ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2009 року Справа № 3/229(17/371)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідача
суддів: Стрелець Т. Г., Головко В.Г.,
при секретарі: Вовченко О.В.
за участю представників сторін:
від третьої особи: Атамась Ю.В., представник, довіреність від 07.05.09;
представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Деріївський каменедробильний завод-2” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2008 р. у справі №3/229(17/371)
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Деріївський каменедробильний завод-2”, смт. Онуфрієва,
до: відкритого акціонерного товариства “Деріївський каменедробильний завод”, с. Деріївка,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Сільгосппродукт”, с. Піщане,
про визнання договору дійсним та визнання права власності на майно.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 р. у даній справі (суддя Болгар Н.В.) відмовлено в задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу причалу для навантаження щебеню від 17.07.06 р. №1, укладеного з відповідачем та визнання за позивачем права власності на причал для навантаження щебеню, придбаний за цим договором. Рішення мотивовано тим, що даний договір не є укладеним, оскільки потребує державної реєстрації. Крім того матеріалами справи не підтверджується ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору. Також суд першої інстанції послався на те, що спірне майно відповідачем було відчужене на підставі нотаріально посвідченого договору від 24.07.07 р. на користь третьої особи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу про його скасування та задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позивач зокрема посилається на повне виконання сторонами умов договору, що дає підстави для визнання його дійсним у зв’язку з ухиленням іншої сторони від нотаріального посвідчення.
Відповідач та третя особа згідно відзивів проти за задоволення апеляційної скарги заперечують, вказують на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та його відповідність нормам чинного законодавства. Просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу №1 від 17.07.2006 р. , відповідно до умов якого відповідач зобов’язався продати позивачу за 4 715,00 грн. пристань для навантаження щебеню. 17.07.2006 р. між сторонами складено акт про передачу майна покупцю. 17.07.2006 р. платіжним дорученням №2 позивачем сплачено продавцю 7 840,00 грн., у тому числі 4 715 грн. за пристань, що не оспорюється відповідачем, та які вподальшому платіжним дорученням від 27.05.2007 р. були повернуті позивачу.
Сторонами не дотримана нотаріальна форма зазначеного договору купівлі-продажу №1 від 17.07.2006 р., обов’язковість якої встановлена ст. 657 ЦК України, відповідно до якої договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак відповідно до ч. 2 цієї статі якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Одночасно відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно матеріалів справи на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.07.2007 р. відповідачем відчужено на користь третьої особи майновий комплекс каменедробильного заводу, у тому числі спірну пристань для навантаження щебеню. Здійснена державна реєстрація зазначеного право чину згідно витягу з Державного реєстру право чинів від 24.07.2007 р., а також у відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.07.2007 р. за третьою особою зареєстровано право власності на зазначений майновий комплекс каменедробильного заводу.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
При цьому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 р. у справі №6/7 від 27.07.2009 р., у якій приймали участь ті ж сторони, що і у даній, товариству з обмеженою відповідальністю “Деріївський каменедробильний завод-2” відмовлено у позові про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 24.07.2007 р., укладеного між ВАТ “Деріївський каменедробильний завод” та ТОВ “Сільгосппродукт”.
Відповідно до ч. 2 ст. 620 ЦК України кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
Враховуючи зазначені вище положення ст. 640 ЦК України та ст. 334 ЦК України, у тому числі щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна лише з моменту його державної реєстрації, перехід до набувача майна права власності лише з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а у випадку обов’язкової державної реєстрації - з моменту такої реєстрації, а також відсутність у позивача права набуття майна за нотаріально непосвідченим договором купівлі-продажу нерухомості у зв’язку з відчуженням цього майна на користь третьої особи на підставі договору, укладеного з дотриманням вимог закону, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову як щодо визнання договору дійсним так і визнання за позивачем права власності на спірне майно.
При цьому з урахуванням викладеного посилання позивача на надіслання вимоги про нотаріальне посвідчення договору та ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення не спростовує відсутність підстав для визнання цього договору дійсним.
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, жодні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Деріївський каменедробильний завод-2” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2008 р. у справі №3/229(17/371) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України
Головуючий суддя | В.Ф. Мороз |
Суддя
| Т. Г. Стрелець |
Суддя
| В.Г. Головко |