Справа № 2-6 /07 p.

РІШЕННЯ    № 2- 273/06 p.

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого                                                                         Щербатої Г.Р.

при секретарі                                                                        Сопільняк О.В.

з участю представника позивача                                       ОСОБА_1

з участю представника відповідача                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ланівці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.03.1994 року та договору дарування від 09.08. 2002 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.03.1994 року та договору дарування від 09.08. 2002 року.

Посилається на те, що її мати ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя склала заповіт, яким незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 заповіла брату ОСОБА_6. На день смерті ОСОБА_5, позивачка була непрацездатна, а тому мала право на обов'язкову долю у спадковому майні і її частка складає 1\4 частину житлового будинку, що по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і пояснив, що мати позивачки до дня смерті проживала у житловому будинку ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_1. Після смерті матері ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складалась із незакінченого будівництвом житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 і який спадкодавець заповіла синові ОСОБА_6.

Оскільки позивачка на день відкриття спадщини була непрацездатна, тому у неї виникло право на обов'язкову частку у спадковому майні.

ОСОБА_3 вважає, що фактично прийняла частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_5, оскільки після смерті матері вона вступила в управління спадковим майном, а саме предметами домашнього вжитку.

Після смерті брата ОСОБА_6 у 2006 році їй стало відомо, що вона позбавлена права прийняти у спадок 1\4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки брат 04.03.1994 року отримав у спадок цілий будинок, який 09.08. 2002 року подарував відповідачці ОСОБА_4.

За цих обставин представник позивача просить визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.03.1994 року видане ОСОБА_6. та договір дарування житлового будинку від 09.08. 2002 року, оскільки позивачка ОСОБА_3 має право власності на спадкове майно, яке складається із 1\4 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 і в цілому, згідно договору дарування, належить відповідачці.

Відповідачка ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали і пояснили, що ні ОСОБА_6, ні відповідачка не створювали позивачці перешкоди у прийнятті спадщини після смерті матері ОСОБА_5 Будинок, який ОСОБА_6 отримав у спадок був незакінчений будівництвом і позивачка не

виявляла бажання на протязі багатьох років подати заяву про прийняття спадщини. І тільки після того, як будинок закінчений будівництвом ОСОБА_3 заявила про своє право на його частину.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі  вважає, що позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачається із змісту ст. 1241 ЦК України непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, мас подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як слідує із матеріалів справи, 29 жовтня 1991 року ОСОБА_5, яка проживала по АДРЕСА_1, склала заповіт, відповідно до умов якого на випадок її смерті належний їй на праві особистої власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть від 07.08. 1993 року НОМЕР_1.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 проживала у житловому будинку АДРЕСА_1, який згідно договору дарування належить на праві особистої власності ОСОБА_3 З 1966 року і по даний час позивачка ОСОБА_3 проживає у м. Львові.

04 березня 1994 року спадкоємець ОСОБА_6 подав у Лановецьку нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом.

04 березня 1994 року ОСОБА_6. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, де зазначено, що спадкове майно складається із незакінченого будівництвом житлового будинку, готовністю 46%, що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 25.02.1994 року.

19 серпня 2002 року ОСОБА_6 цей житловий будинок подарував неповнолітній ОСОБА_4. на ім'я якої дар прийняла її мати ОСОБА_7.

Проаналізувавши докази представлені сторонами суд, вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки позивачем та його представником не подано суду жодних доказів, які вказують про порушення права ОСОБА_3 на прийняття спадщини, а саме обов'язкової частки, яка відкрилася в наслідок смерті ОСОБА_5

З пояснень сторін вбачається, що речі домашнього вжитку, які як стверджує представник позивача, належали спадкодавцю ОСОБА_5 на день відкриття спадщини та в період після смерті спадкодавця знаходились у житловому будинку АДРЕСА_1, що належить позивачці ОСОБА_3, згідно договору дарування від 12.01. 1990 року, а спадкове майно, яке належало на день смерті спадкодавцю ОСОБА_5 складалося із незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1, що успадковане в порядку спадкування за заповітом.

Суд не приймає до уваги наявність у позивачки будівельного паспорта на спадкове майно, ксерокопію якого представила суду ОСОБА_3 і не вважає це доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, оскільки будівельний паспорт не є правовстановлюючим документом, з чим погодився і в судовому засіданні представник позивача.

Крім того, суд враховує і ті обставини, що на протязі 13 років позивачка ОСОБА_3 не зверталася із позовом про порушення її права отримати спадщину, яка складається із обов'язкової частини житлового будинку.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 1233, 1241, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.03.1994 року та договору дарування від 09.08. 2002 року відмовити.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів.