№ 2-1111/09

    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30.09.2009 року                                                                                                                               м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Бондарева Р.В.

при секретарі Костюковій О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новофедорівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Новофедорівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинної споруди ОСОБА_2, зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку, скасування незаконного рішення Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2007 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є користувачем земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована в смт. Новофедорівка вул.. Приморська 11-а на підставі договору оренди від 23.07.2007 р. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 побудував будівлю та паркан. У грудні 2007 р. йому стало відомо, що рішенням Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2007 р. ОСОБА_2 дано згоду на розробку проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки площею 0,02 га, яка розташована біля ділянки № 13, що належить ОСОБА_2 Враховуючи, що побудоване ОСОБА_2 нерухоме майно порушує його право на користування ділянкою, просить позов задовольнити.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав.

    Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився, вважає, що він ніяких прав позивача на землю не порушив, оскільки право оренди у ОСОБА_1 виникло на підставі договору від 23.07.2007 р., який укладено на підставі підробленого акту про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 25.05.2006 р. Вказані обставини підтверджуються постановою Сакського міськрайонного суду від 28.08.2009 р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєні злочину, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України. Крім того, на спірну ділянку рішенням Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2007 р. йому дано згоду на розробку проекту землеустрою для передачі в оренду площею 0,02 га. Проект ним виготовляється, але внаслідок спору закінчити його він не може.

    Представник ОСОБА_2 з позовом не погодився.

    Представник Новофедорівської селищної ради з позовом погодився, вважає його обгрунтованим та долучив до матеріалів справи рішення Новофедорівської селищної ради № 1385 від 28.08.2009 р., яким було скасовано рішення № 478 від 17.07.2007 р.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що йому нічого невідомо про вказане рішення селищної ради, з заявою про його скасування від до ради не звертався.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, 25.05.2006 р. ОСОБА_1 було встановлено в натурі межі земельної ділянки загальною площею 0,10 га в АДРЕСА_1 для передачі в оренду. Вказаний акт як складова технічної документації землеустрою після його затвердження рішенням селищної ради від 15.09.2006 р. був підставою для укладення договору оренди на вказану ділянку від 23.07.2007 р.

Згідно з постановою Сакського міськрайонного суду від 28.08.2009 р. ОСОБА_1 визнано винним у підробці акту про встановлення меж ділянки від 25.05.2006 р. та використанні підробленого документу, тобто в скоєні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України, однак кримінальну справу закрито у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

    Згідно з ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

    Відповідно до ст. 183 ЗК України одним із основних завдань землеустрою є встановлення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Згідно з п. п. „д”, „е”, „є” ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею. Відповідно до п. „б” ст. 198 ЗК України при виконанні комплексу робіт для визначення та відновлення меж земельної ділянки необхідне  узгодження меж земельної ділянки із суміжними власниками і землекористувачами.

    Судом достовірно встановлено, що основна складова технічної документації землеустрою, а саме: акт про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 25.05.2006 р.  є фіктивним документом, оскільки в ньому вказані недостовірні відомості про погодження меж ділянки з власником сусідньої ділянки ОСОБА_3, у якого відповідач ОСОБА_2 придбав ділянку АДРЕСА_2. Підпис ОСОБА_4 було підроблено ОСОБА_1 з метою незаконного отримання ділянки АДРЕСА_1 в оренду. Підроблений акт було використано ОСОБА_1 і таким шляхом отримано спірну ділянку в оренду.

    Вказані факти встановлені судом при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_1 по ч. ч.  1, 3 ст. 358 КК України, а тому є обов’язковими для суду при розгляді вказаної справи.

    Таким чином, суд не може погодитися з тим, що ОСОБА_1 правомірно отримав у користування ділянку АДРЕСА_1, а дії ОСОБА_2 перешкоджають йому у здійснення прав користувача нею.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає позовні вимоги в межах заявленого позову та на підставі тих доказів, які надаються сторонами суду, кожна зі сторін зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

    Ст. 152 ЗК України передбачає захист права на земельні ділянки від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння. Так, власник ділянки або користувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння ділянкою і відшкодування завданих збитків. Застосовуючи системний аналіз вказаної статті закону у сенсі норм ЦК та ЗК України, які передбачають способи захисту права, умовою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні, є встановлення судом факту протиправності дії відповідача, які порушили цивільне право позивача.

    Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувач має право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки тощо, якщо він правомірно набув вказане право.

    Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочин з метою отримання спірної ділянки у користування, а тому це право виникло неправомірно і судовому захисту не підлягає. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів, що ОСОБА_2 побудував споруди на його ділянці, оскільки акт перевірки дотримання містобудівного законодавства від 08.11.2007 р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, згідно з відповіддю на запит начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим ОСОБА_5 від 21.08.2009 р. є неправомірним та складений з порушенням діючого законодавства. Інших доказів порушення своїх прав позивач суду не надав.

    Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні ділянкою шляхом знесення споруд ОСОБА_2 і його зобов’язання звільнити ділянку площею 0,02 га. Власник земельної ділянки № 11-а по вул. Приморській - Новофедорівська селищна рада позовів про знесення самочинно збудованого майна не подавала.

    Що стосується вимог про визнання незаконним та скасування рішення Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2008 р., суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки вказане рішення скасовано Новофедорівською селищною радою на підставі рішення № 1385 від 28.08.2009 р., яке долучено представником селищної ради до справи у судовому засіданні. Питання про законність вказаного рішення може бути предметом розгляду іншого провадження. Таким чином, на час розгляду вказаної справи відсутній предмет спору у вигляді спірного рішення.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новофедорівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах  Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд  шляхом подачі  в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: