Справа № 1 - 34/ 2007р.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої - судді Чередникова B.C. при секретарі - Мирній Т.Ф. з участю потерпілої--ОСОБА_2 представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_7 захисника, адвоката-ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Лубни кримінальну справу по
обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця та мешканця м. Лубни Полтавської області, АДРЕСА_1,
громадянина України, працюючого теслярем в приватного підприємця ОСОБА_8,
ж раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 126 ч. 1 КК України суд,
ВСТАНОВИВ:
Згідно скарги приватного обвинувачення, ОСОБА_2
обвинувачує ОСОБА_1 в тому що він 12 вересня 2005 року близько о 9 год. ЗО хв.,
перебуваючи на території приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_2
АДРЕСА_3, Лубенського району, Полтавської області, знаходячись в стані алкогольного
сп'яніння, почав до неї чіплятися та ображати брутальними словами. Після зауваження
ОСОБА_1 підійшов до неї та наніс їй удар кулаком правої руки в обличчя,
заподіявши фізичного болю.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю і пояснив, що він
перебував з ОСОБА_2 в шлюбі, який було розірвано за рішення Лубенського
міськрайонного суду від 23.09.2005 року. 12 вересня 2005 року, знаходячись на роботі на
території ПП і "ІНФОРМАЦІЯ_2" в с АДРЕСА_3, Лубенського район, Полтавської області, з яким
перебував в трудових відносинах, він разом з ОСОБА_2 обговорював питання
.сімейного характеру та розподілу майна, але не прийшовши до згоди між собою, вони
розійшлися, при цьому він не ображав і не бив ОСОБА_2, не принижував її ніякими
словами, удару в обличчя не наносив.
Заслухавши підсудного, потерпілу, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., дослідивши матеріали кримінальної справи, матеріали цивільної справи № 2-1605/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2- про розірвання шлюбу, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши та оцінивши докази, суд приходить до висновку про недоведеність події злочину, а також, до того, що обвинувачення ОСОБА_1 грунтується на припущеннях, які не можуть бути ;і покладені в основу обвинувального вироку. Беззаперечних доказів, що ОСОБА_1 дійсно умисно завдав ОСОБА_2 удару, що завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень не встановлено.
Відповідно до ч.З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини "особи тлумачаться на її користь.
Свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5. не були очевидцями тих подій, про
які стверджує потерпіла, і про обставини, викладені потерпілою, свідчать лише з її слів; акт
' від 12.09.2005 року також складено зі слів потерпілої ОСОБА_2
В ході судового слідства достовірно встановлено, що ОСОБА_1., перебуваючи
-в трудових відносинах із 1111 "ІНФОРМАЦІЯ_2", 12.09.2005 року знаходився на території
підприємства з законних підстав, і близько о 9 год. ЗО хв. між ним і його дружиною
ОСОБА_2,, в службовому приміщенні, відбулася розмова з приводу можливого
розподілу майна між ними, оскільки подружжя ОСОБА_1. і ОСОБА_2
перебували в зареєстрованому шлюбі, але припинили шлюбні стосунки з травня місяця 2005
2
року, проживали окремо. Не вирішивши питання щодо розподілу майна ОСОБА_1 та а ОСОБА_2 покинули службове приміщення, де знаходилися наодинці.
Дані обставини встановлені судом відповідно до показів підсудного, потерпілої та матеріалів кримінальної справи.
Потерпіла ОСОБА_2, підтримала в судовому засіданні обвинувачення і свою скаргу, пояснила, що дійсно вони разом з ОСОБА_1 перебували в шлюбі, але подружні стосунки між ними були припинені, проживали окремо. 12.09.2005 року на її робочому місці, перебуваючи в службовому приміщенні, вони з ОСОБА_1 обговорювали питання щодо розподілу спільно придбаного майна, оскільки на той час вони припинили спільне проживання і збиралися розлучатися. Під час цієї розмови ОСОБА_1 чіплявся до неї, ображав нецензурними словами, а потім підійшов і наніс удар кулаком руки в обличчя, після чого вона розплакалася, вийшла з приміщення і пішла в адміністративний корпус де повідомила присутнім працівникам підприємства ОСОБА_3та ОСОБА_4, що її чоловік вдарив її по обличчю. В цей день було складено акт, що ОСОБА_1 перебуваючи в нетверезому стані, здійняв руку на неї і що це є неодноразовим випадком фізичних дій ОСОБА_1 до неї.
Свідок ОСОБА_3. пояснила, що вона працювала в 1111 "ІНФОРМАЦІЯ_2" начальником - планового відділу. Вона особисто не була свідком сварки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Близько 10 години ОСОБА_2 прийшла в адмінкорпус, була заплакана, обличчя було червоним, і повідомила, що її побив чоловік кулаком в обличчя. Вона надала ОСОБА_2 заспокійливе і прикладала лід до обличчя. Зі слів ОСОБА_2 було складено акт про те, що ОСОБА_1 був в нетверезому стані і здійняв на неї руку, який вона підписала. Стверджувати, що ОСОБА_1. в цей день був в нетверезому стані і здійняв руку на ОСОБА_2 вона не може, оскільки вонаОСОБА_1. в цей день не бачила і не спілкувалася з ним.
Свідок ОСОБА_4. пояснила, що працювала в ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" бухгалтером. Свідком конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не була. Від ОСОБА_2, яка прийшла в контору в заплаканому вигляді, дізналася, що в неї виник конфлікт з її чоловіком- ОСОБА_1., що він підняв на неї руку і нецензурно висловлювався. Як він її побив, вона не розповідала. Про те, що ОСОБА_1 був в нетверезому стані і здійняв на ОСОБА_2 руку, на підприємстві було складено акт, який вона підписала. Акт було складено зі слів ОСОБА_2 Особисто вона з ОСОБА_1. в цей день не спілкувалася з приводу даної події, тому стверджувати, що ОСОБА_1. в цей день був в нетверезому стані і здійняв руку на ОСОБА_2 вона не може.
Свідок ОСОБА_5. пояснив, що працює генеральним директором підприємства, на якому працювали подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Особисто він 12.09.2005 року не був очевидцем події, про яку розповіла ОСОБА_2 , яка прийшла до нього в кабінет^ була схвильована, сказала, що її чоловік ОСОБА_1 застосував до неї силу. ОСОБА_1 нічого йому не пояснював і він його ні про що не розпитував, в тому числі про обставини конфлікту, бо вважав це сімейною справою, але мав розмову з ОСОБА_1., що на роботі не потрібно з'ясовувати сімейні відносини. Акт від
12.09.2005 року про те, що ОСОБА_1 був в нетверезому стані і здійняв на
ОСОБА_2 руку, було складено зі слів ОСОБА_2 за його розпорядженням і ним підписано.
Суд критично оцінює показання потерпілої, свідків та акт від 12.09.2005 року що ОСОБА_1., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, почав чіплятися та ображати ОСОБА_2 брутальними словами, а потім наніс їй удар в обличчя, з наступних підстав.
Потерпша із скаргою в суд в порядку приватного звинувачення звернулася лише
22.09.2006 року, тобто за сплином більш ніж одного року після вчинення дій відносно неї з бокуОСОБА_1., в яких вона його звинувачує. До правоохоронних органів та органів охорони здоров'я після випадку, що трапився 12.09.2005 року не зверталася, нікому, крім зазначених свідків - членів трудового колективу, про нього не розповідала.
Після припинення шлюбних стосунків в .травні 2005 року підсудний і потерпіла продовжували працювати на одному підприємстві, конфлікти між ними не виникали, зі скаргами на поведінку ОСОБА_1. до керівництва та до правоохоронних органів ОСОБА_2 не зверталася. Підсудний мав намір звільнитися з роботи ще до 12.09.2005
3
року, але залишився лише на прохання керівництва. Потерпіла 12.09.2005 року з власної ініціативи перебувала з підсуднім на одинці. Нормальні стосунки між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 залишалися і після 12.09.2005 року, про що свідчить той факт, що ОСОБА_1. давав письмове доручення потерпілій на отримання заробітної плати, що заборгувало йому підприємство при звільненні. Даний факт підтвердили в ході судового слідства підсудний і потерпіла
Обставини, викладені потерпілою в скарзі не відповідають обставинам, що були встановлені під час судового слідства. Так, в скарзі зазначено, що 12.09.2005 року ОСОБА_1. почав чіплятися безпричинно до ОСОБА_2, ображати її нецензурними словами, а потім її вдарив. Як було встановлено в ході судового слідства, ОСОБА_2 сама запросила ОСОБА_1. до службового приміщення з метою обговорити питання розподілу майна спільно нажитого під час шлюбу, так як вони перебували в процесі розірвання шлюбу. Сторони не дійшли спільної згоди щодо розподілу майна.
