Закарпатської області, не судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного майна;

за ч.3 ст.289 КК України до 8-ми років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_11 ., у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу, змінено на взяття під варту.

                    ОСОБА_13 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_6  року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7

                    Солнцевського р-ну. Курської області, росіянин, гр-н.України,

                    (проживає в Україні з 1986 року), одружений, має на своєму

                    утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючий, житель

                    АДРЕСА_6 ,

                    не судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна;

за ч.3 ст.289 КК України – до 8-ми років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_13 . залишено попередній утримання під вартою з 23 травня 2006 року.

                    ОСОБА_10 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_8  року народження, уродженець та житель м.Харків

                    АДРЕСА_7 , росіянин, гр-н. України, працює

                    менеджером ТОВ "Торгова марка "Геркулес", неодружений,

                    має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судимий

засуджений за ч.4 ст.187 КК України до 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.289 КК України – до 8-ми років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у вигляді 9-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 . залишено попередній утримання під вартою з 27 травня 2006 року.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 . на суму 6050 грн. задоволено та стягнуто вказану суму із засудженого ОСОБА_14 . в користь потерпілого в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 ., про стягнення майнової шкоди в сумі 1410 грн. задоволено та стягнуто вказану суму солідарно із засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . в користь потерпілого.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 ., про стягнення майнової шкоди в сумі 2200 грн. задоволено та стягнуто вказану суму солідарно із засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . в користь потерпілого.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 . задоволено частково та стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 .,   ОСОБА_10 . в користь потерпілого 512 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

    У задоволенні цивільного позову фізичної особи ОСОБА_17 . про стягнення майнової шкоди заподіяної ПП "Електронікум"  у сумі 479 776,40 грн. відмовлено, у зв’язку із подачею позову неналежною особою, з наданням права звернення ПП "Електронікум" з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

    Постановлено стягнути в рівних долях з засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . судові витрати.

    Згідно вироку суду ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при слідуючих обставинах.

    Так, у грудні 2004 року у ОСОБА_14 . виник злочинний намір на вчинення розбійних нападів з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.

    З метою реалізації свого злочинного наміру, забезпечення організації, підготовки та вчинення злочинів, ОСОБА_14 . у грудні 2004 року утворив організовану групу, в яку увійшов сам, а також залучив ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_12 . та інших невстановлених слідством осіб.

    У подальшому, в січні 2005 року, до складу організованої групи також було залучено нових учасників, зокрема ОСОБА_10 . та ОСОБА_15 ., яких ОСОБА_14 . ознайомлював із планами щодо вчинення злочинів, наділяв функціями, щодо їх реалізації.

    Здійснюючи організацію вчинення злочинів, ОСОБА_14 . у грудні 2004 року в ході підготовки їх вчинення, у невстановленої слідством особи придбав предмет подібний на автомат та три предмети подібні на пістолети, а також забезпечив учасників групи засобами для спілкування, зокрема мобільними телефонами із картками операторів мобільного зв’язку.

    Отримавши у грудні 2004 року інформацію, про те, що у житловому будинку по АДРЕСА_8 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 ., останній зберігає гроші в розмірах близько 50 – 100 мільйонів доларів США, у ОСОБА_14 . виник злочинний намір, спрямований на проникнення  в житло ОСОБА_6 . та вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошима та цінностями в особливо великих розмірах.

    З цією метою, ОСОБА_14 . довів учасникам утвореної ним організованої групи ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 . та невстановленим слідством особам деталі розробленого плану підготовки та вчинення розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 .

    На виконання даного плану, учасники групи ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 . на початку січня 2005 року періодично здійснювали спостереження за будинком потерпілого ОСОБА_6 . з одного з приміщень будинку АДРЕСА_9 , який був попередньо орендований ОСОБА_14 ., відслідковуючи систему охорони будинку потерпілого ОСОБА_6 ., час від’їзду і повернення власника будинку, охоронців, інших відвідувачів.

    21 січня 2005 року ОСОБА_14 ., зібравши по місцю свого проживання, за адресою АДРЕСА_2  всіх учасників організованої ним групи, обговорив з ними план нападу на будинок ОСОБА_6 ., з урахуванням здобутої, шляхом ведення спостереження, інформації, після чого доручив ОСОБА_13 . підшукати ще одну особу для вчинення злочину.

    На виконання цієї вимоги, ОСОБА_13 . залучив до участі в організованій групі свого племінника ОСОБА_10 ., який погодившись на вказану пропозицію 22 січня 2005 року прибув у м.Мукачево Закарпатської області. Цього ж дня, близько 23.00 год. ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 . зустрілися по місцю проживання ОСОБА_14 ., де обговорили план скоєння нападу на будинок ОСОБА_6 ., після чого виїхали до місця його знаходження для визначення місця проникнення на його територію.

    24 січня 2005 року близько 20.00 год., ОСОБА_14 . по місцю свого проживання зібрав учасників організованої ним групи, після чого передав ОСОБА_13 . предмет, схожий на автомат, а ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 . та ОСОБА_11 . – предмети, зовнішнім виглядом схожі на пістолети для подальшого використання їх під час вчинення розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., обговоривши при цьому дії кожного з учасників групи та умови подальшого розподілу грошей і цінностей, які будуть виявлені у вказаному будинку.

    У цей же день, близько 21.00 год. ОСОБА_14 . на невстановленому слідством легковому автомобілі відвіз всіх учасників організованої групи до житлового будинку ОСОБА_6 ., де ОСОБА_13 . разом з ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., приховавши свої обличчя масками, із предметами схожими на зброю, у заздалегідь визначеному місці, через огорожу проникли на територію будинковолодіння потерпілого ОСОБА_6 ., а потім і у його будинок. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 ., погрожуючи застосуванням предметів схожих на зброю, висунули вимогу до потерпілого ОСОБА_8 ., який знаходився у будинку, не чинити опору, вилучили у нього засоби зв’язку – мобільні телефони та вивели з ладу наявний у будинку стаціонарний телефон. У свою чергу, ОСОБА_12 ., погрожуючи застосуванням предмету, схожого на пістолет, примусив потерпілого ОСОБА_8 . вимкнути систему охорони будинку, після чого зв’язав останньому руки та ноги, використовуючи пластмасовий зажим та липку стрічку. У цей же час, ОСОБА_11 . оглянув інші кімнати будинку з метою виявлення інших осіб.

    Отримавши від потерпілого ОСОБА_8 . інформацію про прихід у будинок ОСОБА_7 ., присутні учасники організованої групи, перебуваючи в будинку, чекали його появи. В той час, коли в будинок зайшов ОСОБА_7 ., ОСОБА_13 . несподівано наніс йому удар предметом, схожим на автомат, по тілу потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_7 . впав на підлогу. Після цього ОСОБА_7 . теж було зв’язано з використанням пластмасового зажиму і липкої стрічки, що супроводжувалося погрозами застосування предмету схожого на пістолет.

    Продовжуючи діяти згідно розробленого плану організованої групи, ОСОБА_11 ., використовуючи мобільний телефон, повідомив ОСОБА_14 ., який разом із невстановленими особами – учасниками організованої групи, знаходився за межами будинку потерпілого ОСОБА_6 ., про успішне проникнення в будинок, вимкнення системи охорони, а також нейтралізацію присутніх ОСОБА_8 . і ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . спостерігали за ОСОБА_8 . та ОСОБА_7 ., а ОСОБА_12 . і ОСОБА_11 . розпочали пошуки грошей і цінностей. Не виявивши прихованих місць зберігання грошей і цінностей, ОСОБА_11 . по мобільному телефону повідомив про безрезультатність проведених учасниками групи пошуків ОСОБА_14 ., після чого останній дав вказівку продовжувати пошуки.

    З метою виявлення схованок у будинку ОСОБА_6 ., в яких могли зберігатися гроші і цінності належні потерпілому, ОСОБА_14 . разом із невстановленими слідством особами – учасниками організованої групи, знаючи, що раніше у ОСОБА_6 . працював ОСОБА_18 ., який міг бути обізнаним щодо облаштування схованок у будинку, на невстановленому слідством автомобілі привезли останнього на місце вчинення злочину, після чого, під погрозами вбивством з боку ОСОБА_14 ., примусили його приймати участь у пошуках грошей, разом з іншими учасниками групи.

    Отримавши від ОСОБА_11 . по мобільному телефону інформацію про невдалі пошуки, ОСОБА_14 . особисто проник на територію господарства ОСОБА_6 ., де спільно з іншими учасниками організованої ним групи продовжив пошуки грошей та цінностей. За вказівкою ОСОБА_14 ., який переслідував мету приховати свою участь у вчиненні розбійного нападу, ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . прикрили голови та обличчя потерпілих ОСОБА_8 . та ОСОБА_7 . виробами із тканини.

    Після невдалих пошуків ОСОБА_14 ., давши вказівку іншим учасникам групи продовжувати пошуки грошей та цінностей, разом з невстановленими слідством особами – іншими учасниками організованої групи, відвіз ОСОБА_18 . до місця проживання останнього.

    Не виявивши у будинку потерпілого ОСОБА_6 . грошей і цінностей в особливо великих розмірах, ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 . близько 04.00 год за вказівкою ОСОБА_14 . покинули будинок, заволодівши майном ОСОБА_6 ., а також мобільними телефонами з картками операторів мобільного зв’язку, належних ОСОБА_8 . і ОСОБА_7 . на загальну суму 9660 грн., залишивши останніх у будинку зв’язаними. У цей час ОСОБА_14 . знаходився у невстановленому слідством легковому автомобілі поблизу будинку ОСОБА_6 ., на якому відвіз учасників розбійного нападу до місця свого проживання, де переховав предмети, схожі на зброю та обговорив можливість повторного нападу на будинок ОСОБА_6 .

    Продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном ОСОБА_14 . залучив до складу організованої ним групи нового учасника, свого знайомого ОСОБА_15 ., давши вказівку учасникам організованої групи підшуковувати осіб, які зберігають великі суми грошей, займаються перевезенням дорогих вантажів, з метою заволодіння ними шляхом розбою.

    16 лютого 2005 року ОСОБА_15 . повідомив ОСОБА_14 . про те, що з митного терміналу у м.Ужгороді Закарпатської області у напрямку м.Київ виїхав вантажний автомобіль марки " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", білого кольору, р.н.з. НОМЕР_1 , яким перевозяться дорогі плазмові телевізори, комплектуючі до комп’ютерів та інша побутова техніка.

