справа № 2а-9123/09/0470 категорія статобліку-6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 вересня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхно І.В.
при секретарі - Чупіній О.В.
за участю представника позивача - Хандучки Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Селянського (фермерського) господарства «Бондарево»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Бондарево» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (№ 875-XII від 21.03.1991р., зі змінами та доповненнями), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 10652 грн. 73 коп. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у зв'язку з чим була нарахована пеня у сумі 332 грн. 28 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10985 грн. 01 коп., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.07.2009р. та від 15.08.2009р. (а.с. 10, 16).
За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації,
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох” відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.
На виконання наведених вимог, відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. В даному звіті чітко зазначено, що на підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 22 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відсутні, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 234 , 4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 10652 , 73 грн. (а.с. 4).
Частина 3 пункту 2 Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Виконуючи вимоги ч. 3 п. 2 Порядку, Відповідач у 2008 році подавав щомісячно до Магдалинівського районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН «Про наявність вакансій», що підтверджується листом Магдалинівського районного центру зайнятості № 725 від 18.06.2009р. до Дніпропетровського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, додатком до якого були копії поданих у 2008р. відповідачем звітів - всього на 13 аркушах (а.с. 6) . Копії вищезазначених звітів були надані представником позивача в судовому засіданні та оглянуті судом.
Крім цього, відповідач звертався до Магдалинівського районного центру зайнятості з проханням надсилати йому для працевлаштування на підприємстві громадян з обмеженими фізичними можливостями, однак, до Магдалинівського районного центру зайнятості протягом 2008р. працівники-інваліди з с. Ковпаківка не звертались; 3 особи з обмеженими фізичними можливостями отримали направлення на роботу до селянського (фермерського) господарства «Бондарево», але вони відмовилися від запропонованих вакансій через віддаленістю роботи від місця їхнього проживання та відсутністю транспортного сполучення. Дані факти підтверджуються листом Магдалинівського районного центру зайнятості № 725 від 18.06.2009р. (а.с. 6) .
Також, представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що відповідач для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був запропонувати їм роботу на дому. Зазначене твердження представника позивача суд вважає не обґрунтованим, оскільки відповідач повинен запропонувати для працевлаштування вакансії, які є на підприємстві відповідно до господарської діяльності останнього .
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України ( надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
У ГК України відсутнє визначення поняття “правопорушення”. Але застосовуючи аналогію закон ми можемо звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства Відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, лист Магдалинівського районного центру зайнятості № 725 від 18.06.2009р. , свідчать про те, що Відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто не порушував правил здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки відсутня вина у тому, що на підприємстві за 2008 рік фактично не працювали інваліди.
А відтак суд вважає, що на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що селянським (фермерським) господарством «Бондарево» було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим було повністю виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, а також Позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАСУ не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому вимога останнього про зобов'язання Відповідача за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснити розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати вказаних санкцій на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є безпідставною.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 162, 163, 167 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Бондарево» про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви - апеляційна скарга на постанову суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови викладений 21.09.2009.
Суддя І. В. Юхно