Справа № -4568/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«25» червня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Чорнобук В.І.
при секретарі – Теловій Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Краб» до Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльність і зобов’язання виконати певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів та визнати суму витрат, які він поніс на відселення мешканців будинку № 6 (Літ А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську у розмірі 2515690 грн. Також позивач просив зобов’язати відповідачів затвердити суму витрат на відселення мешканців будинку №6 (Літ. А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську у розмірі 2515690 грн. і зобов’язати відповідачів розглянути питання затвердження ціни продажу будівлі вищевказаного будинку з врахуванням понесених ним витрат на відселення мешканців у розмірі 2 515 690 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 47/31 від 30.11.05 р. для прискорення приватизації аварійного будинку по вул. Харківській № 6 у м. Дніпропетровську позивач здійснив відселення мешканців зареєстрованих у цьому будинку та виплатив їм компенсацію на придбання житла за власний рахунок. Відповідно до п. 2 цього рішення виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради повинен був визначити суму витрат на відселення мешканців, яку необхідно компенсувати при визначенні ціни продажу будинку. Але ні виконавчий комітет, ні Дніпропетровська міська рада, яка прийняла це рішення, так і не здійснили визначення вказаної суми, в чому і полягає їх бездіяльність.
Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про місце і час проведення судового засідання був належно повідомлений.
Ухвалою суду від «25» червня 2009 р. Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради було виключене із числа третіх осіб у зв’язку з тим, що рішення суду не зачіпає інтереси та законні права вказаної особи.
Суд вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно розпорядження міського голови № 617р від 22.07.02 р. позивачу було погоджено місце розташування торговельно-готельного комплексу на земельній ділянці код ДЗК 66127083 в районі вулиць Ширшова, Харківської та Глинки. Подальшими рішеннями № 94/25 від 16.02.05 р., № 94/16 від 27.06.07 р. Дніпропетровська міська рада надала позивачу згоду на продовження розроблення проектної документації на почергове проектування, будівництво та введення в експлуатацію вищеназваного торгівельно-готельного комплексу на земельній ділянці з попереднім кадастровий номером 1210100000:0106:02925.
На вищевказаній території розташовано будинок № 6, по вул. Харківській у м. Дніпропетровську, який рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 555 від 30.12.1989 р. було поставлено на капітальний ремонт та затверджено список сімей для відселення в переселенський фонд. На час проведення капітального ремонту мешканців будинку було відселено міськвиконком у 1990 р. в квартири переселенського фонду для постійного проживання. Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська № 550 від 17.06.05 р. вищезгаданий будинок був визнаний аварійним з загрозою обвалення та було затверджено списки мешканців будинку для занесення до списків позачергового отримання житла. Після цього аварійний будинок був виключений з житлового фонду рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 3777 від 15.09.05 р.
Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення № 47/31 від 30.11.05 р., згідно з яким для прискорення приватизації вищевказаного будинку ТОВ фірма «Краб» мало здійснити відселення зареєстрованих мешканців будинку по вул. Харківській № 6 та здійснити за власний рахунок виплату компенсації на придбання житла вказаним особам. В п. 2 цього рішення зазначається, що виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради повинен визначити суму витрат на відселення мешканців, яку необхідно компенсувати при визначенні ціни продажу будинку.
Відповідно до рішення № 47/31 від 30.11.05 р. позивачем було укладено з мешканцями аварійного будинку договори компенсації на придбання ними житла, зареєстровані в реєстрі за № 1079 від 31.03.08 р., за № 3594 від 29.11.07 р., за № 694 від 26.04.06 р., за № 243 від 28.02.06 р., за № 2692 від 24.11.05 р., за № 2262 від 25.08.05 р., за № 2260 від 25.08.05 р., за № 2258 від 25.08.05 р. всього на загальну суму 2515690 грн. В пунктах 1 та 2 кожного договору зазначається про те, що відселена особа отримала від позивача грошову компенсацію, яка відповідає дійсній вартості зареєстрованого за нею приміщення в будинку № 6 (Літ. А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську.