    Отримавши дану інформацію 16 лютого 2005 року близько 21.00 год ОСОБА_14 . і ОСОБА_15 . зустрілися в центрі с.Ракошино Мукачівського району Закарпатської області з учасниками організованої групи ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 . і обговорили план вчинення нападу, метою якого було незаконне заволодіння вказаним автомобілем та вантажем, який у ньому перевозився. При цьому ОСОБА_14 ., як організатор групи розподілив ролі кожного з учасників нападу та передав ОСОБА_13 . предмет, схожий на пістолет.

    Під час обговорення плану нападу, учасники організованої групи візуально побачили автомобіль марки " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", білого кольору, р.н.з. НОМЕР_1 , що рухався з м.Ужгорода в напрямку м.Київ по автодорозі М-06, на якій вони мали намір вчинити розбійний напад на цей автомобіль.

    Згідно розробленого плану ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 . та ОСОБА_11 . на одному легковому автомобілі, а ОСОБА_14 ., ОСОБА_13 . і ОСОБА_15 . на іншому автомобілі почергово, приховуючи факт свого спостереження, переслідували вищевказаний автомобіль, під керуванням водія потерпілого ОСОБА_16 . від с.Ракошино Мукачівського району Закарпатської області до автозаправної станції "Мавекс", що на трасі М-06 сполученням Київ-Чоп в районі місцезнаходження санаторію "Карпати" з лівої сторони по ходу руху в напрямку м.Київ, де ОСОБА_16 . зупинився для дозаправки автомобіля пальним.

    16 лютого 2005 року близько 22.30 год., діючи згідно розробленого плану та відведеної йому ролі, ОСОБА_13 . звернувся до водія ОСОБА_16 . з проханням підвезти його до м.Львова і, отримавши згоду останнього, підсів у салон керованого ним автомобіля. Від’їхавши від заправки в напрямку м.Львова на незначну відстань близько 300 метрів, ОСОБА_13 ., погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, що виразилося у демонстрації потерпілому ОСОБА_16 . предмету, схожого на пістолет з глушником, направив його в сторону потерпілого, висунув вимогу негайно зупинити автомобіль і не чинити опору. Потерпілий ОСОБА_16 ., сприйнявши демонстрацію ОСОБА_13 . предмету, схожого на пістолет з глушником, як реальну загрозу своєму життю і здоров’ю, зупинив автомобіль у вказаному йому місці.

    Після зупинки потерпілим ОСОБА_16 . автомобіля, в кабіну вантажівки проникли ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., обличчя яких були прикриті заздалегідь приготованими шапками-масками, які за допомогою пластмасового зажиму і липкої стрічки зв’язали потерпілому ОСОБА_16 . руки, натягнули йому на голову та обличчя спортивну трикотажну шапку, обмотавши її липкою стрічкою, щоб позбавити останнього можливості бачити маршрут подальшого слідування автомобіля, яким учасники групи незаконно заволоділи.

    Після незаконного заволодіння вказаним автомобілем, ОСОБА_12 . розвернув його і, керуючи ним почав рухатися до місця розвантаження товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися у цьому автомобілі. При цьому, ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . пересадили потерпілого ОСОБА_16 . у легковий автомобіль під керуванням ОСОБА_11 ., на якому потерпілого відвезли до місця проживання ОСОБА_11 . за адресою АДРЕСА_10 , де незаконно утримували до закінчення розвантаження автомобіля " ІНФОРМАЦІЯ_9 " р.н.з. НОМЕР_1 , позбавляючи його можливості звернутися за допомогою сторонніх осіб чи працівників міліції.

    У цей час ОСОБА_14 . та ОСОБА_15 . на автомобілі останнього супроводжували керований ОСОБА_12 . автомобіль " ІНФОРМАЦІЯ_9 " р.н.з. НОМЕР_1  до будинку АДРЕСА_11 , де проживав ОСОБА_19 ., з яким ОСОБА_14 . попередньо домовився через ОСОБА_18 . про можливість оплатного розвантаження та залишення на зберігання товарно-матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом.

    Прибувши до вказаного місця ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_12 . з допомогою необізнаних із злочинним придбанням товару ОСОБА_18 ., ОСОБА_19 ., ОСОБА_20 ., участь яких була організована ОСОБА_14 ., розвантажили із вищевказаного вантажного автомобіля товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 596 810 грн.

    Після цього ОСОБА_12 ., згідно плану дій, відігнав порожній автомобіль, яким засуджені незаконно заволоділи, залишивши його поблизу с Давидково Мукачівського району Закарпатської області. У свою чергу ОСОБА_11 . і ОСОБА_13 . на легковому автомобілі відвезли потерпілого ОСОБА_16 . до місця знаходження автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 , де і залишили його.

    Під час вказаного розбійного нападу ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 . незаконно заволоділи майном належним ПП "Електронікум" (м.Ужгород), яке привласнили, заподіявши вказаному підприємству майнову шкоду в особливо великих розмірах в сумі 1 596 810 грн. Також, під час вказаного розбійного нападу дані особи незаконно заволоділи майном потерпілого ОСОБА_16 ., спричинивши йому матеріальну шкоду на загальну суму 512 грн.

    У подальшому ОСОБА_14 ., виконуючи свої функції згідно розробленого плану, підшукував місця збуту та можливої реалізації майна, яким засуджені заволоділи шляхом вчинення 16 лютого 2005 року розбійного нападу на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням водія ОСОБА_16 . і після отримання від реалізації цього майна коштів проводив розподіл їх між учасниками групи.

    Вчиняючи 16 лютого 2005 року близько 22.30 год. розбійний напад з метою заволодіння товарно-матеріальними цінностями, належними ПП "Електронікум", з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_16 ., що знайшло своє вираження у наведенні ОСОБА_13 . на нього предмету схожого на пістолет з глушником, погрозі його застосування, незаконно, всупереч волі водія ОСОБА_16 ., заволоділи вантажним автомобілем марки " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", 1995 року випуску, білого кольору, р.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_21 ., вартістю 70 836 грн.

    В своїй апеляції захисник ОСОБА_1 . вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з постановленням Апеляційним судом стосовно ОСОБА_14 . виправдувального вироку у зв’язку із недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Підставами для скасування вироку, на думку апелянта, також є однобічність та неповнота досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону. Також апелянт вважає, що вирок підлягає до скасування оскільки постановлений з порушенням правил підсудності. Крім цього під час проведення досудового слідства грубо порушувалися права ОСОБА_14 . на захист.

    В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 . вважає, що вирок суду стосовно ОСОБА_15 . підлягає до скасування, а кримінальна справа щодо нього до закриття за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки висновки суду про його винуватість у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні.

    В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_13 . та його захисник ОСОБА_3 . вважають, що даний вирок суду є незаконним, необгрунтованим та таким , що підлягає до скасування у зв’язку з однобічність, неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. В зв’язку з цим апелянти просять вирок суду скасувати, а дану кримінальну справу направити для проведення додаткового розслідування.

    Крім цього, засуджений ОСОБА_13 . оскаржує зміст протоколу судового засідання. Зокрема він просить під час апеляційного розгляду справи не приймати даний протокол до уваги, оскільки вважає, що його зміст відображає лише ті моменти судового слідства, які носять обвинувальний характер їх діянь.

    В своїй апеляції засуджений ОСОБА_10 .  просить вирок суду щодо нього скасувати, а кримінальну справу повернути для проведення додаткового розслідування, оскільки вважає себе непричетним до вчинення інкримінованих йому злочинів. Апелянт посилається на те, що його обвинувачення грунтується на сфальсифікованих досудовим слідством доказах, які були одержані під дією фізичного тиску на нього з боку працівників міліції. Крім цього ОСОБА_10 . вважає, що під час досудового слідства було порушено його право на захист.

    В апеляції захисника ОСОБА_4 . ставиться питання про скасування вироку суду відносно ОСОБА_10 . та його виправдання на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки, на думку апелянта даний вирок є незаконним та необгрунтованим. Апелянт вважає, що під час досудового та судового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок.

    В своїй апеляції засуджений ОСОБА_11 . вважає вирок незаконним, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на доказах, зібраних досудовим слідством з грубим порушенням кримінально-процесуального закону. Апелянт вважає себе непричетним до вчинення інкримінованих йому злочинів, а тому просить вирок суду щодо нього скасувати, а його виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

    Крім цього ОСОБА_11 . в своїй апеляції зазначає, що у випадку якщо апеляційний суд дійде до висновку щодо доведеності його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, то він просить істотно пом’якшити призначене йому судом 1-ї інстанції покарання.

    В своїй апеляції засуджений ОСОБА_12 . просить вирок суду щодо нього скасувати та виправдати за відсутністю у його діях складу злочину. Апелянт вважає оскаржуваний ним вирок суду незаконним, а досудове слідство неповним та однобічним. Висновки суду, викладені у вироку, на думку апелянта, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки  його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів в судовому засіданні недоведена.

    Разом з тим, ОСОБА_12 . у своїй апеляції зазначає, що у випадку якщо апеляційний суд дійде висновку щодо доведеності його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, то він просить істотно пом’якшити призначене йому судом 1-ї інстанції покарання.

    Заслухавши доповідача, виступи засуджених ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., захисників ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., потерпілих ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 . та їх представника ОСОБА_5 ., міркування прокурорів, які вважають, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.

    Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, що спростовує твердження всіх апелянтів з цього приводу, викладене у поданих ними апеляціях.

    Незважаючи на категоричне заперечення своєї причетності до вчинення інкримінованих їм злочинів, суд 1-ї інстанції на підставі детального аналізу сукупності досліджених, перевірених та проаналізованих у судовому засіданні доказів, дійшов до вірного переконання про доведеність вини всіх засуджених у злочинах, за які їх було засуджено.

    Як видно із показів ОСОБА_13 . у якості обвинуваченого 27 травня 2006 року під час проведення досудового слідства  із застосуванням відеозапису, останній показав що близько 11 років  був знайомий із ОСОБА_11 ., який в свою чергу познайомив його з ОСОБА_14 . На прохання ОСОБА_11 ., за отримані від останнього гроші в сумі 3000 дол.США, ОСОБА_13 . їздив у м.Харків, з метою придбання наркотиків (героїну або кокаїну) для ОСОБА_14 . Придбавши наркотики, він їх передав ОСОБА_14 ., зі слів якого йому стало відомо, що придбаний героїн, необхідний для того, щоб підкинути в автомобіль особі на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_10  при переїзді останнім кордону України та Угорщини, що потягне за собою затримання останнього та відсутність його вдома. Також, ОСОБА_14 . пояснив ОСОБА_13 ., що дома у особи на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_10  потім стало відомо що це ОСОБА_6 .), в ангарі сховано багато грошей ( декілька мільйонів) і в той час, коли ОСОБА_6 . не буде дома, можна буде проникнути в його будинок та викрасти звідти гроші. Приблизно через місяць від ОСОБА_14 . йому стало відомо, що ОСОБА_6 . затримано на митниці. На початку січня 2005 року ОСОБА_14 . приїхав додому до ОСОБА_11 ., де був присутній і ОСОБА_13 ., і вдруге завів мову про необхідність придбання наркотиків, які потрібно було підкинути ОСОБА_6 . Тоді ж ОСОБА_11 . запропонував ОСОБА_13 . поїхати до будинку ОСОБА_6 . і спостерігати за ним з  іншого  сусіднього будинку, який ОСОБА_14 . спеціально винаймав для здійснення такого спостереження. ОСОБА_13 . погодився  на дану пропозицію і певний час проводив спостереження за тим, яка є охорона в даному будинку.