Крім того, в скарзі потерпіла зазначила, що майже відразу після того, як ОСОБА_1. її вдарив, до неї підбігли безпосередні свідки побиття - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші працівники підприємства, після цього ОСОБА_1. припинив її бити, а потім в присутності керівника підприємства - ОСОБА_5. було складено акт про її побиття. Як було встановлено в ході судового слідства, викладені обставини не відповідають дійсності, оскільки безпосередніх свідків побиття не було, ОСОБА_2 після конфлікту, що виник між нею та ОСОБА_1., сама пішла до адміністративного корпусу, де мала розмову з ОСОБА_3. та ОСОБА_4., і які саме з її слів знають про конфлікт, що виник між сторонами, а також розповіла про все що трапилося ОСОБА_5., за вказівкою якого було складено акт про випадок, що трапився. ОСОБА_1. того дня в стані алкогольного сп'яніння ніхто не бачив, даний факт ніде і ніким не зареєстровано.
Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що він, як безпосередній керівник, не з'ясовував у підсудного чи дійсно він побив свою дружину і обставин побиття, а лише обмежився зауваженням, щоб на роботі не з'ясовували сімейні стосунки. ОСОБА_1. з актом, після його складання, не ознайомлювали, пояснень від нього не відбирали ні щодо факту нанесення удару потерпілій, ні щодо перебування його в нетверезому стані на робочому місці; в правоохоронні органи про скоєння злочину не повідомляли.
Як пояснивОСОБА_5., він не розпитував ОСОБА_1., вважав це інтимною справою, і той йому нічого не розповідав, що свідчить про те, що підсудний і потерпіла з'ясовували якісь питання, які не виходили за межі порушення закону, правил поведінки і норм моралі
Із показань потерпілої вбачається, що акт від 12.09.2005 року був складений з ініціативи керівника для залякування ОСОБА_1. на майбутнє, про що вона пояснила в ході судового слідства.
В показаннях свідків є суперечності. Свідки ОСОБА_3. і ОСОБА_4. пояснювали, що потерпіла спочатку прибігла до них і скаржилася на підсудного, а вже потім вони ^ розповіли про все генеральному директору ОСОБА_5., а ОСОБА_5. свідчив, що сама потерпіла прийшла до нього і почала скаржитися.
Показання свідка ОСОБА_3. також частково не відповідають дійсності. Так, в ході судового слідства вона пояснювала, що ОСОБА_2 після побиття її ОСОБА_1., яке мало місце 12:09.2005 року не виходила на роботу протягом кількох днів через синець під оком. Але в судовому засіданні це не знайшло свого підтвердження і спростовується довідкою, наданою директором ШГ'ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно якої ОСОБА_2 12.09.2005 року відпрацювала 6 годин, в подальші робочі дні цього місяця вона працювала по 8 годин. Таким чином, потерпіла продовжила працювати того дня, вийшла на роботу наступного дня та в послідуючі дні.
При дослідженні запису фіксування судового засідання технічними засобами по цивільній справі № 2-1605/05 за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу не підтверджено, що ОСОБА_1. 12.09.2005 року, а також раніше, неодноразово піднімав руку на ОСОБА_2, про що потерпіла стверджувала в ході судового слідства, оскільки такі відомості не містяться в технічному записі і ОСОБА_2
4
суд про ці факти при розірванні шлюбу не повідомляла. Причиною розпаду сім'ї була шлюбна невірність з бокуОСОБА_2, про що пояснював ОСОБА_1 і проти чого не заперечувала ОСОБА_2, визнавши дані обставини.
В основу обвинувачення ОСОБА_1 покладено скаргу потерпілої ОСОБА_2, її пояснення, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. та акт від 12.09.2005 року.
Дані докази носять суперечливий характер, викликають сумніви в їх достовірності і є недостатніми для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не довела факт нанесення їй удару в обличчя її чоловіком ОСОБА_1., і до висновку про невстановлення події злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а тому ОСОБА_1. підлягає виправданню відповідно до ч.4 ст.327 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 ч.4 КПК України, суд-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст. 126 ч.І
КК України виправдати.
На вирок суду може бути апеляція до апеляційного суду Полтавської області в 15 добовий термін після його проголошення.
Суддя В.СЧередникова