Справа №2-1097
2006 рік Справа №2-63
2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року Новоазовський районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Кацаренко І. О.
при секретарі Пічморзі О.В.
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна,
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він і відповідач по справі є спадкоємцями першої- черги за законом після смерті їх матері ОСОБА_4, яка постійно мешкала в АДРЕСА_1. Після смерті їх матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 з господарськими спорудами до нього, право на земельну частку (пай) в розмірі 11,83 умовних кадастрових гектари у ВАТ «Племзавод «Розівський», грошовий внесок на рахунку НОМЕР_1. Оскільки вважає, що відповідач порушила його права як спадкоємця, отримавши незаконним шляхом в держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом, бо не повідомила держнотаріуса, що у їх померлої матері є й інший спадкоємець першої черги, тобто він, позивач, просив винести рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину частково недійсним, а також визнати за ним право власності на 14 частину спадкового майна.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх. При цьому позивач пояснив, що його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Жила мати в АДРЕСА_1. Мати була
власницею будинка після смерті батька. Він, позивач, мешкав і мешкає в АДРЕСА_2. Сестра - відповідачка по справі - мешкала і мешкає в м.Маріуполі. Тобто за однією адресою з матір'ю ніхто з них не жив. Він вважає, що відповідач ОСОБА_2 приховала від держнотаріуса, що крім неї ще у їх матері був спадкоємець першої черги, тобто він, позивач. Оскільки він має таке саме право на спадщину, як і його сестра ОСОБА_2, просив визнати недійсним частково свідоцтво про право на спадщину за законом і визнати за ним право власності на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4. Він не звернувся до спливу шестимісячного терміну до держнотконтори, оскільки чекав, що сестра йому запропонує звернутися до держнотконтори разом. Протягом шести місяців після смерті матері він не хворів, у відрядженнях не перебував, інших причин, які б заважали йому своєчасно звернутися до держнотконтори, не зазначив. За мамою останні два тижні доглядала його сестра ОСОБА_2, мати померла в неї в м.Маріуполі. Але до смерті матері він також навідував матір, допомагав їй по господарству.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги позивача. При цьому пояснила, що вона мешкає в місті Маріуполі, її рідний брат -позивач по справі - мешкає в АДРЕСА_2. З матір'ю ніхто з них за однією адресою не мешкав. Мати заповіту на залишила. Вона звернулася до держнотконтори з заявою про прийняття спадщини наприкінці серпня 2006 року. В заяві зазначала, що спадкоємцем першої черги є також її рідний брат ОСОБА_1. Незадовго до смерті матері вона її забрала до себе в м.Маріуполь, доглядала за нею. Мати померла в м.Маріуполі, у неї в квартирі, в підтвердження чого місцем смерті матері в свідоцтві про смерть зазначене саме м.Маріуполь. Таким чином, вона не приховувала від держнотаріуса, що крім неї спадкоємцем першої черги є також її брат ОСОБА_1. Брат, як і вона, мав змогу звернутися до держнотконтори своєчасно і отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Вона повідомляла брата, що звернулася до держнотконтори. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити.
Суд, вислухавши сторони в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи НОМЕР_2 - 06.09.2006 після смерті ОСОБА_4, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.І ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом встановлено, що позивач згідно копії свідоцтва про народження (а.с.9) дійсно є сином ОСОБА_4, і, отже, спадкоємцем першої черги за законом у відповідності зі ст. 1261 ЦК України.
Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 10).
За життя ОСОБА_4 належало спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 11), земельна ділянка площею 12,80 га (а.с.12), право на земельну частку (пай) у ВАТ «Племзавод «Розівський» розміром 11,83 умовних кадастрових гектари (а.с. 13-14) і грошовий внесок на рахунку НОМЕР_1 (а.с. 16).
На спадкове майно після смерті матері (житловий будинок і земельну ділянку) 06.09.2006 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом дочка померлої, відповідач по справі, ОСОБА_2, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.34,36) і відповіддю держнотаріуса від 16.11.2006 року (а.с.20). Згідно відповіді держнотаріуса заповітів від імені ОСОБА_4 не посвідчувалося.
Судом встановлено, що при оформленні спадкових прав відповідачем ОСОБА_2 не порушувалися права як спадкоємця першої черги за законом позивача ОСОБА_1, що підтверджується копією заяви ОСОБА_2 до держнотконтори від 22.08.2006 року, з якої вбачається, що вона зазначала як спадкоємця першої черги свого брата ОСОБА_1 (а.с.44). Крім того, свідоцтва про право на спадщину за законом були держнотаріусом видані в установлені законом терміни, тобто після спливу шестимісячного строку від дня смерті ОСОБА_4 - 06.09.2006 року
Судом було встановлено, і це не заперечувалося позивачем в судовому засіданні, що поважних причин у нього не прийняти спадщину у встановлений законом шестимісячний термін не було. З позовом про подовження строку для прийняття спадщини він в суд не звертався.
Судом не встановлений факт прийняття спадщини позивачем у відповідності з ч.З ст. 1268 ЦК України, бо, як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні, позивач ніколи не мешкав з матір'ю разом, в тому числі і на момент відкриття спадщини. Копію довідки Розівської сільської ради на а.с. 15 про те, що позивач мешкав зі своєю матір'ю по АДРЕСА_1 на момент смерті останньої, суд не може взяти до уваги, оскільки зазначена довідка спростовується поясненнями сторін в судовому засіданні, паспортними даними позивача про те, що він прописаний по АДРЕСА_2 з 1992 року (а.с.8), а також довідкою, яка міститься в спадковій справі НОМЕР_2, Розівської сільради НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мешкала сама (а.с.45).
За таких обставин суд вважає недоведеними позивачем факт прийняття ним спадщини фактично після смерті матері і факт того, що його спадкові права були порушені відповідачем при отриманні свідоцтв про право на спадщину за законом, і тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,60,61,209,213-215 ЦПК України, ст.ст. 1261,1268-1270 ЦК України, суд
ВИР І НІ И В:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.