Справа № 11-634-2006

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:     Шилової Т.С.,

суддів:                                                Ященко І.Ю., Шевченка О.В.

підсудного:                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2006 року кримінальна справа за ч. 2 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_1, громадянина України, уродженця м. Богуслава Київської області, освіта вища, раніше судимого - закрита у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно з постановою, суд встановив, що 15 листопада 2002 року приблизно о 13 годині 20 хвилин в приміщенні бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований по АДРЕСА_1, директором якого є ОСОБА_1, і перебував на робочому місці, зайшов ОСОБА_2 і зажадав, щоб він відкрив йому підсобне приміщення бару для огляду, на що ОСОБА_1 відмовив. Через 5-10 хвилин ОСОБА_2 повторно зайшов в приміщення бару в супроводі 3 чоловіків і став вимагати відкрити йому підсобні приміщення, де знаходиться електрощіток. ОСОБА_1 йому відмовив і запропонував залишити приміщення. Оскільки потерпілий не бажав залишати приміщення, підсудний взяв його за плечі і вивів у тамбур. ОСОБА_2 в приміщенні тамбуру повернувся і наніс підсудному один удар кулаком в підборіддя, розбивши йому його, другий удар ногою в область живота. У відповідь на це підсудний, з метою виштовхати потерпілого з тамбуру, ногою штовхнув його в область грудної клітки. Згідно висновку СМЕ № 223/Є від 27.09.2005 року, внаслідок нанесеного удару ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лівої половини грудної клітки, яка знаходиться на рівні 4-го ребра по середньо-ключичній лінії, оточена крововиливом великих розмірів ( 20x6 см); крововилив лівої бокової поверхні шиї в середній треті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, строком до 21 дня.

На постанову надійшла апеляція потерпілого ОСОБА_2, який просить постанову суду про закриття кримінальної справи скасувати, а справу повернути на новий розгляд в суд першої інстанції. На обґрунтування свого прохання потерпілий посилається на те, що справа неодноразово розглядалась судами за ч.І ст. 122 КК України і питання про кваліфікацію дій ОСОБА_1 не ставилося. При черговому розгляді справи суд, за клопотанням ОСОБА_1, призначив додаткову судово-медичну експертизу згідно з висновками якої отримані ним тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Він вважає висновки експертизи неправильними, але суд відмовив йому у задоволенні клопотання про допит експерта та закрив справу щодо ОСОБА_1. Крім того, суд безпідставно відмовив йому у задоволенні цивільного позову, незважаючи на наявність доказів про матеріальні збитки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який просив залишити постанову суду без змін, а апеляцію потерпілого без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 15 листопада 2002 року приблизно о 13 годині 20 хвилин в приміщенні бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований по АДРЕСА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рани на фоні синця грудної клітини зліва, синця лівої бокової поверхні шиї, перелому 6-го ребра, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Постановою від 03.05.2006 року прокурор відмовився від обвинувачення ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що згідно висновків додаткової судово-медичної експертизи від 27.09.2005 р. нанесені   ОСОБА_1 потерпілому   ОСОБА_2   тілесні   ушкодження   не   відносяться   до категорії   середньої тяжкості,  що вказує  на відсутність в діях ОСОБА_1 складу   злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Згідно з протоколом судового засідання ( т. 2 а.с. 17) потерпілий, після відмови від обвинувачення прокурора, заявив, що він не згоден з висновками експертизи та буде підтримувати раніше пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

У подальшому, суд продовжив слухання справи, провів судові дебати та, згідно протоколу судового засідання, 16.05.2006 року вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Як указано в протоколі судового засідання, 17.05.2006 року суд вийшов з нарадчої кімнати та  оголосив вирок (т. 2 а.с. 17-18).

Між тим, в матеріалах справи мається постанова від 17.05.2006 р. в якій у мотивувальній частині сформульоване обвинувачення, визнане судом доведеним за ч. 2 ст. 125 КК України, при цьому вказано, що потерпілий в судовому засіданні відмовився написати заяву про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України та підтримав обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України.

Кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 2ст. 125 КК України, суддя указав, що по справі сплинули передбачені ст. 49 КК строки притягнення до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим закрив кримінальну справу.

Таке рішення суд прийняв на порушення вимог діючого законодавства.

Так, згідно зі ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

У відповідності з ч. 2 ст. 267 КПК України у разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий вправі вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку він підтримує обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі і межі судового розгляду продовжують визначатися тим процесуальним документом, у якому викладено те обвинувачення, що підтримується потерпілим.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02.07.2004 року,, Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів", коли результат судового слідства свідчитимуть про необхідність змінити кваліфікацію злочину на статтю кримінального закону, якою передбачено відповідальність за якийсь зі злочинів, перелічених у ч. 1 ст. 27 КПК України, обов'язково одержання від потерпілого письмової або усної заяви про притягнення до кримінальної відповідальності підсудного у справі публічного обвинувачення. У разі відмови потерпілого подати таку скаргу (заяву) і за наявності до того відповідних підстав підсудний має бути виправданий за відсутністю складу злочину, що не позбавляє потерпілого права звернутися до суду із заявою про порушення кримінальної справи у межах строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Приймаючи рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України постановою, та закриваючи справу за цією статею у зв'язку із закінчення строків давності, суддя порушив наведені вище вимоги закону, так як діючим законодавством не передбачена можливість перекваліфікації дій на іншу статтю постановою суду, а також по справі відсутня заява потерпілого про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за   ст. 125 КК України.

Під час нового розгляду справи суду належить усунути зазначені недоліки, ретельно дослідити всі обставини вчинення злочину, перевірити та дати оцінку всім доказам по справі, усунути наявні протиріччя, врахувати доводи, на які посилається потерпілий у апеляції, і, залежно від встановленого, прийняти рішення про юридичну оцінку дій ОСОБА_1.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2006 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України   у зв'язку із закінченням строків давності- скасувати.

Справу повернути  до  того ж суду на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни у вигляді підписки про

невиїзд з постійного місця проживання.