Справа № 2-888/09

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          03 березня 2009 року                                       Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

 головуючого – судді Чорнобук В.І.

 при секретарі – Тепловій Г.Є.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили суд припинити право спільної сумісної власності, на підставі якої співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1. Визнати, що частки в спільному сумісному майні, квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, були  рівними, та кожному з них належало по 1/2 частці квартири.  Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4  частини  квартири АДРЕСА_1 в порядку прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_3, що помер 31.08.2008 р. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4  частини  квартири АДРЕСА_1 в порядку прийняття спадщини після смерті  матері – ОСОБА_4, що померла 17.08.2007 р., посилаючись на те, що без визначення часток в спадковому майні позивачі не можуть прийняти спадщину після смерті спадкодавців.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник та позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома. За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд вислухавши пояснення  ОСОБА_1 , її представника та ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.1998 р. на підставі розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів Управлінням житлового господарства № 1/1836-98 була приватизована квартира АДРЕСА_1. Співвласниками даної квартири, згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 17.06.1998 p., були: подружжя – ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Дана квартира була приватизована членами сім'ї, а тому належить їм на підставі спільної сумісної власності. Договорів про події нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності між ними укладено не було, а тому слід вважати, що частки, які їм належали в спільному сумісному майні, є рівними. Отже кожному із співвласників в даній квартирі належало по 1/2 частці зазначеної квартири. Але, після приватизації квартири співвласниками не були визначені частки, які належали кожному з них.                                                      

17.08.2007 р.  померла ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на майно, яке їй належало,  в тому числі і  на частку квартири, яка належала їй на праві спільної сумісної власності. На момент її смерті до спадкоємців за законом першої черги належали її чоловік – ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_2. На момент смерті ОСОБА_4 разом з нею в одній квартирі, був зареєстрований ОСОБА_3, а донька ОСОБА_2 фактично мешкала в зазначеній квартирі, а тому останні фактично прийняли спадщину за законом. Спадкоємців за заповітом не існувало у зв'язку з його відсутністю.

Отже кожен з них набув право на половину частки, яка належала померлій, тобто на 1/4 частки квартири. Таким чином, ОСОБА_3 після оформлення спадщини мав би право на 3/4 частини квартири, а ОСОБА_2 на 1/4 частину даної квартири.

31.08.2008 р. помер ОСОБА_3, після його смерті відкрилася спадщина на майно, яке належало йому по праву власності, в тому числі і на частку в спільному сумісному майні - квартирі АДРЕСА_1, яка складала 3/4 частини. Після його смерті спадкоємцями за законом є лише донька ОСОБА_1, а тому має право на спадкування всієї спадщини, в тому числі на 3/4 частини квартири. Спадщину ОСОБА_1 прийняла, оскільки фактично мешкала на момент смерті разом із ОСОБА_3.

Спадщину Позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_5 оформити не можуть, тому як в витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не зазначені частки кожного із співвласників, які належали їх батькам на праві спільної сумісної власності. Отже на підставі Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивачам було рекомендовано звернутися до суду з вимогами про визначення часток в праві спільної сумісної власності, тому як нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину лише після визначення (виділення) частки померлого в спільному майні, а тому видати свідоцтво про право на спадщину можливо лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, на яке позивачі оформлюють спадщину, не існує, що підтверджується довідкою з нотаріальної контори № 1 м. Дніпропетровська. Їх право на спадщину ніким не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі викладеного, керуючись ст. 356, 368, 370, 392, 1261, 1268 ЦК України, ст. 10, 31, 57, 60, 169, 212-215, 224-229 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Припинити  право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визначити частки відповідно померлому ОСОБА_3 в розмірі 1/2 та померлій ОСОБА_4 в розмірі 1/2 в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4  частини  квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого 31.08.2008 р.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4  частини  квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої 17.08.2007 р.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

               Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

              У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

               Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

              У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

              У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

    Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення,  Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                В.І. Чорнобук