ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4043/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                 судді Оніщука М.І.,

при секретарях:             Сливка А.В., Блажівському С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з Держави Україна завдану матеріальну шкоду в сумі 74880,00 грн. та 1000000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що на його думку, позивач є потерпілим від злочину, яким йому заподіяна шкода, яка у відповідності із ст. 1177 ЦК України підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві на адресу суду заперечив проти позову, зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 1177 ЦК України умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом. Оскільки, спеціального закону, який встановлював би такий механізм відшкодування державою матеріальної шкоди потерпілим даної категорії не прийнято, то в задоволенні позову слід відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26.01.1994 року, 08.04.1994 року та 02.06.1994 року між позивачем та ТОВ „Левіта”, від імені якої діяв генеральний директор ОСОБА_4, були укладені договори доручення №№ 122, 84 та 13 відповідно. Згідно умов вказаних договорів, які є тотожними, позивач передав повіреному – ТОВ „Левіта” грошові кошти, на загальну суму по всім вказаним договорам 6200,00 доларів США. Повірений зобов’язувався повернути кошти у встановлені терміни та сплачувати щомісячно відсотки.

Фірма „Левіта” свої обов’язки не виконала, кошти не виплатила.

22.07.1994 року слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 20-1041 відносно громадянина Республіки Польща ОСОБА_6, який, будучі генеральним директором ТОВ „Левіта”, вчинив на території України злочин передбачений ст.ст. 80 ч. 2 та 143 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року).

На підставі ст.ст. 54, 56 Договору між Україною та Республікою Польщею „Про правову допомогу та правові відносини по цивільних та кримінальних справах” від 24.05.1993 року, які передбачають відмову в екстрадиції громадян Республіки Польщі та ст. 116 КПК України, в 2001 році вказана кримінальна справа для подальшого розслідування направлена через Генеральну прокуратуру України Воєводському прокурору в Катовіцах Республіка Польща для організації кримінального переслідування ОСОБА_6 за вчинені на території України злочини.

Відповідно до листа заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві № 12/3-4635 від 23.09.2009 року, станом на 2005 рік кримінальна справа № 20-1041 перебувала в провадженні Окружної прокуратури в м. Гливице Республіки Польщі. Інформація про визнання ОСОБА_2 потерпілим, цивільним позивачем та про прийняття кінцевого рішення по вказаній кримінальній справі відсутня. Для отримання такої інформації позивачу слід звернутись до Окружної прокуратури в м. Гливице Республіки Польщі.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Проте, ч. 2 ст. 1177 ЦК України встановлює, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.

Спеціального закону, який би встановлював умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, не має. Відсутність такого спеціального закону не дає можливості визначити який саме орган державної влади повинен відшкодувати фізичній особі заподіяну їй шкоду внаслідок злочину, а тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що саме на Президента України покладено обов’язок по відшкодуванню такої шкоди.

Більш того, необхідно звернути увагу й на те, що будь-які витрати з державного бюджету мають бути передбачені в Законі України „Про державний бюджет”, натомість витрат щодо відшкодування за рахунок держави майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, в Законі України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено, що також є вагомою обставиною при вирішенні питання про відшкодування вказаної шкоди за рахунок держави.

За викладених підстав, суд приходить до висновку, що насьогодні відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1177 ч. 2 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212 – 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                 М.І. ОНІЩУК