Справа №2-252/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2008 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі

головуючого  судді     Міхеєвої В.Ю.

при секретарі     Метлюх Н.С.

за участю:

позивачки     ОСОБА_1

представника відповідача та 3-ї особи     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького технічного університету в особі Політехнічного технікуму про зняття незаконних доган, поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу і за нанесення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 04.10.2006 року звернулася до суду із зазначеним позовом. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.10 2006 року позовна заява була повернута позивачці з підстав непідсудності даному суду. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2007 року зазначена ухвала Дзержинського районного суду була скасована та справа направлена на новий розгляд питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.05.2007 року та від 08.06.2007 року позивачці двічі надавався строк для усунення недоліків позовної заяви, останній раз - до 30.06.2007 року (т. 1 а.с.102,119).

Позивачкою у встановлений судом строк до суду направлено позовну заяву (т. 1 , а.с. 141-149), в якій вона просить скасувати незаконні накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності: № 102 від 17.07.2006 року, № 106 від 22.07.2006 року, № 219 від 22.08.2006 року, про незаконне звільнення № 225-к від 30.08.2006 року; поновити на роботі на посаді бухгалтера та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати 50000 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди. Також просила покласти на службову особу директорі політехнічного технікуму Криворізького технічного університету ОСОБА_3, винну у незаконному звільненні, обов'язок відшкодування шкоди, завданої установі та винести окрему ухвалу в адресу відповідача про покарання осіб, винних у незаконних діях по відношенню до позивачки.

В ході судового розгляду частину позовних вимог відносно Обласного комунального закладу «Протитуберкульозний диспансер» щодо відкриття позивачці після поновлення на роботі лікарняного листа для діагностичного обстеження і МСЕК та призначення незалежної судово-медичної експертизи, позивачка просила залишити без розгляду, щоб вона могла в подальшому за наявності підстав звертатися з позовними вимогами до зазначеного закладу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 26.02.2003 року працювала в Політехнічному технікумі Криворізького технічного університету бухгалтером та наказом № 225-к від 30.08.2006 року була звільнена з цієї посади згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.

Звільнення вважає незаконним, так як вона сумлінно відносилася до своїх обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, неодноразово зверталася до керівництва технікуму, головного бухгалтера з пропозиціями щодо покращення роботи бухгалтерії. Накази про накладення дисциплінарних стягнень - № 102 від 17.07.2006 року, № 106 від 22.07.2006 року, № 219 від 22.08.2006 року вважає винесеними безпідставно, такими, що дублюють один одного, просить їх скасувати та поновити її на посаді бухгалтера, виплатити належні компенсації за час вимушеного прогулу, повернути компенсацію за відпустку у розмірі 283 грн. 10 коп., утриману із заробітної плати за серпень 2006 року, а також стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягала в тому, що в зв'язку з її незаконним звільненням вона втратила роботу, а відповідно і дохід. В зв'язку з цим її син був вимушений продати свою квартиру, купити собі більш дешевше житло та утримувати позивачку з її неповнолітньою донькою. Крім того, вона в період роботи у відповідача, оформила кредити, розраховуючи погашати заборгованість з заробітної плати. Але в зв'язку із звільненням, вона не мала змоги своєчасно розраховуватися з банками, що призвело до зростання заборгованості. Також, вона була вимушена закласти в ломбард свої речі, щоб отримати гроші для першочергових потреб. Матеріальні збитки оцінює в 50000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Також просить стягнути з відповідача 50000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, що потягло за собою серйозні зміни в її повсякденному житті та завдало їй та її неповнолітній дитині, яку вона виховує одна, моральних страждань. Вона тривалий час залишається без засобів існування, перебуває у скрутному матеріальному становищі, обурена несправедливим до неї відношенням з боку адміністрації технікуму.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти поновлення позивачки на посаді бухгалтера з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу та утриманої компенсації за відпустку, але заперечувала проти стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди. Вважає, що у адміністрації закладу були об'єктивні підстави для звільнення позивачки, але в зв'язку з неправильним оформленням наказів про застосування дисциплінарних стягнень та наказу про звільнення, вони вимушені визнати, що позивачку звільнили неправильно.

Аналогічну позицію висловила ОСОБА_2 і від імені 3-ї особи - директора Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету ОСОБА_3, інтереси якої вона представляє на підставі довіреності.

Суд, вислухавши сторони, свідків, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд приймає до уваги, що позивачка при зверненні до суду за захистом порушеного права, строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, не пропустила, так як позовна заява була нею направлена до суду поштою 30.09.2006 року (т.1, а.с.8). Позовні вимоги правильно пред'явлені до Криворізького технічного університету, так як Політехнічний технікум не має статусу юридичної особи та входить до структури університету, що підтверджується Положенням Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету та Статутом Криворізького технічного університету.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 в 1994 році закінчила навчання в навчально-виробничому комбінаті «Кривбасбуд» та їй була присвоєна кваліфікація бухгалтер-економіст (т.1, а.с.182).

На підставі наказу від 25.02.2003 року № 35-к з 26.02.2003 року   прийнята на посаду бухгалтера Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету та звільнена з цієї посади з 30.08.2006 року згідно ст. 40 п.3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) за систематичне невиконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення а також копією трудової книжки позивачки (т.2, а.с. 10,13, 40-44, 230-232).

В період з 23.05.2006 року по 05.07.2006 року в Політехнічному технікумі проводилася перевірка контрольно-ревізійною службою, за наслідками якої було складено акт 24/16 від 05.07.2006 року, в якому відображені порушення, встановлені в ході ревізії.

За результатами роботи контрольно-ревізійної служби наказом директора технікуму ОСОБА_3 № 102 від 17 липня 2006 року ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення п.п. 1,2,3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, п. 167 Інструкції по бухгалтерському обліку в закладах і організаціях, які знаходяться на державному бюджеті і затвердженої наказом МФУ від 10.03.1987 року № 61, що виразилося в не веденні оборотної накопичувальної відомості (т.2, а.с.16,17).

За аналогічні порушення та невиконання своїх посадових обов'язків наказом № 106 від 22 липня 2006 року бухгалтеру ОСОБА_1 знову оголошено догану (т.2, а.с.19).

Позивачка не погодившись з накладеними на неї стягненнями, звернулася до Комісії по трудовим спорам. Наказом по технікуму від 08.08.2006 року № 109 в зв'язку з виникненням спірної конфліктної ситуації з бухгалтером ОСОБА_1 було створено поширену комісію по трудовим спорам із залученням членів профкому (т.2, а.с. 12), яка на засіданні від 08.08.2006 року визнала зазначені накази правомірними та вийшла з пропозицією рекомендувати профкому співробітників технікуму дати згоду на звернення адміністрації щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (т. 1, а.с.155,156). На засіданні профкому від 15.08.2006 року також було вирішено, що підстав для скасування оспорюваних наказів не вбачається (т. 1 а.с, 157).

Наказом від 09.08.2006 року № 209 ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, та наказом від 11.08.2006 року № 212 поновлено на посаді бухгалтера (т.1, а.с. 161,162).

В наступному, позивачку втретє було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та наказом від 22.08.2006 року № 219-к оголошено догану за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків, що виразилося в тому, що не ведеться бухгалтерський облік по мешканцям гуртожитку, зворотні відомості ведуться неохайно, від ведення меморіальних ордерів ОСОБА_1 категорично відмовляється (т.2, а.с. 15).

Як пояснювала в судових засіданнях представник відповідача головний бухгалтер ОСОБА_4, таке реагування з боку адміністрації було зумовлене систематичним невиконанням своїх посадових обов'язків бухгалтером ОСОБА_1, яка категорично відмовлялася вести меморіальні ордери № 4 та 14, облік мешканців гуртожитку, облік по субсидіям та по оренді приміщення. Крім цього, ОСОБА_1 не реагувала на її вимоги як головного бухгалтера, поводилася грубо, сперечалася та критикувала будь-яке зауваження на її адресу. В колективі бухгалтерії через поведінку ОСОБА_1 склалася нервова обстановка, що заважала нормальній роботі.

Зазначені обставини підтвердили також і свідки ОСОБА_5 - заступник головного бухгалтера, ОСОБА_6 - бухгалтер. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона як член профкому була присутня на засіданні комісії по трудових спорах та засіданнях профкому з приводу розгляду скарг ОСОБА_1 на дії адміністрації та розгляду подання адміністрації щодо претензій до роботи ОСОБА_1 та про надання згоди на її звільнення згідно ст. 40 п.3 КЗпП України. Така згода профкомом була надана, що  підтверджується  протоколом  засідання  профкому  співробітників  ПТ  КТУ   від 29.08.2006 року (т.2, а.с.31-33).

Наказом від 30.08.2006 року № 225-к бухгалтера ОСОБА_1 було звільнено згідно п.3 ст. 40 КзпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку (т.2, а.с.13).

Суд вважає, що позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган та звільнено з порушенням вимог трудового законодавства.

Згідно розділу УП Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету (надалі - Правила внутрішнього трудового розпорядку) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований один з видів стягнення: догана, звільнення. Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване відповідно до п.п. 3,4,7,8 ст. 40 КЗпП України. Дисциплінарні стягнення застосовуються директором технікуму, який повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни накладається тільки одне дисциплінарне стягнення.

Як встановлено в судовому засіданні, дисциплінарні стягнення у вигляді доган накладалися на позивачку за невиконання покладених на неї посадовою інструкцією обов'язків по веденню бухгалтерського обліку, а саме - меморіальних ордерів № 4 та 14, не веденні зворотних відомостей.

Посадовою інструкцією бухгалтера ОСОБА_1, з якою вона була ознайомлена під підпис 12.11.2004 року, вона відповідала за напрямок роботи по комунальним послугам та гуртожитку та на неї покладалися обов'язки, в тому числі, по веденню меморіального ордеру № 6 (т.2, а.с.22,23). Обов'язків щодо ведення меморіальних ордерів № 4 та 14 інструкцією не передбачено.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи з цього, при звільненні працівника за п.3 ст. 40 КЗпП адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

У даному ж разі відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання відповідачкою трудових обов'язків при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення. В наказах про оголошення доган не застосував також положення ч.3 ст. 149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

На власника або уповноважений ним орган ст. 141 КЗпП України покладається обов'язок правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Судом вивчались взаємовідносини, які виникли між позивачкою та адміністрацією, та було встановлено, що через часті зміни керівництва бухгалтерії, плинність кадрів, у зазначеному підрозділі належний контроль за роботою підлеглих працівників був послаблений, що призвело до численних порушень бухгалтерського обліку. Зазначені обставини підтверджуються висновками ревізійної перевірки та не заперечувалися представниками відповідача в судовому засіданні. Таким чином, на думку суду, адміністрацією не було правильно організовано працю бухгалтерії та не створені належні умови для забезпечення трудової та виробничої дисципліни.

Суд також бере до уваги і доводи представників відповідача щодо некоректної та скандальної поведінки позивачки, що не заперечувала в судовому засіданні і сама ОСОБА_1, пояснюючи, що вона так поводилася через несправедливість з боку керівництва. Нестриманість та конфліктність з боку позивачки не сприяло вирішенню ситуації, що склалася.

Суд погоджується з позицією представника відповідача та 3-ї особи щодо того, що накази про оголошення доган та про звільнення не були належним чином оформлені та не відповідали вимогам трудового законодавства, тому повинні бути скасовані, а позивачка поновлена на роботі.