    Приблизно у 20 числах січня 2005 року, коли ОСОБА_13 . разом із своєю знайомою ОСОБА_22 . поверталися у м.Харків і зупинилися по дорозі у готелі поблизу м.Рівне, до нього зателефонував ОСОБА_11 ., який сказав, що їм потрібно повернутися у м.Мукачево, так як є термінові справи., що вони і зробили.

    Під час чергової зустрічі з ОСОБА_14 . у підвальному приміщенні його будинку, де були також присутні ОСОБА_11 . та ОСОБА_12 . той повідомив усім присутнім, що ОСОБА_6 . затримали на митниці з наркотиками, а тому необхідно здійснити напад на його будинок. Проте, дізнавшись під час розмови, що у вказаному будинку є сигналізація, присутні відмовлялися вчиняти напад на будинок ОСОБА_6 ., але ОСОБА_14 . всіх заспокоював, обіцяючи, що дасть зброю, якою необхідно буде лише налякати двох охоронців, перелізти через огорожу та зайти в будинок через центральний вхід. Тоді ж ОСОБА_13 . зателефонував своєму племіннику ОСОБА_10 ., який погодився взяти участь у нападі, приїхавши наступного дня з м.Харкова до м.Мукачево.

    Згідно плану нападу, ОСОБА_13 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_10 ., повинні були перелізти через огорожу, забігти у будинок, зв’язати охоронців, за якими в подальшому мали спостерігати ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 .. При цьому, інші повинні були шукати гроші в будинку. Наступного дня 24 січня 2005 року, після приїзду ОСОБА_10 . вони знову всі разом зустрілися за місцем проживання ОСОБА_14 . у с.Розівка, де останній повідомив, що вони мають перелізти через огорожу з тильної сторони, швидко увірватися  через центральний вхід до будинку, зв’язати охоронців і шукати гроші. Після цього від ОСОБА_14 . вони отримали рукавиці та зброю, яку приніс ОСОБА_14 ., зокрема автомат "Калашнікова", два пістолета "Макарова" з гумовими кулями, один пістолет "Макарова" з глушником. ОСОБА_13 . взяв собі автомат, а ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 . і ОСОБА_10 . взяли по пістолету.

    На автомобілі ОСОБА_14 . марки ІНФОРМАЦІЯ_11  зеленого кольору, під керуванням останнього, вони доїхали до будинку ОСОБА_6 ., де перелізши через огорожу, забігли у середину будинку через центральний вхід, розташування якого їм було візуально відомо з фотографії та план-схеми попередньо показаної ОСОБА_14 . ОСОБА_13 . перший забіг в середину будинку, у якому на той час знаходився лише один охоронець. За вказівкою ОСОБА_12 . присутній охоронець відімкнув сигналізацію, після чого йому зв’язали руки та ноги скотчем і посадили на диван. Коли через деякий час до будинку зайшов інший охоронець, йому теж зв’язали скотчем руки та ноги. ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . знаходилися біля охоронців, а ОСОБА_11 . та ОСОБА_12 . пішли в ангар шукати гроші. Через деякий час у будинку з’явився чоловік на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_12  як потім стало відомо, що це ОСОБА_18 ., який працював раніше у ОСОБА_6 . охоронцем. ОСОБА_18 . шукав гроші разом з ОСОБА_12 . та ОСОБА_11 ., після чого пішов з будинку раніше за всіх. Через деякий час у будинку з’явився ОСОБА_14 ., який також деякий час, зі всіма шукав гроші, після чого пішов з будинку. У цей час вони всі зняли маски з облич. Не знайшовши нічого, вони з будинку пішли. Покидаючи будинок, ОСОБА_13 . забрав у одного з охоронців мобільний телефон  чорного кольору марки "Нокія", який залишив собі. Що конкретно забрали з будинку інші нападники, йому невідомо, окрім того, що один мобільний телефон забрав ОСОБА_10 . Усього вони відібрали у охоронців з самого початку біля трьох телефонів, щоб останні не могли нікуди телефонувати. Покинувши будинок таким же чином, яким вони туди проникали, ОСОБА_14 . завіз їх усіх до себе додому у с.Розівку, де зібрав у них зброю. Перед нападом ОСОБА_14 . обіцяв заплатити їм гроші в сумі 200000 дол США, тобто по 50000 дол.США кожному, незалежно від результатів нападу. Після цього ОСОБА_13 . ще деякий час продовжував проживати разом із ОСОБА_22 . у м.Мукачево.

    Приблизно у середині лютого 2005 року, ОСОБА_13 . разом із ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 . та ОСОБА_11 ., на автомобілі останнього приїхали в с.Ракошино, де зустрілися з ОСОБА_14 ., який теж під’їхав на автомобілі " ІНФОРМАЦІЯ_13 " білого кольору, під керуванням чоловіка на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_14  як потім з’ясувалося що це ОСОБА_15 . ОСОБА_14 . повідомив їм, що зараз по дорозі буде їхати вантажний автомобіль з дорогою побутовою технікою, запропонувавши їм прослідкувати за даним автомобілем, а у подальшому зупинити його на заправці або в іншому місці, викрасти всю побутову техніку та завезти її до ОСОБА_14 . на склад. Саме в цей час мимо них проїхав автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  білого кольору, на який вказав ОСОБА_14 . ОСОБА_13 . разом з ОСОБА_14 . сіли у автомобіль ОСОБА_15 ., а ОСОБА_12 . та ОСОБА_10 . у автомобіль ОСОБА_11  марки " ІНФОРМАЦІЯ_15 " синього кольору, і всі разом поїхали за вказаною вантажівкою. Тоді ж   ОСОБА_13 . дізнався, що про вантажівку з побутовою техніко стало відомо від одного з митників, який був знайомий чи з ОСОБА_14 . чи з ОСОБА_15 .

    Біля  санаторію "Карпати" вантажний автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  заїхав на АЗС, що знаходилася з лівої сторони по трасі в напрямку м.Львова, а автомобіль в якому їхали вони проїхав дещо дальше. ОСОБА_14 . сказав ОСОБА_13 . вийти з автомобіля та йти до водія вантажівки і попроситися до нього в автомобіль, щоб нібито доїхати з ним до м.Львова і по дорозі примусити водія зупинити автомобіль. Тоді ж ОСОБА_14 . дав ОСОБА_13 . пістолет "Макарова" з глушником, який він заховав у куртку. Підійшовши до водія, ОСОБА_13 . попросив підвезти його до м.Львова, на що той спочатку відмовлявся, проте пізніше погодився. Після того як даний вантажний автомобіль проїхав незначну відстані від АЗС, ОСОБА_13 . витягнув пістолет, навів його на водія, наказавши зупинитися, що останній і зробив. У цей час до автомобіля підбігли ОСОБА_12 . та ОСОБА_10 ., які сіли у кабіну вантажівки. Сівши за кермо, ОСОБА_12 . розвернув автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  в протилежну сторону і вони поїхали у напрямку м.Мукачево. Як тільки ОСОБА_12 . сів за кермо вантажівки, то натягнув на голову та очі водію автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  спортивну шапку, щоб той не міг бачити напрямку руху, а також обмотав шапку на голові та руки водія скотчем. Особисто ОСОБА_13 . не ховав свого обличчя так як водій бачив його на АЗС, а ОСОБА_12 . та ОСОБА_10 . прикривали свої обличчя в’язаними спортивними шапками. Зупинивши автомобіль, ОСОБА_12 . зв’язався по телефону із ОСОБА_11 .. Водій автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  сказав їм спочатку, що везе якусь фарбу. Під’їхавши до місця, де стояв автомобіль ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 . з ОСОБА_10 . пересадили водія вантажівки в автомобіль ОСОБА_11  і всі разом даним автомобілем поїхали в с.Березинку, а ОСОБА_12 ., за кермом вантажного автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  поїхав в сторону м.Ужгород. Приблизно через 4 год. до них у с.Березинку, на автомобілі " ІНФОРМАЦІЯ_13 ", під’їхали ОСОБА_14 ., ОСОБА_12 . та ОСОБА_15 ., від яких вони дізналися, що товар, зокрема великі та малі телевізори, розвантажили у родича ОСОБА_18 ., а сам вантажний автомобіль вони залишили в іншому селі, назви якого ОСОБА_13 . не знає. ОСОБА_13 . разом з ОСОБА_11 . відвезли водія автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  до його автомобіля, а самі поїхали в напрямку м.Ужгорода.

    Приблизно у квітні 2005 року у м.Харкові він зустрічався із своїм знайомим ОСОБА_23  та особою на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_16  що проживають у с.Люботин Харківської області, які передавали йому гроші отримані від реалізації викраденої ним разом з іншими, побутової техніки, яку привозив для реалізації ОСОБА_14 . За таких обставин, він отримав від вказаних осіб близько 30000 дол.США, половину з яких передав ОСОБА_10 .

    Приблизно у червні 2005 року ОСОБА_13 . зателефонував ОСОБА_14 . і попросив приїхати в м.Київ, де при зустрічі розказав про те, що виникли проблеми, оскільки міліція затримала ОСОБА_18 .. Під час цієї розмови був присутній ОСОБА_15 ., який приїхав разом з ОСОБА_14 . на своєму автомобілі " ІНФОРМАЦІЯ_13 ". У зв’язку із цими подіями ОСОБА_13 . та ОСОБА_14 . вирішили втекти у Росію, а ОСОБА_15 . – в Угорщину. Побувши у Росії близько 10 днів, ОСОБА_14 ., нічого йому не сказавши, кудись зник. (т.9 а.с. 27-36).

    Вищевказані покази ОСОБА_13 . повністю підтвердив під час проведення за його участю 29.05.2006 року відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису та в присутності понятих ОСОБА_24 . та ОСОБА_25 . (т.9 а.с.40-48), які в судовому засіданні підтвердили свою участь в якості понятих і які покази при цьому давав обвинувачений ОСОБА_13 .

