Справа № 2-1473/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року                                                       Жовтневий районний суд

                                                        м. Дніпропетровська

У складі:    

головуючого            – судді Чорнобук В.І.

    При секретарі       – Тепловій Г.Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа – Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради,  про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

             У жовтні 2008 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом в якому посилалася не те, що їй на праві власності   на лежить домоволодіння № 12 по вул. Муромській в м. Дніпропетровську в якому проживає з 1974 року.

            В період з 2004 року по 2007 рік позивачкою з метою поліпшення житлових та побутових умов самочинно були побудовані наступні побудови: прибудова Б-2-1, що складається із приміщень під літерами 2-4, 2-5, 2-6, прибудова б-2-1, що складається із приміщень 2-1, 2-7, та мансарда, що складається із приміщень 2-8, 2-9, 2-10 у домоволодінні № 12 по вул. Муромській у м. Дніпропетровську. У зв’язку з виникненням необхідності узаконити зазначені побудови просила суд визнати за нею право власності на житлову прибудову Б-2-1, що складається із приміщень під літерами 2-4, 2-5, 2-6, на прибудову б-2-1, що складається із приміщень 2-1, 2-7, мансарду, що складається із приміщень 2-8, 2-9, 2-10 у домоволодінні № 12 по вул. Муромській у м. Дніпропетровську.

             В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.

Представник відповідача – виконком Жовтневої районної в м. Дніпропетровську Ради проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що у матеріалах справи не достатньо документів у  частині оформлення земельної ділянки.

Третя особа КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради свого представника для участі у справі не направила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності   на лежить домоволодіння № 12 по вул. Муромській в м. Дніпропетровську в якому проживає з 1974 року по теперішній час.

 В період з 2004 року по 2007 рік позивачкою з метою поліпшення житлових та побутових умов самочинно були побудовані наступні побудови: прибудова Б-2-1, що складається із приміщень під літерами 2-4, 2-5, 2-6, прибудова б-2-1, що складається із приміщень 2-1, 2-7, та мансарда, що складається із приміщень 2-8, 2-9, 2-10 у домоволодінні № 12 по вул. Муромській у м. Дніпропетровську.

              Відповідно до технічного висновку обстеження будівельних конструкцій прибудов і мансардного поверху, проведеного ТОВ «Промтехстальпроект» \ державна ліцензія АВ № 051902 України від 27 червня 2008 року, основні несучі конструкції \ фундаменти, стіни, дах, перекриття \ перебувають у нормальному стані і придатні до подальшої експлуатації .

              З моменту побудови будівель позивач відкрито користується зазначеним майном, сплачує комунальні платежі і земельні податки, однак розпорядитися своєю власністю не має можливості, тому що внаслідок побудов без одержання відповідних дозволів вважається самовільно збудованим та підлягає узаконенню.

             Згідно ст. 331 ЦК право власності на знову створене нерухоме майно визнається за особою, що здійснила його будівництво.

  Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. ст. 331, 376 ЦК України.

      У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

               Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

                  Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що здійснивши самовільні побудови на  земельній ділянці позивач здійснила лише розпорядження своєю власністю за власним розсудом, порушення прав інших осіб у зв’язку зі здійсненням на ній самовільного будівництва не вбачається і посилання на наявність такої обставини відсутні, суд вважає позовні вимоги такими,  що засновані на законі і підлягають задоволенню.

             Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, способом захисту якого згідно до ст. 16 ЦК є визнання права та примусове виконання обов'язку.

             Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

             Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 344, 376, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -                                                    

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову прибудову Б-2-1, що складається із приміщень під літерами 2-4, 2-5, 2-6, на прибудову б-2-1, що складається із приміщень 2-1, 2-7, мансарду, що складається із приміщень 2-8, 2-9, 2-10 у домоволодінні № 12 по вул. Муромській у м. Дніпропетровську.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                              В.І. Чорнобук