04.01.2011

справа № 2-а-523/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. МИКОЛАЄВА

54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00

постанова

іменем україни

м. Миколаїв

04 січня 2011 року об 15 год. 20 хв. суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Коваленко І.В. розглянувши одноособово в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, -  

ВСТАНОВИВ:

09.12.2010 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про зобов’язання нарахувати та виплатити в повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, встановлену Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 01.01.2008 до дати набрання законної сили судовим рішенням.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної категорії громадян «діти війни» та має право на одержання допомоги в розмірі, встановленому статтею 6 цього Закону. Проте, вказана допомога Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва їй не нараховується і не виплачується з 01.01.2008, що є порушенням Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку із чим, просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги виходячи із розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити недоплачені суми починаючи з 01.01.2008 до дати набрання законної сили постановою суду.

Одночасно позивачка просила поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав її стало відомо після висвітлення в засобах масової інформації неконституційності окремих положень законів про Державний бюджет України за минулі роки в частині обмеження прав громадян на отримання в повному розмірі соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.12.2010 на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позовна заява в частині періоду з 01.01.2008 по 08.06.2010 у зв’язку із пропуском строку звернення до суду – залишена без розгляду. У іншій частині позовних вимог (з 09.06.2010 та подальшому) ухвалою від 10.12.2010 відкрито скорочене провадження. Копію ухвали про відкриття скороченого провадження направлено відповідачу для надання заперечень.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово суддею, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються статтями 2, 3 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

З матеріалів справи вбачається, що позивачка  народилася 24.03.1932 і отримує пенсію за віком та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус «дитини війни».    

Вид пенсії та правовий статус «дитини війни» підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ № 780416, виданим 01.09.2005 на ім’я ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики від 05.04.2006 №107 «Про Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2006 за № 458/12332.

Дата народження позивачки підтверджується даними паспорту ЕО 314330, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 14.04.1997.

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції на 01.01.2006)  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції. Вказані положення Закону втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008, яким визнано їх такими, що є неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, з 22.05.2008 положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено у редакції на дату набрання чинності цим Законом. Отже, з цієї дати поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком такій категорії громадян як "діти війни".

Таким чином, оскільки на момент прийняття цієї постанови положення статті 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" не були змінені чи призупинені, то відповідно позивачка має право на отримання пенсії з підвищенням на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Слід зазначити, що розрахунок розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись вказане підвищення, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Такий висновок відповідає положенням частини сьомої статті 9 КАС України.

Щодо обов’язку з нарахування та виплати підвищення до пенсії «дітям війни» то його законодавством покладено на Пенсійний фонд України, який діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261, який здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, передбачено, що управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії (…) та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Отже, Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва є належним відповідачем у даній справі, а тому зобов’язане було вчасно нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності до частини першої 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.   При цьому суд бере до уваги положення частини другої цієї статті, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Проте, відповідачем заперечень на позовну заяву у встановлений строк не надано.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Враховуючи, що відповідач відноситься до органу державної влади то стягнення судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. необхідно здійснити з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись  статтями 2, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статтями 183-2, 256 КАС України, суд -

 ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 червня 2010 року по 04 січня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати з 09 червня 2010 року по 04 січня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) в сумі 3 грн.40 коп.

Постанова згідно із статтею 256 КАС України підлягає обов'язковому  негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                     І.В.Коваленко