    Покази ОСОБА_25 . та ОСОБА_24 . повністю узгоджуються із даними зафіксованими у протоколі відтворення обстановки та обставин злочинів від 29.05.2006 року за участю ОСОБА_13 . та іншими взятими до уваги судом доказами, а тому суд 1-ї інстанції вірно прийняв ці показання, як докази вини ОСОБА_13 .

    Допитаний  в якості обвинуваченого ОСОБА_10 . 27.05.2006 року під час проведення досудового слідства повністю підтвердив письмові покази ОСОБА_13 . на досудовому слідстві, повідомивши про деталі та обставини вчинених  ним в складі організованої ОСОБА_14 . групи розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., а також розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 .(т.9 а.с. 68-85).

    Під час проведення 30.05.2006 року відтворення обстановки та обставин вчинених злочинів, за участю ОСОБА_10 . в якості підозрюваного, із застосуванням відеозапису, останній у присутності понятих ОСОБА_26 ., ОСОБА_27 . повністю підтвердив вищевказані покази в якості підозрюваного від 27.05.2006 року,  відтворивши на місці відомі йому обставини вчинення вказаних злочинів. Із протоколу зазначеної слідчої дії убачається, що будь-яких зауважень від її учасників, понятих та самого підозрюваного ОСОБА_10 . не надходило (т.9 а.с.92-100).

    Допитані в судовому засіданні ОСОБА_26 . та ОСОБА_27 . підтвердили факт прийняття ними участі в якості понятих при проведенні 30.05.2006 року відтворення обстановка та обставин вчинених злочинів за участю підозрюваного ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_10 . детально розповідав  та показував на місці про обставини вчинених злочинів і все це фіксувалося на відеокамеру. Будь-якого тиску на ОСОБА_10 . не  чинилося і скарг від нього не надходило.

    Показання ОСОБА_26 . та ОСОБА_27 . узгоджуються із даними зафіксованими у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2006 року за участю ОСОБА_10 . та іншими взятими до уваги доказами, а тому суд 1-ї інстанції вірно прийняв ці покази як доказ вини ОСОБА_10 .

    Показання ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., які вони давали на початку досудового слідства під час допитів в якості обвинувачених 27.05.2006 року та під час відтворення обстановки та обставин події відповідно від 29 та 30 травня 2006 року, зібрані з додержанням вимог Кримінально-процесуального законодавства України та у визначений цим законом спосіб. Добровільність дачі ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . зазначених показань, підтверджується оглянутими судом 1-ї інстанції в судовому засіданні відеозаписів слідчих дій, а саме допитів їх в якості обвинувачених та відтворення обстановки та обставин вчинених злочинів за їх участю, а також власноручними записами виконаними ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . про те, що показання дані ними добровільно, без будь-якого тиску на них і жодних зауважень та доповнень до протоколів слідчих дій вони не мають ( т.9 а.с.27-36; 40-48; 68-85; 92-99).

    Свої покази в якості підозрюваного на попередньому слідстві ОСОБА_10 . давав після роз’яснення йому права на захист, про що у встановленому законом порядку 27.05.2006 року складено відповідний протокол, який долучено до матеріалів справи  і згідно якого останній відмовився від послуг захисника, власноручно зазначивши про це у протоколі, виконавши цей запис українською мовою (т.9 а.с. 66-67), що спростовує твердження ОСОБА_10 ., його захисника та інших апелянтів в апеляціях про порушення органами досудового слідства його права на захист, внаслідок ненадання йому захисника з числа адвокатів.

Крім цього судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_10 . було затримано по підозрі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст. 187 КК України, в порядку ст.115 КПК України 27.05.2006 року о 22.15 год., про що складено протокол затримання (т.9 а.с.54-57). У відповідності до ч.2 ст.107 КПК України у випадку затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, її допит проводиться негайно. Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_10 . в якості підозрюваного, останній був допитаний органами досудового слідства безпосередньо після його затримання (т.9 а.с. 68-85).

Все вищенаведене спростовує твердження апелянтів в апеляціях про наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при відібранні зізнавальних показів від засуджених ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . під час допиту їх в якості підозрюваних на досудовому слідстві.

Як видно з протоколу ставки віч-на-віч, що проводилася між обвинуваченими ОСОБА_13 . та ОСОБА_14 . від 16.06.2006 року, ОСОБА_13 . у присутності ОСОБА_14 . підтвердив свої первинні покази в якості обвинуваченого про вчинення ним розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 . та розбійного нападу і незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  у складі організованої ОСОБА_14 . групи за участю останнього, а також ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 . та ОСОБА_15 . (т.9 а.с. 140-144).

Відповідно до протоколу пред’явлення осіб для упізнання від 20.06.2006 року, яке проводилося у присутності захисника ОСОБА_15 . адвоката ОСОБА_28 ., обвинувачений ОСОБА_13 . упізнав ОСОБА_15 ., як особу на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_14  який 16.02.2005 року разом з ОСОБА_14 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_10 . приймав участь у  нападі на автомобіль марки ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якому перевозилися плазмові телевізори та комплектуючі (т.9 а.с. 151-153).

    Згідно протоколу ставки віч-на-віч між обвинуваченими   ОСОБА_13 . та ОСОБА_15 . від 20.06.2006 року, ОСОБА_13 . в присутності ОСОБА_15 . підтвердив свої первинні покази в якості обвинуваченого про вчинення ним 16.02.2005 року розбійного нападу і незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  у складі організованої ОСОБА_14 . групи за участю ОСОБА_15 ., ОСОБА_14 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 . (т.9 а.с.155-159).

    Згідно протоколу ставки віч-на-віч між обвинуваченими ОСОБА_10 . та ОСОБА_14 . від 16.06.2006 року, яка проводилася з участю захисників обох обвинувачених відповідно адвокатів ОСОБА_29 . та ОСОБА_1 ., ОСОБА_10 . у присутності ОСОБА_14 . підтвердив свої покази в якості підозрюваного про вчинення ним розбійного нападу на будинок   ОСОБА_6 . та розбійного нападу і незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  у складі організованої ОСОБА_14 . злочинної групи, за участю його, ОСОБА_13 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., а в нападі на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  ще й ОСОБА_15 . (т.9 а.с.145-149).

    Покази дані ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . під час допиту їх в якості підозрюваних на досудовому слідстві повністю у згоджуються з показами потерпілих ОСОБА_6 ., ОСОБА_8 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_16 ., та свідків ОСОБА_18 . та ОСОБА_30 .

    Так допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 . показав, що у потерпілого ОСОБА_6 . працює з 2004 року. 24 січня 2005 року він разом із ОСОБА_7 . та ОСОБА_30 . у вечірній час приїхали до будинку потерпілого ОСОБА_6 ., якого на той час було затримано в Угорщині. Близько 21 год.00 хв. він знаходився в приміщенні, а ОСОБА_7 . та ОСОБА_30 . на той час у будинку не було. В цей час у приміщення будинку забігли 5-6 чоловік в масках та чорних рукавицях з криками "міліція", після чого натягнули йому мішок на голову та посадили на диван. За вказівкою цих осіб, він  відключив сигналізацію в будинку, після чого вони зв’язали йому руки та почали його розпитувати чи є в будинку гроші, цигарки та цікавилися від чого котрий ключ, що були на зв’язці. Відсутній на той час ОСОБА_7 . спочатку телефонував йому на мобільний телефон, а потім перескочивши через огорожу зайшов у будинок. Нападники теж зв’язали ОСОБА_7 . та допитували про те, де у будинку знаходяться гроші. Нападники шукали, як у самому будинку так і в приміщенні басейну, погрожуючи при цьому, щоб вони не зверталися в міліцію. У нападників свідок бачив автомат "Калашнікова" та пістолет з глушником, які він сприйняв як реальну зброю. Нападниками йому були нанесені декілька ударів руками в обличчя та ділянку спини, від яких утворилися лише синці на обличчі, з приводу яких він за медичною допомогою не звертався. Один з нападників спілкувався на російській мові. Коли до будинку прийшов ОСОБА_7 . то нападники, теж погрожуючи зброєю, нанесли йому прикладом автомата один удар в ділянку грудей. Напад тривав приблизно з 21.00 год. до 05.00 год. Наприкінці  перебування нападників у будинку, останні відібрали у нього належні йому мобільні телефони  з картками оператора "UMC" із залишками коштів на рахунку, спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 1410 грн.

    Після нападу у будинку були розкидані речі, зламані маленькі дверцята у сейфі. Він виявив, що окрім мобільних телефонів було викрадено камеру спостереження, телефонний подовжувач. Про вищевказаний напад, після його вчинення потерпілий розказав ОСОБА_30 . від якого дізнався, що через декілька днів після нападу ОСОБА_14 . телефонував до ОСОБА_30 . та домовлявся з ним про зустріч. Він разом із ОСОБА_30 . їздив на цю зустріч, яка відбувалася в приміщенні бару, що у с.Холмок Ужгородського району. Під час зустрічі ОСОБА_14 . розказував їм, що він є  працівником Інтерполу у званні майора і для того, щоб у ОСОБА_6 . закінчилися неприємності, останній має дати гроші в сумі 20 000 000 Євро та попросив дану розмову передати ОСОБА_6 . Через деякий час ОСОБА_8 ., за ініціативою ОСОБА_14 . знову зустрічався  дома у останнього в присутності ОСОБА_31  які просили потерпілого впустити їх у будинок ОСОБА_6 ., для того, щоб вони там відшукали гроші. При цьому зазначені особи говорили йому, що у будинку ОСОБА_6 . повинні знаходитися гроші в сумі близько 10 000 000 дол.США, обіцяючи 10 відсотків від цієї суми. Пізніше ОСОБА_14 . знову телефонував до нього та запитував чи він не надумав пустити їх у будинок ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_8 . в судовому засіданні ствердив, що місця знаходження в будинку грошей йому та ОСОБА_7 . були відомі, але нападникам вони їх не показали. До повернення ОСОБА_6 . з Угорщини, він з приводу нападу у правоохоронні органи не звертався, оскільки боявся погроз нападників.

Аналогічні покази в судовому засіданні дав потерпілий ОСОБА_7 ., підтвердивши тим самим покази ОСОБА_8 . про обставини вчиненого нападу на них та будинок ОСОБА_6 . 24 01.2006 року.

Вина ОСОБА_14 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 . у вчиненні 24.01.2005 року розбійного нападу, у складі організованої ОСОБА_14 . злочинної групи, на будинок потерпілого ОСОБА_6 . підтверджується також показами свідка ОСОБА_18 .