В зв'язку з поновленням позивачки на роботі, їй відповідно до ст. 235 КЗпП України необхідно виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.08.2006 року, який на день винесення рішення суду складає 389 робочих днів при п'ятиденному робочому тижні, встановленому Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету (розділ У) : 2006 рік - серпень - 1 день; вересень -22, жовтень - 22, грудень -21; 2007 рік - січень - 22; лютий - 20; березень - 21; квітень - 20; травень - 21; червень -20; липень - 22; серпень - 22; вересень - 20; жовтень - 23; листопад - 22; грудень - 21; 2008 рік - січень - 20; лютий - 21; березень - 7.

При цьому суд враховує також положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника.

Справа тривалий час слухалася судом не з вини позивачки, так як ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.04.2007 року було скасовано ухвалу районного суду про повернення позовної заяви з мотивів непідсудності. Позивачка постійно з'являлася в судові засідання, тому зарплата їй повинна бути виплачена за весь час.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 18 з наступними змінами (надалі - постанова Пленуму), у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням..., він призначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.02. 1999 року № 100 з наступними змінами (надалі - Порядок).

Згідно довідки про середню заробітну плату, що є в матеріалах справи, середньоденна заробітна плата позивачки за два календарних місяці, що передували її звільненню, складала 24 грн. 64 коп. (т. 2, а.с. 53). Крім того, суд бере до уваги надану відповідачем довідку № 10 від 12.03.2008 року про заробітну плату і інші прибутки ОСОБА_1, нараховані за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року та при розрахунку суми, що підлягає стягненню, враховує передбачене п. 10 Порядку коригування заробітної плати в разі підвищення посадових окладів працівників бюджетних установ.

Також суд бере до уваги положення п. 32 постанови Пленуму щодо зарахування заробітку за місцем нової роботи (в тому числі і допомоги по безробіттю) при присудженні оплати за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з наданої позивачкою довідки, вона перебуває на обліку як безробітна в Інгулецькому районному центрі зайнятості в м. Кривому Розі з 05.03.2007 року та за період перебування на обліку отримала допомогу в сумі 584 грн. 07 коп. ( т. 2, а.с.233). Ця сума підлягає вирахуванню з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд вважає, що позивачці необхідно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12135 грн. 49 коп. та компенсацію за відпустку в сумі 283 грн. 10 коп.

При цьому суд виходить з наступного.

За період з 31.08.2006 року по 31.12.2006 року (87 робочих днів) з урахуванням середньоденного заробітку 24 грн. 64 коп. середній заробіток складає 2143 грн. 68 коп. (24,64 грн. х 87 днів).

Надалі, враховуючи, що посадовий оклад бухгалтера підвищувався, суд керувався наданою відповідачем довідкою про заробітну плату та інші прибутки від 12.03.2008 року, та коригував відповідно розмір середньоденного заробітку, який в січні-березні 2007 року склав 26 грн. 29 коп. (602,60 грн. : 564, 65 грн. = 1,067 х 24,64 грн.); в квітні-травні 2007 року - 27 грн. 58 коп. (632,50 грн.: 602,60 = 1,049 х 26 грн. 29 коп.); в червні 2007 року - 33 грн. 04 коп. ( 757,85 грн. : 632, 50 грн. = 1,198 х 27 грн. 58 коп.); в липні-вересні 2007 року - 34 грн. 62 коп. (794,65грн. : 757,85 грн. = 1,048 х 33 грн. 04 коп.); в жовтні-грудні 2007 року - 36 грн. 14 коп. ( 830,30 грн. : 794, 65 грн. = 1,044 х 34 грн. 62 коп.); в січні-березні 2008 року - 40 грн. 48 коп. (930,35 грн. : 830,30 грн. = 1,120 х 36 грн. 14 коп.).

Таким чином, за період з січня по березень 2007 року (за 63 робочі дні) підлягає стягненню 1656 грн. 27 коп. (26,29 грн. х 63); з квітня по травень 2007 року - 1130 грн. 78 коп. (27,58 грн. х 42 дні); за червень 2007 року - 660 грн. 80 коп. (33,04 грн. х 20); з липня по вересень 2007 року - 2215 грн. 68 коп. (34,62 грн. х 64); з жовтня по грудень 2007 року - 2385 грн. 24 коп. ( 36,14 грн. х 66); з січня 2008 року по 12.03.2008 року - 1943 грн.04 коп.( 40,48 х 48).

Вимоги позивачки щодо стягнення на її користь матеріальної шкоди в сумі 50000 грн. суд вважає необгрунтованими та недоведеними, тому в їх задоволенні відмовляє.

В той же час, заявлені позивачкою вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд знаходить такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом позивачеві шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Інгулецькому управлінні праці та соціального захисту населення як одинока матір (т. 1, а.с.118), одна виховує неповнолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При звільненні з вини відповідача вона дійсно втратила нормальні життєві зв'язки, більше, ніж півтора року не працювала, була вимушена докладати багато зусиль для організації свого життя в цей період.

Суд враховує, що оголошення доган та звільнення позивачки, яка обіймала посаду бухгалтера, мало негативний вплив на авторитет та ділову репутацію позивачки в колективі, вимусило її хвилюватися, переживати та звертатися за захистом своїх прав до суду.

Проте, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд не вбачає підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивачки про стягнення моральної шкоди. Суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, в розмірі меншому, ніж заявлено позивачкою, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, як це передбачено п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України, службова особа, винна в незаконному звільненні працівника, з порушеннями вимог закону, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Представник директора політехнічного технікуму ОСОБА_3, залученої до участі у справі як 3-я особа, в судовому засіданні не заперечувала, що в разі поновлення на роботі позивачки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальну відповідальність несе особа, винна в незаконному звільненні.

Суд вважає, що директор політехнічного технікуму ОСОБА_9, до обов'язків якої, передбачених контрактом та Правилами внутрішнього розпорядку входить дотримання чинного законодавства, активне використовування засобів щодо вдосконалення управління, зміцнення договірної та трудової дисципліни, допустила порушення вимог трудового законодавства, що призвело до незаконного застосування дисциплінарних стягнень та звільнення позивачки.

Тому суд стягує з ОСОБА_9 на користь Криворізького технічного університету заподіяну шкоду.

Підстав для застосування ст. 137 КЗпП України суд не знаходить, оскільки, середня заробітна плата її складає 4212 грн. 94 коп. згідно наданої довідки від 12.03.2008 року.

Враховуючи, що відповідач в судовому засіданні фактично визнав свої помилки, допущені при винесенні дисциплінарних стягнень та звільненні позивачки, та що судом застосовано до винної особи стягнення матеріальної шкоди, суд вважає недоцільним виносити окрему ухвалу в адресу відповідача.

Згідно п.п.2,4 ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення заробітної плати в межах місячних платежів суд допускає до негайного виконання.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст.ст. 40 п.3, 134, 137,140,141,147,149, 221, 235, 237, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 18 з наступними змінами, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 08.02. 1999 року № 100 з наступними змінами, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізького технічного університету в особі Політехнічного технікуму, про зняття незаконних доган, поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу і за нанесення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 № 102 від 17 липня 2006 року; № 106 від 22 липня 2006 року; № 219-к від 22 серпня 2006 року та про звільнення бухгалтера ОСОБА_1 № 225-к від 30.08.2006 року, скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Політехнічного технікуму Криворізького технічного університету з 31 серпня 2006 року.

Стягнути    з Криворізького технічного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі   12135 • (дванадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 49 коп., компенсацію за відпустку в сумі 283 грн. 10 коп.; моральну шкоду 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Криворізького технічного університету 12135 (дванадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 49 коп. •

Стягнути з Криворізького технічного університету на користь держави судовий збір в сумі 124 грн. 19 коп. та 8 грн. 50 коп., а також на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах місячних платежів допустити до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили через десять днів, якщо протягом цього строку заява про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційна скарга не будуть подані.