Справа № 2-815/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року                                                                              Жовтневий районний суд

                                                                   м. Дніпропетровська

У складі:    

головуючого     – судді Чорнобука В.І.

    При секретарі     – Тепловій Г.Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

        Позивачі у квітні 2008 року звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог з урахуванням уточнень пояснили, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом від 28.03.2000 року на спірне нерухоме майно, а саме 1/12 частину домоволодіння та земельної ділянки розміром 0, 0511 га розташованих за адресою вул. Миру, №80 в м. Дніпропетровську належало їх батькові ОСОБА_4, що помер 22.11.2004  року. Після смерті батька відкрилася спадщина на належну йому частину зазначеного домоволодіння та земельної ділянки.

У травні 2005 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння та земельної ділянки розташованих за адресою: вул. Миру, №80 в м. Дніпропетровську, як за дружиною в сумісному майні подружжя.          

           13.12.2005 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_3 було задоволено, у зв’язку з чим у них виникли труднощі з вирішенням питання щодо прийняттям спадщини. На підставі викладеного просили суд в изнати за ОСОБА_4, що помер 22 листопада 2004 року, право на обов’язкову долю в спадковому майні після смерті його батька, а їхнього дідуся ОСОБА_5, що помер 20 серпня 1999 року, на 1/12 частину домоволодіння та земельної ділянки розміром 0, 0511 га., яка належить спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ДП Д № 008382 69145022 від 8.01.1998р., виданого ОСОБА_6 міськрадою та зареєстровану в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08.01.98р. що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80 та визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 по 1/36 частині домоволодіння та земельної ділянки за розміром 0,0511 га., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

        В подальшому відповідач по справі ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом  в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом, право власності на 1/36 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миру, буд. 80 та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/36 частину земельної ділянки площею 0,0511 га., що розташована за вищевказаною адресою. В якому в обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що  відповідно до діючого законодавства їй  після смерті сина ОСОБА_4 повинно належати в порядку спадкування за законом 1/36 частини домоволодіння із земельною ділянкою.

            В судовому засіданні позивачі та представник позивачів позов визнали, проти задоволення зустрічного позову не заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні проти первісного позову не заперечувала, на задоволенні зустрічного позову наполягала.  

Третя особа  свого представника для участі в судовому засіданні на направила, про день та час його проведення повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

            Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є рідними сестрами. Їх батьки: мати ОСОБА_7 і батько ОСОБА_4.

           ОСОБА_3, є рідною матір’ю ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_5

          ОСОБА_5 який помер 20 серпня 1999 року зробив заповіт на ім’я дружини, але на час відкриття спадщини їх син ОСОБА_4 був інвалідом ІІ групи, а тому мав право на обов'язкову долю в спадковому майні.

          28.03.2000 року державним нотаріусом Першої ОСОБА_6 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом (ВСА № 193361, ВСА 193362) на 2/3 частини жилого будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Миру №80, а відповідачці на 1\3 частини даного будинку та земельної ділянки.

          22.11.2004 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого 8 квітня (повторне) 2008 року відділом реєстрації смерті ОСОБА_6 міського управління юстиції Дніпропетровської області за № 211643, серія 1-КИ, актовий запис за № 9156.

          У відповідності до ст. 1220 ЦК України після його смерті відкрилася спадщина.

          Згідно ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги є мати ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 які відповідно до ( ст. 1261 ЦК України) спадщину прийняли, так як в установлений законом шестимісячний термін подали заяву про прийняття спадщини за законом в Першу дніпропетровську державну нотаріальну контору(1268, 1269, 1270 ЦК України).

          У травні 2005 року ОСОБА_3, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння та земельної ділянки розташованих за адресою: вул. Миру, №80 в м. Дніпропетровську, як за дружиною в сумісному майні подружжя.          

           13.12.2005 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов останньої було задоволено, за нею було визнано право власності на 1/2 частину даного домоволодіння як за дружиною на підставі ст. 22 КзпШ України, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Першою ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою 28.03.2000 року за реєстром № 9-1124 на ім’я ОСОБА_3 було визнано недійсним.

             Цим же рішенням було визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою 28 березня 2000 року за реєстровим № №9-1126 на ім’я ОСОБА_4.

          Але суд, вказавши в мотивованій частині свого рішення, що  ОСОБА_4 має право на обов'язкову частку в спадщині після смерті свого батька ОСОБА_5 і ця обов'язкова частка складає 1/12 частину домоволодіння за № 80 по вулиці Миру в м. Дніпропетровську, а також на 1/12 частину земельної ділянки за розміром площею 0, 0511 га, яка розташована за цією ж адресою, визнав не частково, а повністю недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою 28 березня 2000 року, і цим самим позбавив його права на обов'язкову долю в спадщині, яка лишилася після смерті його батька ОСОБА_5.

            Оскільки обставини, з якими сторони пов’язують набуття ОСОБА_4 права власності на 1/12 частину спірного домоволодіння та земельну ділянку, мали місце в період дії ЦК України в редакції Закону 1963 р., при вирішенні спору в цій частині належить керуватись положеннями останнього.

           Отже відповідно до ст. 535 ЦК України в редакції Закону 1963 р.  на час  відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_4 будучи інвалідом ІІ групи мав право на обов'язкову долю в спадковому майні, а саме 1/12 частину спірного домоволодіння та земельної ділянки.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані ст. ст. 1261, 1268 ЦК України.

Так, згідно ст. 1261 ЦК України ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги, тому у відповідності до ст. 1267 ЦПК України – частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а саме: кожному із них приходиться по 1/36 частин домоволодіння із земельною ділянкою, що розташовані  за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миру, 80.

За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги як первісного так і зустрічного позову є обґрунтованими, заснованими на законі, такими, що не суперечать одне одному  та  підлягають задоволенню.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст. 535 ЦК України в редакції Закону 1963 р.,   ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213-215, ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

            Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зустрічний позов ОСОБА_3 до  ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

            Визнати за ОСОБА_4, що помер 22 листопада 2004 року, право на обов’язкову долю в спадковому майні після смерті ОСОБА_5, що помер 20 серпня 1999 року, на 1/12 частину домоволодіння та земельної ділянки розміром 0, 0511 га., яка належить спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ДП Д № 008382 69145022 від 08.01.1998р., виданого ОСОБА_6 міськрадою та зареєстровану в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08.01.98р. що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

            Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/36 частину домоволодіння розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

            Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/36 частину земельної ділянки за розміром 0,0511 га., яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

             Визнати за ОСОБА_2  в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/36 частину домоволодіння розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

            Визнати за ОСОБА_2  в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/36 частину земельної ділянки за розміром 0,0511 га., яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Миру 80.

            Визнати за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, право власності на 1/36 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миру, буд. 80.  

            Визнати за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, право власності на 1/36 частину земельної ділянки площею 0,0511 га,  що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Миру, буд. 80.  

         Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

         У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

         У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

         Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                           В.І. Чорнобук