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 . пояснив, що з 2000 по 2004 рік він працював у ОСОБА_6 ., після чого звільнився оскільки знайшов собі іншу роботу. Близько опівночі 24.01.2005 року до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_14 ., а потім через деякий час під’їхав до нього додому за адресою АДРЕСА_12 , попросивши поїхати з ним. На автомобілі, у якому знаходилися ще двоє незнайомих йому осіб, крім ОСОБА_14 ., останній привіз його у с.Кінчеш і сказав, що ОСОБА_18 . необхідно зайти в будинок ОСОБА_6 . і знайти схованки та гроші. В автомобілі, по дорозі до будинку ОСОБА_6 ., ОСОБА_14 . погрожував ОСОБА_18 . вбивством, а тому він був наляканий погрозами і погодився піти в будинок ОСОБА_6 . оскільки боявся за своє життя. Перестрибнувши через огорожу в двір будинку, ОСОБА_18 . побачив чоловіка у масці, який наказав йому показати місця схованок у старому будинку. Орієнтовно знаючи місця схованок, свідок нападникам про них не повідомив, оскільки розумів, що вони після цього могли його застрілити. Під час перебування в будинку ОСОБА_6 . нападники в присутності ОСОБА_18 . знімали маски і він міг бачити  обличчя   ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . Свідок бачив, що у ОСОБА_13 . був автомат, а в ОСОБА_12 . або ОСОБА_11 .- пістолет. ОСОБА_18 . разом з нападниками ходив по старому будинку ОСОБА_6 ., а нападники все там переривали, шукаючи гроші. Під час пошуків присутній ОСОБА_11 . говорив по телефону з ОСОБА_14 ., звертаючись до нього на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_17 . У приміщення нового будинку ОСОБА_6 ., що знаходиться поряд із старим, ОСОБА_18 . заходив лише в більярдну кімнату. Також в будинок ОСОБА_6 . заходив ОСОБА_14 . У будинку ОСОБА_6 . свідок ОСОБА_18 . знаходився близько 2-3 годин, після чого ОСОБА_14 . на своєму автомобілі відвіз його додому.

До вказаних подій ОСОБА_18 . бачив у с.Березинка Мукачівського району   ОСОБА_13 . і ОСОБА_11 . де вони разом проживали.

Про вказаний напад ОСОБА_18 . пізніше з власної ініціативи розказав ОСОБА_6 ., повідомивши про осіб, яких він бачив в будинку останнього під час нападу. З цього приводу ОСОБА_14 . погрожував йому по телефону.

Відповідно до протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 06.02.2006 року, ОСОБА_18 . упізнав по фотографії ОСОБА_13 ., як особу, яку в ніч з 24 на 25 січня 2005 року він бачив у дворі будинку ОСОБА_6 ., під час розбійного нападу, із автоматом "Калашнікова" (т.8 а.с.103-105).

Покази свідка ОСОБА_18 . повністю узгоджуються із первинними показами даними на досудовому слідстві ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., під час допиту їх в якості підозрюваних та із показаннями потерпілих ОСОБА_8 . і ОСОБА_7 .

Вина засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_15 . у вчиненні у складі організованої ОСОБА_14 . злочинної групи, 16.02.2005 року розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., крім зізнавальних показів ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., даних ними на досудовому слідстві під час їх допитів в якості підозрюваних підтверджуються рядом інших, досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, покази ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . на досудовому слідстві по епізоду розбійного нападу на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_16 . Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 . пояснив, що 16.02.2005 року близько 21.00-21.30 год. він виїхав з терміналу у м.Ужгороді у напрямку м.Київ, на вантажному автомобілі " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", білого кольору з реєстраційними номерами м.Хмельницького, належному приватному підприємцю ОСОБА_21 . Під час зупинки на заправці, в районі санаторію "Карпати", що поблизу міст Свалява та Мукачево Закарпатської області, близько 22.30 год. до нього підійшов незнайомий йому чоловік, як тепер відомо ОСОБА_13 ., і попросив підвезти його до м.Львова, де він нібито  мав взяти тягач, оскільки у нього зламався автомобіль. Неохоче погодившись, ОСОБА_16 . зрештою взяв ОСОБА_13 . в кабіну і вони рушили. Від’їхавши від АЗС близько 300 метрів потерпілий почув, як ОСОБА_13 . крикнув до нього "стій" і направив на нього пістолет з глушником. Коли він зупинив машину то до неї підбігли ще двоє незнайомих осіб, які були в масках, і один з яких сів за кермо автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 . Тоді ж ОСОБА_16 . зв’язали скотчем руки і накинули пластиковий затискач, а очі закрили, натягнувши в’язану спортивну шапку. На запитання нападників він сказав, що в машині везе "хімію". В подальшому він зрозумів, що автомобіль почали розвертати в іншу сторону. У салоні автомобіля говорив тільки ОСОБА_13 ., намагаючись робити це на українській мові, проте у нього виходило це невдало і тому він фактично говорив на російській мові. Проїхавши деяку відстань, ОСОБА_16 . спортивну шапку натягнули ще сильніше та обмотали її скотчем в районі шиї, після чого пересадили його в легковий автомобіль. Слухаючи радіо в легковому автомобілі, потерпілий визначав яка саме година. Близько 04.00- 05.00 год ранку, це вже було 17.02.2005 року, легковий автомобіль у якому він знаходився, почав рухатися. Зупинившись через 20-30 хв. їзди, йому сказали, що він може йти до свого автомобіля, що він і зробив. Розв’язавши себе та оглянувши вантажний автомобіль, він виявив, що вантажний відсік порожній і зразу ж поїхав на пост ДАІ, що у м.Мукачево та повідомив про напад. Після цього зібралася слідча бригада, члени якої допитували його та виїжджали до місця нападу. На початку розслідування він у своїх показах, неправдиво говорив, що його зупинили з мигалками працівники міліції та невірно описував одяг першого нападника.

Первинні неправдиві показання він давав, перебуваючи у стресовому стані, оскільки був наляканий тим, що сталося. Коли його нападники утримували в легковому автомобілі, ОСОБА_13 ., який розмовляв на ламаній українській мові, казав йому, щоб власнику, у якого він працює потерпілий сказав, що його зупинили працівники ДАІ на автомобілі ІНФОРМАЦІЯ_11 .

    Відповідно до протоколу упізнання за участю потерпілого ОСОБА_16 . від 19.07.2006 року, останній під час вказаної слідчої дії упізнав   ОСОБА_13 ., як особу, яка увечері  16.02.2005 року, близько 22.30 год. на трасі М-06 сполученням Київ-Чоп, в районі санаторію "Карпати", на АЗС де він заправляв автомобіль " ІНФОРМАЦІЯ_9 " білого кольору р.н. НОМЕР_1 , підійшла до нього та просила підвезти його до м.Львів, а у подальшому, погрожуючи пістолетом, примусила його зупинити керований ним автомобіль, після чого в кабіну підсіли ще двоє чоловік у масках, які натягнули йому на голову та очі шапку, зв’язали руки. Саме вказана особа, запропонувала йому повідомити працівникам міліції про те, що його нібито зупинили за допомогою жезла працівники ДАЇ, після чого заволоділи вантажівкою (т.9 а.с.215-218).

    Під час проведеної ставки віч-на-віч між ОСОБА_16  та обвинуваченим ОСОБА_13 ., потерпілий повністю підтвердив свої показання, щодо безпосередньої участі   ОСОБА_13 . у розбійному нападі та заволодінні керованим ним автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9 .

    Детально проаналізувавши показання потерпілого ОСОБА_16 ., дані ним в судовому засіданні та під час допиту в процесі досудового слідства в якості потерпілого, під час проведення упізнання та ставки віч-на-віч, що проводилися 19.07.2006 року, суд 1-ї інстанції вірно встановив, що вони узгоджуються із первинними показами   ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . під час досудового слідства, відповідно до яких останні визнали факт вчинення ними розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем під керуванням ОСОБА_16 ., у складі організованої ОСОБА_14 . групи, а також іншими взятими до уваги судом доказами.

    Проведеним судом 1-ї інстанції у судовому засіданні аналізом доказів вірно встановлено повну відповідність у показаннях ОСОБА_16 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., зокрема щодо обставин, за яких ОСОБА_13 . підсів у кабіну автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 , наявності та демонстрації ОСОБА_13 . предмета, який потерпілий сприйняв, як пістолет "Макарова" з глушником, кількості нападників (3 особи), обставини зв’язування та утримання ОСОБА_16 . протягом більше, як 3 години у легковому автомобілі, наявної розмови між ОСОБА_13 . та ОСОБА_16 . з приводу проходження останнім військової служби в Афганістані, про що вказував як ОСОБА_16 . так і ОСОБА_10 . При цьому суд 1-ї інстанції урахував, що показання від 19.07.2006 року потерпілий ОСОБА_16 . давав вже після того, як обвинувачений ОСОБА_13 . та підозрюваний ОСОБА_10 . добровільно визнали вчинення ними розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем під керуванням ОСОБА_16 ., давши вичерпні визнавальні покази про обставини вчинення ними цих та іншого злочинів у складі організованої ОСОБА_14 . групи, а тому вищенаведені деталі в тому числі і деталі особистої біографії потерпілого не могли бути відомі всім цим особам у такій точній послідовності.

    Вищенаведене спростовує твердження ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . та інших апелянтів в апеляціях, що первинні зізнавальні покази даних осіб були вже наперед складені працівниками міліції, надані їм для ознайомлення, а потім одержані з застосуванням недозволених методів слідства, оскільки ряд наведених вище деталей не міг бути відомий працівникам міліції.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 . пояснив, що в лютому 2005 року до нього вночі зателефонував ОСОБА_14 . і попросив терміново підшукати склад для зберігання товару, пообіцявши за це заплатити йому 200 дол. США. Оскільки ОСОБА_18 . хотів заробити гроші то погодився на пропозицію ОСОБА_14 . і поїхав до своєї сестри ОСОБА_32 . домовитися про тимчасове зберігання товару, який привезе ОСОБА_14 . Через 15 хвилин до будинку його сестри ОСОБА_32 . під’їхав ОСОБА_12 . за кермом вантажного автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  з Хмельницькими реєстраційними номерами (серія ХМ), а потім на автомобілі " ІНФОРМАЦІЯ_13 ", за кермом якого знаходився ОСОБА_15 . під’їхав ОСОБА_14 ..   ОСОБА_18 . зателефонував знайомому ОСОБА_20 ., який мав допомогти разом із чоловіком сестри ОСОБА_19 . розвантажити  товар з автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 . При цьому свідок не запитував у ОСОБА_14 . що це за товар, якого було багато, повний автомобіль. Весь товар вони розвантажили на другий поверх будинку родини ІНФОРМАЦІЯ_18  Деякі великі коробки не проходили у дверний пройом, а тому  вони їх розпаковували і тоді він бачив, що там знаходяться великі плазмові телевізори. При розвантажені даного автомобіля були присутні ОСОБА_14 ., ОСОБА_20 ., ОСОБА_19 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_15 . Оскільки ОСОБА_12 . не міг виїхати з місця розвантаження то ОСОБА_18 ., сівши за кермо автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  допоміг йому виїхати з подвір’я родини ІНФОРМАЦІЯ_18

    ОСОБА_18 . боявся ОСОБА_12 ., який намагався з ним зустрітися, а тому під час його допиту на досудовому слідстві давав не правдиві покази про те, що водія, який приїхав за кермом автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  з товаром від ОСОБА_14 . він бачив вперше.