На підставі зазначеного судом було встановлено, що понесені позивачем компенсаційні витрати по придбанню мешканцям вищевказаного будинку житла становлять 2515690 (два мільйони п’ятсот п’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто ) гривень.
Рішенням № 14/36 від 19.09.08 р. вищевказаний будинок був включений Дніпропетровською міською радою в перелік об’єктів, приватизація якого повинна відбуватися шляхом викупу позивачем.
Позивач листом № 14 від 26.02.09 р. звернувся до відповідачів з проханням затвердити вищевказані витрати та компенсувати їх при визначені ціни продажу будинку. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради в листі № 7/21-335 від 06.03.09 р. відмовився визначати суму витрат у зв’язку з відсутністю правового механізму врахування цих витрат на відселення. Відповідачі не визначили вартість ціни продажу будинку і не виконали рішення Дніпропетровської міської ради № 47/31 від 30.11.05 р.
Позивач просить задовольнити позов, оскільки вказана бездіяльність відповідачів порушує його права та законні інтереси, пов’язані з необхідністю врахування понесених ним компенсаційних витрат на відселення мешканців аварійного будинку під час визначення ціни об’єкту приватизації та можливості виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 14/36 від 19.09.08 р.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
Повноваження відповідачів визначені в Законі України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні». В ст. 60 цього Закону зазначається, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції щодо них, можуть їх продавати і купувати, вирішувати питання щодо їхнього відчуження. До виключної компетенції міської ради віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації; визначення доцільності, порядку та умов відчуження і приватизації об'єктів права комунальної власності (абз. «30» п. 1 ст. 26, ст. 60 Закону). Також цим Законом в ст. 29 визначено повноваження виконавчих органів міських рад щодо управління комунальною власністю, до яких відноситься управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, cуд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти, які є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування. Частиною 6 зазначеної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події. Суд дійшов висновку про виникнення у сторін взаємних прав та обов’язків на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 47/31 від 30.11.05 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідачі порушили принцип обов’язковості виконання прийнятих на себе зобов’язань у рішенні № 47/31 від 30.11.05 р, зволікають з його виконанням своєю бездіяльністю.
Приймаючи до уваги обсяг наданих Конституцією та законами України повноважень, суд вважає, що відповідачі наділені широким колом повноважень, які надають їм право та можливість вирішити питання встановлення механізму визначення понесених позивачем витрат, визначити ці витрати і врахувати їх під час затвердження ціни продажу будинку. Тому бездіяльність відповідачів з невиконання вимог рішення № 47/31 від 30.11.05 р. є необґрунтованою і суперечить вимогам ст. 2 КАС України.
На підставі вищенаведеного суд погоджується з доводами позивача та робить висновок відносно неправомірної бездіяльності відповідачів та порушення ними ст. 19 Конституції України, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ фірми «Краб» підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Краб» м. Дніпропетровськ задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.
Визнати суму витрат ТОВ фірми «Краб» (код ЄДРПОУ 13452264, м. Дніпропетровськ, вул. Чекмарева, 2) на відселення мешканців будинку № 6 (Літ А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську у розмірі 2 515690 грн.
Зобов’язати Дніпропетровську міську раду та її виконавчий комітет затвердити суму витрат ТОВ фірми «Краб» (код ЄДРПОУ 13452264, м. Дніпропетровськ, вул. Чекмарева, 2) на відселення мешканців будинку №6 ( Літ. А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську у розмірі 2 515 690 грн.
Зобов’язати Дніпропетровську міську раду та її виконавчий комітет розглянути питання затвердження ціни продажу будівлі будинку № 6 (Літ А-4) по вул. Харківській у м. Дніпропетровську з врахуванням витрат на відселення мешканців у розмірі 2 515 690 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Чорнобук В.І.
Постанову виготовлено «25».06.2009 року