Справа № 2-1325/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 квітня 2009 року                                                                 Жовтневий районний суд

                                                        м. Дніпропетровська

У складі:    

головуючого          – судді Чорнобука В.І.

    При секретарі       – Тепловій Г.Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа – Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради,  про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

  У вересні 2008 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом в якому посилалася не те, що їй на підставі договору купівлі продажу від 19.08.1997 року, на праві приватної власності належить домоволодіння № 73, яке розташоване в м. Дніпропетровську по вул. Аеродромній.

               В 2003 році з метою поліпшення житлових та побутових умов позивачка самовільно без належних на те дозволів збудувала житлову прибудову (літ. А2-1), прибудову (Літ. а-1) та сарай (Літ.В).

                У зв’язку з виникненням необхідності узаконити зазначені побудови просила суд визнати  за нею право власності на самочинно збудовані житлову прибудову (Літ. А2-1) площею 42,9 кв.м., прибудову (Літ.а-1) площею 10,3 кв.м. і сарай (Літ.В) площею 5,4 кв.м., які розташовані в домоволодінні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аеродромна, 73.

             В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.

Відповідач – виконком Жовтневої районної в м. Дніпропетровську Ради в судове засідання не з’явився, про що надав суду заяву в якій проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив розглянути справу за відсутності  його представника.

Третя особа КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради свого представника для участі у справі не направила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що  згідно договору купівлі продажу від 19.08.1997 року, посвідченому державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, позивачці, на праві приватної власності належить домоволодіння № 73, яке розташоване в м. Дніпропетровську по вул. Аеродромній.

Договір купівлі-продажу зареєстрований в КП «ДМБТІ» 02.10.1997р. за реєстровим № 144.

На момент укладання договору позивачка мала прізвище « Ушакова», яке після розірвання шлюбу було змінено на прізвище ОСОБА_1.

Спірне домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 600 кв.м та складається з житлового будинку (літ. А-1) житловою площею 38,6 кв.м., господарчих споруд і побудов, а саме: погребу (літ. Б), споруди (№1-7), мостіння (1).  

Право власності і право користування земельною ділянкою останньою не оформлялося.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до голови виконкому Дніпропетровської міської Ради про надання їй земельної ділянки частково у власність і частково в користування.

            Підготовку технічної документації здійснює ТОВ «Квартал», яким за результатами інвентаризації отримано позитивний висновок від управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська щодо можливості оформлення прав на земельну ділянку.

          Таким чином, позивачкою здійснені заходи, які передбачені ст. 118 ЗК України щодо оформлення прав на земельну ділянку.

          В 2003 році з метою поліпшення житлових та побутових умов ОСОБА_1 на вищевказаній земельній ділянці без належного на те дозволу державних органів і належно затвердженого проекту збудувала житлову прибудову (літ. А2-1), прибудову (Літ. а-1) та сарай (Літ.В).

          Житлова прибудова (Літ. А2-1) має площу 42,9 кв.м.; прибудова (Літ. а-1) має площу 10,3 кв.м., сарай (Літ.В) має площу 5,4 кв.м.

          Згідно висновку від 28.03.2008 року, складеного ТОВ «Промтехстальпроект» (ліцензія АВ №051902), житлова прибудова (Літ. А2-1), прибудова (Літ.а-1) і сарай (Літ.В) відповідають будівельним нормам і правилам, діючим в області будівництва на території України, і придатні для подальшої експлуатації.

          Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської Ради склало містобудівний висновок щодо оформлення правовстановлюючих документів на здійснене позивачкою самочинне будівництво. Згідно такого висновку від 30.05.2008р. за № 03/1820 ГоловАПУ вважає можливим оформлення правовстановлюючих документів на самовільно збудовані житлову прибудову (Літ. А2-1), прибудову (Літ.а-1) і сарай (Літ.В).

             Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

              З моменту побудови будинку позивач відкрито користується зазначеним майном, сплачує комунальні платежі і земельні податки, однак розпорядитися своєю власністю не має можливості, тому що внаслідок побудови без одержання відповідних дозволів вважається самовільно збудованим та підлягає узаконенню.

  Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. ст. 331, 376 ЦК України.

      У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

               Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

                  Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що здійснивши самовільні побудови на  земельній ділянці позивач здійснила лише розпорядження своєю власністю за власним розсудом, порушення прав інших осіб у зв’язку зі здійсненням на ній самовільного будівництва не вбачається і посилання на наявність такої обставини відсутні, суд вважає позовні вимоги такими,  що засновані на законі і підлягають задоволенню.

             Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, способом захисту якого згідно до ст. 16 ЦК є визнання права та примусове виконання обов'язку.

             Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

             Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 344, 376, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -                                                    

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на самочинно збудовані житлову прибудову (Літ. А2-1) площею 42,9 кв.м., прибудову (Літ.а-1) площею 10,3 кв.м. і сарай (Літ.В) площею 5,4 кв.м., які розташовані в домоволодінні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аеродромна, 73.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                              В.І. Чорнобук