    Відповідно до протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання від 18.06.2005 року ОСОБА_18 . упізнав по фотографіях ОСОБА_12 ., як особу яка в ніч з 16 на 17 лютого 2005 року приїхала за кермом вантажного автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  білого кольору, з якої у подальшому разом з ОСОБА_14 ., чоловіком на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_20 . та ОСОБА_19 . вони розвантажували вантаж, а також ОСОБА_15 ., як особу на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_14  яка в ніч з 16 на 17 лютого 2005 року разом із ОСОБА_14 . приїжджала за кермом автомобіля " ІНФОРМАЦІЯ_13 " до місця проживання ОСОБА_32 ., де у подальшому з автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9   розвантажували плазмові телевізори та комплектуючі до комп’ютерів (т.3 а.с. 73-75, 76-78).

    Покази дані ОСОБА_18 . під час його допиту на досудовому слідстві в якості підозрюваного та під час пред’явлення фотознімків для впізнання, останній повністю підтвердив під час ставки віч-на-віч у присутності ОСОБА_12 ., пояснивши, що саме ОСОБА_12 . керував вантажним автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  білого кольору, з якого на прохання ОСОБА_14 . розвантажували товар у будинок родини ІНФОРМАЦІЯ_18  а.с. 280-282 ).

    Посилання захисника інтересів ОСОБА_14 ., адвоката ОСОБА_1 ., в своїй апеляції про те, що висновки суду, викладені у вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні і побудовані виключно на припущеннях та недостовірних і неналежних доказах, зібраних з порушенням закону, є безпідставними.

    Судом 1-ї інстанції критично  оцінені покази ОСОБА_14 . в тій частині, що він не організовував групи для вчинення злочинів, не вчиняв у складі цієї групи розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 . та розбійний напад і незаконне заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., перебуваючи в період розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 . в приймальнику-розподільнику м.Одеси, та твердження ОСОБА_14 . щодо придбання побутової техніки у ОСОБА_33 . і визнані неправдивими, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів.

    Так, потерпілий ОСОБА_6 ., будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив свої показання, які він давав на досудовому слідстві, відповідно до яких  його добрий знайомий ОСОБА_30 . у січні 2005 року повідомляв йому про можливий напад на його будинок, пояснивши, що знайомий ОСОБА_14 . відкрито пропонував здійснювати напади на будинки, в яких може бути багато грошей і товарів, з допомогою осіб у міліцейській формі та осіб, що входять у бандитські угрупування.

    Факт даної розмови в судовому засіданні підтвердив і сам свідок ОСОБА_30 ., додавши при цьому, що з часу затримання ОСОБА_6 . в Угорщині, ОСОБА_14 . цікавився, як ідуть справи у ОСОБА_6 ., де знаходиться його майно, чи сховано воно і чи не потрібно його кудись перевезти.

    Факт винаймання в січні 2005 року прибудови до будинку у с.Кінчеш Ужгородського району, що по сусідству з будинком ОСОБА_6 . підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_34 . та ОСОБА_35 .

    Пояснення даних свідків узгоджуються із первинними показами на досудовому слідстві обвинуваченого ОСОБА_13 ., який стверджував, що ОСОБА_14 . дійсно винаймав будинок, який використовував для ведення спостереження за будинком потерпілого ОСОБА_6 .

    Суд 1-ї інстанції, аналізуючи покази ОСОБА_14 ., підтверджені його дружиною ОСОБА_36 . в частині того, що він не міг приймати участі у вчиненні розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 ., оскільки у той час був затриманий та утримувався у приймальнику-розподільнику у м.Одесі, у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, зокрема показами ОСОБА_18 ., ОСОБА_30 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_8 ., первинними показами обвинуваченого ОСОБА_13 . і підозрюваного ОСОБА_10 ., прийшов до вірного висновку, що дані ОСОБА_14 . та ОСОБА_36 ., є надуманими та не відповідають дійсним обставинам.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 . категорично ствердив, що саме ОСОБА_14 . в ніч з 24 на 25 січня 2005 року привіз його до будинку ОСОБА_6 ., висунувши вимогу вказати на місця знаходження  схованок, у яких можуть зберігатися гроші та цінності, та погрожуючи фізичною розправою, примусив його зайти в будинок.

    Допитані на початку досудового слідства в якості обвинуваченого ОСОБА_13 . та в якості підозрюваного ОСОБА_10 ., стверджували, що саме ОСОБА_14 . був організатором розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 ., який і залучив їх до участі у вчиненні цього та інших злочинів, узгоджував план дій, збирав їх за місцем свого проживання безпосередньо перед вчиненням  розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 ., де і видавав зброю. Ці свої показання ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . підтвердили під час проведення за їх участю та в присутності понятих відтворення обстановки та обставин події.

    Що стосується алібі ОСОБА_14 . , тобто перебування його в приймальнику-розподільнику м.Одеси під час вчинення нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., то воно спростовується матеріалами кримінальної справи, порушеної стосовно бувшого начальника приймальника-розподільника ОСОБА_37 . за ознаками  вчиненого ним злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Під час розгляду даної кримінальної справи Малинівським районним судом м.Одеси було доведено вину ОСОБА_37 . у вчиненні службового підроблення, пов’язаного із внесенням підлеглими працівниками, за його вказівкою, неправдивих відомостей в облікові документи приймальника-розподільника та складання і видачу ним неправдивої довідки про перебування ОСОБА_14 . у даному приймальнику-розподільнику в період з 17 по 29 січня 2005 року.(т.21 а.с.3-14, 15-271).

    З цих же підстав суд 1-ї інстанції не взяв до уваги довідку начальника приймальника-розподільника УМВСУ в Одеській області ОСОБА_37 ., представлену ОСОБА_14 . на підтвердження факту його перебування в період з 17 по 29 січня 2005 року за межами Закарпатської області, оскільки за  матеріалами вищевказаної кримінальної справи вона  визнана сфальсифікованою.

    Також суд 1-ї інстанції критично оцінив та вірно визнав неправдивими покази засуджених ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., свідків ОСОБА_36 ., ОСОБА_38 ., ОСОБА_39 ., з приводу того, що у їх присутності ОСОБА_33 . по місцю проживання ОСОБА_14 . отримав від останнього 85000 дол. США за продану техніку, оскільки вони спростовуються сукупністю перевірених і взятих до уваги судом доказів, зокрема показаннями свідка ОСОБА_33 ., який категорично ствердив, що ніякої техніки ОСОБА_14 . не продавав, грошей від нього в сумі 85 000 дол. США не отримував і документів на техніку не передавав, первинними показами на досудовому слідстві обвинуваченого ОСОБА_13 . та підозрюваного ОСОБА_10 ., які підтвердили, що саме ОСОБА_14 . був організатором вчинення розбійних нападів, як на будинок ОСОБА_6 . так і на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням ОСОБА_16 ., протоколами відтворення обстановки і обставин вчинених злочинів за участю ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., показаннями потерпілого ОСОБА_17 ., свідка ОСОБА_40 ., які категорично ствердили, що пред’явлені ОСОБА_14 . документи на побутову техніку, датовані 17.02.2005 року їх підприємством не оформлялися, висновком експертизи №1-303 від 05.04.2007 року, згідно якого підписи у документах пред’явлених ОСОБА_14 . від 17.02.2005 року, не належать директору та головному бухгалтеру ПП "Електронікум" ОСОБА_17 . та ОСОБА_40 ., показаннями експерта ОСОБА_41 . та іншими доказами.

    Наявність на документах від 17.02.2005 року, пред’явлених ОСОБА_14 ., відтиску печатки ПП "Електронікум", що підтверджено висновком експертизи №1-290 від 29.03.2007 року (т.15 а.с.161-169), не може підтверджувати правдивість показів ОСОБА_14 . з приводу отримання цих документів під час нібито придбання побутової техніки та комплектуючих до комп’ютерів від ОСОБА_33 ., оскільки складання та видачу цих документів заперечили самі службові особи ПП "Електронікум" ОСОБА_17 . та ОСОБА_40 ., від імені яких вони складені, що підтверджено висновком експерта №1-303 від 05.04.2007 року, який вірно взятий судом 1-ї інстанції до уваги, як доказ вини всіх засуджених.

    Даний факт спростовує також показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_42 . про те, що 16 лютого 2005 року він був очевидцем зустрічі його брата ОСОБА_15 . з молодим чоловіком, який показував його брату, якісь документи.

    Таким чином на підставі вищевикладеного суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що твердження ОСОБА_14 . про його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів є неправдивими і такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. З цих же міркувань є безпідставною вимога захисника ОСОБА_1 . у своїй апеляції щодо виправдання ОСОБА_14 . у зв’язку із недоведеністю його вини у вчиненому.

    Судом 1-ї інстанції також визнані неправдивими покази ОСОБА_15 . з приводу того, що він не приймав участі у злочинній діяльності організованої ОСОБА_14 . групи та не вчиняв у складі цієї групи розбійного нападу і незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., а також його твердження про придбання ОСОБА_14 . побутової техніки у ОСОБА_33 . за 85 000 дол. США. Дані покази спростовуються наведеними вище показаннями даними під час проведення досудового слідства ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., показаннями свідків ОСОБА_18 ., ОСОБА_30 ., ОСОБА_33 ., протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., протоколами впізнання та ставок віч-на-віч.

    Так допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 . ствердив, що саме ОСОБА_15 . попередньо двічі розпитував його чи не оформляє він такі вантажі, як побутову техніку, і як та коли переміщується такий вантаж. Тоді ж ОСОБА_15 . говорив йому, що якщо будь-який автомобіль з побутовою технікою пропаде у Львівській області то вони отримають винагороду. Саме ОСОБА_15 . при зустрічі з ОСОБА_33 . близько 20 год. 16.02.2005 року на АЗС у м.Ужгороді цікавився у нього, чи не оформлявся автомобіль марки ІНФОРМАЦІЯ_9  з вантажем – плазмовими телевізорами, на що останній підтвердив дану інформацію. Крім цього свідок повідомив, що у цей же день близько 21.00 год. до нього знову зателефонував ОСОБА_15 . та почав кричати, уточнюючи чи під пломбою у даному автомобілі знаходиться "хімія" чи плазмові телевізори.

    Саме ця деталь є одним із беззаперечних доказів причетності ОСОБА_15 . до вчинення розбійного нападу та незаконного заволодіння у складі організованої ОСОБА_14 . групи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., оскільки як слідує з його як самих перших так і подальших пояснень, він на запитання нападників з приводу  наявного в машині товару повідомив їм неправдиву інформацію про те, що везе "хімію".

    Крім цього свідок ОСОБА_33 . категорично заперечив факт передачі ОСОБА_14 . будь-якого товару та документів на нього, а також отримання від останнього 85 000 дол.США.

    Вищенаведене спростовує посилання захисника ОСОБА_2 . в апеляції про те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_15 . у вчиненні злочинів, за які він засуджений, не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні.

    Щодо показів ОСОБА_12 . в тій частині, що він не приймав участі у злочинній діяльності організованої ОСОБА_14 . групи, не вчиняв у її складі розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 . то вони повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема первинними показами на досудовому слідстві даними ОСОБА_13 . в якості обвинуваченого та ОСОБА_10 . – в якості підозрюваного, наведеними вище показаннями свідків ОСОБА_18 ., ОСОБА_30 ., ОСОБА_19 ., протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., протоколами впізнання та іншими доказами.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 ., в господарстві якого на прохання ОСОБА_18 ., розвантажували товар з автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  білого кольору, ствердив, що за кермом вказаного автомобіля знаходився раніше невідомий йому чоловік, якого він впізнав під час пред’явлення йому фотознімків для впізнання від 25.02.2007 року (т.13 а.с.215-217), і як встановлено , що це ОСОБА_12 .

    Даний факт, а також оголошені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_43 .(т.15 а.с.76-80) спростовують твердження ОСОБА_12 . про те, що він не міг бути учасником інкримінованих йому злочинів у зв’язку із тим, що на час їх вчинення він знаходився на тренуваннях футбольної команди, які  в період січня-березня 2005 року щоденно тривали з 16.00 год до 22.00 год включно і проводилися на базі військової частини, що у м.Мукачево. З цього приводу в своїх письмових показах свідок ОСОБА_43 . пояснив, що тренування , в яких приймав участь ОСОБА_12 . проводилися з 16.00 год. до 19.00 год. і після 19.00 год. всі гравці команди покидали територію військової частини.

    Докази, наведені у вироку, детально та об’єктивно проаналізовані судом 1-ї інстанції і підставно покладені в основу доведеності вини ОСОБА_12 . у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому його посилання в апеляції на незаконність та необгрунтованість вироку є безпідставними і спростовуються вищевикладеним.

    Безпідставними також є твердження засудженого ОСОБА_11 . в своїй апеляції, про те, що вирок суду є необгрунтованим та незаконним в зв’язку з чим підлягає до скасування.

    Покази ОСОБА_11 . в тій частині, що він не приймав участі у злочинній діяльності організованої ОСОБА_14 . групи, не вчиняв у складі цієї групи розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., суд 1-ї інстанції оцінив критично і не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема вина ОСОБА_11 . у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться первинними показаннями, даними ОСОБА_13 . в якості обвинуваченого та ОСОБА_10 . в якості підозрюваного під час проведення досудового слідства. Свідок ОСОБА_18 . в судовому засіданні категорично ствердив, що будучи в примусовому порядку на вимогу ОСОБА_14 . доставленим в господарство ОСОБА_6 ., бачив там ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., які при ньому знімали маски і він міг бачити їхні обличчя. Причому саме ОСОБА_11 . постійно розмовляв по мобільному телефону з ОСОБА_14 ., повідомляючи йому про обставини пошуків грошей та цінностей.

    Участь ОСОБА_11 . у вчиненні розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 . та його роль у даному злочині детально підтвердили у своїх показах на досудовому слідстві ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., які наведені вище та узгоджуються з іншими доказами по справі.

    Покази ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . в тій частині, що вони не приймали участі у злочинній діяльності організованої ОСОБА_14 . групи, не вчиняли у складі цієї групи розбійного нападу на будинок потерпілого ОСОБА_6 ., розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., а первинні зізнавальні покази на досудовому слідстві ними були дані внаслідок застосування працівниками міліції до них недозволених методів дізнання та слідства, а також твердження ОСОБА_13 . про вчинення інсценування нападу за участю ОСОБА_18 ., ОСОБА_30 ., ОСОБА_8 . на будинок ОСОБА_6 ., суд 1-ї інстанції оцінив критично та не взяв їх до уваги, визнавши неправдивими,  так як вони спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Наведені вище первинні покази ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . дані ними під час проведення досудового слідства узгоджуються із показаннями потерпілих ОСОБА_6 ., ОСОБА_8 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_16 ., свідків ОСОБА_18 ., ОСОБА_30 .. Разом з тим суд 1-ї інстанції критично оцінив та не взяв до уваги твердження ОСОБА_13 ., викладені ним у його заявах від 24.01.2007 року, 25.01.2007 року, 26.01.2007 року (т.13 а.с.69-193) щодо вчинення ним розбійного нападу на будинок ОСОБА_6 . разом із ОСОБА_18 . та у змові з одним із охоронців будинку, а розбійний напад на автомобіль з побутовою технікою вчинив теж у змові з ОСОБА_18 ., особою на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_19  водієм автомобіля, оскільки вони суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам та повністю спростовуються сукупністю досліджених, проаналізованих та взятих до уваги судом доказів.

    Згідно висновку експерта-товарознавця №81/337 від 19.04.2006 року загальна ринкова вартість радіоелектронної апаратури та комплектуючих до комп’ютерів, зазначених у додатку до акту прийому-передачі згідно договору доручення №1/11 від 12.11.2003 року станом на 16 лютого 2005 року, належних ПП "Електронікум", якими засуджені заволоділи шляхом розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_9  під керуванням потерпілого ОСОБА_16 ., становить 1 596 810 грн. (т.5 а.с.55-61 ). А відповідно до висновку експерта №276 від 19.03.2007 року ринкова вартість автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9  10.153, 1995 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_21 . станом на 16.02.2005 року становить 70 836 грн.(т.13 а.с.146-148).

    Факт перебування ОСОБА_13 ., в період вчинення вищевказаних злочинів, на території Закарпатської області та знайомства його з ОСОБА_11 , підтверджується оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_22 ., з яких видно, що приблизно у вересні 2004 року, вона на прохання свого знайомого ОСОБА_13 . приїхала до нього у Закарпатську область. По приїзді її зустрів ОСОБА_11 ., після чого вона разом з ОСОБА_13 . проживала у с.Березинка Мукачівського району по сусідству з ОСОБА_11 . Крім цього, свідок ствердила, що на початку червня 2005 року вона разом з ОСОБА_13 . виїжджала у м.Бєлгород Російської Федерації. Як пояснював їй ОСОБА_13 . цей виїзд був пов’язаний із наявними у нього проблемами. Через деякий час до них приїхав ІНФОРМАЦІЯ_20  на прізвисько " ІНФОРМАЦІЯ_21 ", який проживав з ними близько пів місяця. Разом з ОСОБА_13 . в Росії ОСОБА_22 . проживала до травня місяця 2006 року, після чого сама поїхала у м.Харків. По приїзду додому, вона дізналася, що ОСОБА_13 . затримали.

    Відповідно до протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання від 27.12.2006 року ОСОБА_22 . упізнала ОСОБА_11 ., як особу, яка співмешкала із ОСОБА_44 . у с. Березинка Мукачівського району і по сусідству з якими, вона проживала з ОСОБА_13 . у вказаний нею період, а також упізнала ОСОБА_14 ., як особу на ім’я ІНФОРМАЦІЯ_20  якого вона називала на прізвисько " ІНФОРМАЦІЯ_21 ", з яким її познайомив ОСОБА_13 . наприкінці 2004 року дома у ОСОБА_11 . в с.Березинка Мукачівського району і який у лютому 2005 року давав їй гроші на проживання у приватному готелі у м.Ужгороді, а наприкінці червня 2005 року приїжджав у м.Бєлгород Російської Федерації, де деякий час проживав разом з нею і ОСОБА_13 . (т.11 а.с. 158-160, 161-163).

    Зазначені показання свідка ОСОБА_22 . підтверджують факт знайомства ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . з ОСОБА_11 . та ОСОБА_14 ., перебування вищевказаних осіб на території Закарпатської області у період вчинення ними інкримінованих злочинів та спростовують твердження ОСОБА_14 . і ОСОБА_11 . з приводу того, що вони між собою незнайомі, а також заперечення ОСОБА_10 . факту його перебування на території Закарпатської області в період вчинення  інкримінованих йому злочинів. Крім цього, показання даного свідка повністю узгоджуються із первинними показами на досудовому слідстві ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 .

    Безпідставними є посилання апелянтів в апеляціях, на те що наведені вище покази свідка ОСОБА_22 . не можуть бути прийняті судом як докази вини засуджених, оскільки в судовому засіданні належним чином  не перевірені наведені нею факти про те, що дані свідчення працівниками міліції від неї були одержанні з застосуванням недозволених методів слідства.

    З приводу цього судом 1-ї інстанції було досліджено та взято до уваги постанову прокуратури Тернопільської області від 12.04.2007 року, згідно якої у порушенні кримінальної справи відносно працівників УМВСУ в Закарпатській області, за фактами викладеними у скарзі ОСОБА_22 .,  щодо неправомірних дій стосовно неї, відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.ст.364, 365 КК України (т.16 а.с.181-182). Згідно матеріалів перевірки факти наведені в заяві   ОСОБА_22 . від 22.01.2006 року (т.12 а.с.271), в яких остання стверджує, що працівники міліції примусили її упізнати людей, яких вона раніше не бачила та надавали їй варіанти відповідей на запитання під час її допиту, не знайшли свого підтвердження.

    Матеріалами справи, перевіреними та дослідженими в судовому засіданні спростовуються також твердження апелянтів в апеляціях, щодо фальсифікації обвинувального висновку слідчим ОСОБА_45 ., вчинення незаконних дій працівниками міліції  та допущення ними багаточисельних порушень норм КПК під час розслідування даної кримінальної справи.

    Так, допитаний в судовому засіданні   ОСОБА_45 . пояснив, що складений ним за результатами розслідування даної кримінальної справи обвинувальний висновок був долучений до матеріалів справи. Сумніви підсудних та їх захисників у справжності його підписів у зазначеному обвинувальному висновку та додатках до нього він пояснив тим, що на час підписання вказаних процесуальних документів у нього була хвора права рука, у зв’язку з чим ряд підписів він виконав лівою рукою. На час виконання цих підписів, він проходив лікування з приводу захворювання правої руки.

    Що стосується посилання засудженого ОСОБА_10 . в апеляції на незаконність його затримання у м.Харкові то дане твердження є безпідставним і спростовується наступним.

    Згідно повідомлення начальника Жовтневого районного відділу внутрішніх справ Харківського МУ ГУМВСУ в Харківській області слідує, що 23.05.2006 року о 20.00 год. до чергової частини райвідділу доставлено ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_8  року народження, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_13  за  адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП (протокол про адміністративне затримання ХА №053160 від 23.05.2006 року). Крім цього, має місце запис про передачу ОСОБА_10 . конвою з працівників УМВС в Закарпатській області на чолі з начальником ОПВ разом із матеріалами, про що зроблено відповідний запис у протоколі адміністративного затримання та журналі обліку осіб, доставлених до райвідділу. При цьому особисто ОСОБА_10 . зроблено запис про те, що заходи фізичного і психологічного впливу до нього не застосовувалися і претензій до працівників міліції він не має (т.21 а.с.278). Не направлення працівниками Жовтневого районного відділу внутрішніх справ Харківського МУ ГУМВСУ в Харківській області матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_10 . за ст.185 КУпАП для огляду не тягне за собою визнання нелегітимними доказів по даній кримінальній справі, оскільки дане затримання його не було пов’язане із вчиненням інкримінованих ОСОБА_10 . злочинів.

    З оглянутих судом 1-ї інстанції у судовому засіданні матеріалів перевірки заяв ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . щодо незаконних дій працівників міліції під час розслідування даної кримінальної справи, що проводилася органами прокуратури Тернопільської області, убачається, що дані факти у ході зазначеної перевірки, свого підтвердження не знайшли. У зв’язку з цим 15 липня 2008 року прокуратурою Тернопільської області у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції ОСОБА_46 ., ОСОБА_45 ., ОСОБА_47 . за фактами, щодо зловживання владою, фальсифікації матеріалів кримінальної справи, порушення права на захист, примушування до давання показань та інших протиправних дій, спрямованих на необгрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності, відмовлено за відсутністю в їх діяннях ознак складу злочинів, передбачених  ст.ст. 364, 365, 366, 373, 374 КК України, про що винесено відповідну постанову. Цією ж постановою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції ОСОБА_48 ., ОСОБА_49 ., ОСОБА_50 ., ОСОБА_51 ., ОСОБА_52 ., ОСОБА_53 ., з підстав, передбачених п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в діях вказаних осіб ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 127, 364, 365, 366, 373, 374 КК України (т.22 а.с.1-7).

    Безпідставними та надуманими є твердження ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., їх захисників, та інших апелянтів в апеляціях про порушення їх права на захист внаслідок не залучення органами досудового слідства перекладача з української на російську мову.

    Як видно з протоколів слідчих дій за участю ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 ., останні хоча і давали показання російською мовою, однак жодного разу не заявляли клопотань, про необхідність залучення перекладача, з підстав визначених законом, що підтверджується самими протоколами, а також відеозаписами цих слідчих дій. У протоколах слідчих дій, за участю вказаних осіб, містяться записи про їх ознайомлення із змістом даних протоколів і про відсутність у них зауважень щодо їх змісту, які виконані власноручно ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 . українською мовою. У матеріалах кримінальної справи відсутні письмові клопотання   ОСОБА_13 . і ОСОБА_10 . про залучення до участі у справі перекладача на стадії досудового слідства.

    В свою чергу, у ході перевірки, проведеної прокуратурою Тернопільської області за заявою ОСОБА_13 ., зробленою ним у судовому засіданні про те, що слідчий ОСОБА_45 . на його усну вимогу, не залучив перекладача, свого підтвердження не знайшла і за даним фактом у порушенні кримінальної справи теж відмовлено.

    Окрім цього, до початку судового розгляду даної кримінальної справи по суті за клопотанням підсудних ОСОБА_13 . та ОСОБА_10 ., судом 1-ї інстанції було забезпечено здійснення перекладу обвинувального висновку з української на російську мову та залучено для участі у судовому розгляді справи перекладача, послугами якого останні мали можливість користуватися на протязі усього судового слідства.

    Є безпідставним та спростовується матеріалами справи твердження захисника ОСОБА_1 . в апеляції щодо порушення органами досудового слідства права його підзахисного ОСОБА_14 . на захист внаслідок усунення ОСОБА_1 . від участі у справі на стадії досудового слідства. В судовому засіданні даний факт був перевірений і встановлено, що під час провадження досудового слідства адвоката ОСОБА_1 . було усунуто від участі у справі в якості захисника ОСОБА_14 . у встановленому законом порядку, про що 29 листопада 2006 року Тернопільським міськрайонним судом винесено відповідну постанову (т.11 а.с.95).

    Разом з тим, судом 1-ї інстанції на стадії попереднього судового розгляду даної кримінальної справи задоволено клопотання про допуск ОСОБА_1 . до участі у справі для здійснення захисту інтересів ОСОБА_14 ., з урахуванням того, що підстави для його усунення від участі у справі, як захисника, відпали, чим було забезпечено можливість реалізації ОСОБА_14 . свого права на захист в суді, з участю адвоката ОСОБА_1 .

    Безпідставними є також посилання апелянтів в апеляціях на те що суд 1-ї інстанції у вироку без належного обгрунтування умисно акцентував свою увагу на доказах з обвинувальним ухилом і відкидав ті докази, що виправдовують засуджених.

    У вироку суду детально вказано на ті докази, які суд 1-ї інстанції прийняв до уваги та поклав в основу обвинувачення усіх засуджених, а також конкретно вказано на ті докази, які на думку суду не можуть бути прийнятими до уваги, навівши при цьому вичерпні обгрунтування в підтвердження свого рішення.

    Щодо посилання захисника ОСОБА_1 . у своїй апеляції з приводу порушення підсудності при розгляді даної кримінальної справи Тернопільським міськрайонним судом, то дане твердження є необгрунтованим, оскільки порядок підсудності по даній кримінальній справі в відповідності до вимог ст.38 КПК України встановлений Верховним Судом України.

    Стосовно скарги ОСОБА_13 . на протокол судового засідання, то вона є безпідставною оскільки в протоколі судового засідання детально та повно відображено хід судового процесу по даній кримінальній справі і він відповідає вимогам ст. 87 КПК України.

    Таким чином проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_14 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . у вчиненні інкримінованих їм злочинів та погодився із кваліфікацією їх дій:

•   ОСОБА_14 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 . за ч.4 ст.187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із проникненням у житло, інше приміщення, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою та за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто умисне, з будь-якою метою протиправне вилучення транспортного засобу у користувача всупереч його волі, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, вчинене повторно, організованою групою;

•   ОСОБА_15 . за ч.4 ст.187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою та за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто умисне, з будь якою метою протиправне вилучення транспортного засобу у користувача всупереч його волі, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, вчинене повторно, організованою групою.

Разом з тим, кваліфікуючі дії ОСОБА_15 . за ч.3 ст.289 КК України, суд 1-ї інстанції помилково вказав у вироку на таку кваліфікуючу ознаку, як повторність, яку необхідно з мотивувальної його частини виключити.

Кваліфікуючі дії ОСОБА_14 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_15 . за ознакою вчинення ними злочинів у складі організованої групи, суд 1-ї інстанції виходив із наступного.

У відповідності до ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Під час судового слідства було встановлено, що у готуванні та вчиненні інкримінованих злочинів брали участь ОСОБА_14 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_10 ., ОСОБА_15 ., а також невстановлені слідством особи, кримінальну справу стосовно яких виділено в окреме провадження. Вищезазначені особи були попередньо зорганізовані ОСОБА_14 . у групу з метою вчинення злочинів, яка діяла на протязі тривалого часу, а саме в період з грудня 2004 року по травень 2005 року, в тісному зв’язку між всіма його учасниками, за заздалегідь розробленим та відомим всім учасникам єдиним планом готування, вчинення злочинів, зокрема розбійних нападів, незаконного заволодіння транспортними засобами, метою яких було незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з чітким розподіленням функцій між його учасниками, спрямованих на реалізацію злочинного плану.

Наведені ознаки, а саме кількісний склад, тривалість існування, причини припинення злочинної діяльності, зокрема звернення потерпілих з повідомленнями про злочини та викриття їх правоохоронними органами, її мета – вчинення тяжких злочинів, наявність плану злочинної діяльності групи, стабільний склад учасників, чіткий розподіл функцій та тісні зв’язки між ними, злагодженість дій учасників групи, наявність у постійному розпорядженні групи транспортних засобів, а також предметів схожих на зброю, які внаслідок їх демонстрації, сприймалися потерпілими, як зброя, дали суду 1-ї інстанції підстави зробити висновок, що злочини інкриміновані всім засудженим, вчинені ними саме у такій формі співучасті, як організована група.

Підходячи до призначення покарання всім засудженим суд 1-ї інстанції відповідно до ст.ст. 50,65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, конкретні обставини вчинених злочині, ступінь участі та роль кожного із засуджених у їх вчиненні. Крім цього суд врахував також особи винних та пом’якшуючі  вину обставини кожного з них. В зв’язку з цим суд прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання кожного із засуджених не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначив їм покарання, за сукупністю злочинів, у вигляді позбавлення волі в межах санкцій статей, за які вони засуджені, до строків покарання в відповідності до вчиненого кожним з них, із застосуванням додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна.

На думку колегії суддів, визначена судом 1-ї інстанції, кожному із засуджених, міра покарання відповідає вчиненому ними та даним про їх особи і є достатньою для їх виправлення та перевиховання.

Що стосується вирішення заявлених позовів на відшкодування заподіяних матеріальних та моральних збитків потерпілим, то суд 1-ї інстанції теж з цього приводу прийняв законне та обгрунтоване рішення, що спростовує посилання  апелянтів в апеляціях на незаконність прийнятого судом рішення  щодо цього питання.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 . про стягнення у зв’язку із заподіянням засудженими приватному підприємству "Електронікум", майнової шкоди в сумі 479776,40 грн., суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що він не підлягає задоволенню, оскільки заявлений неналежним позивачем, тобто як фізичною особою, а не від імені юридичної особи ПП "Електронікум". Одночасно судом було роз’яснено право на звернення вищевказаної  юридичної особи в суд з позовом про стягнення з винних осіб майнової шкоди, завданої злочином, у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного колегія суддів не знаходить підстав до зміни чи скасування вироку суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засуджених ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 ., ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., захисників ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2008 року  щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_12   ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15  від 29.10.2008 року – без змін.

В порядку ст.365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити  вказівку суду на кваліфікуючу ознаку обвинувачення ОСОБА_15 . за ч.3 ст.289 КК України як  повторність.

Головуючий :

Судді апеляційного суду :