Справа № 135/1661/16-ц Провадження № 22-ц/772/425/2017Головуючий в суді першої інстанції Патраманський І. О.

Категорія 45 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року, ухвалене у даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (надалі ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» в особі ДТЕК Ладижинська ТЕС, яка є його відокремленим підрозділом, є підприємством, яке надає населенню послуги з централізованого опалення, гарячого, холодного водопостачання та послуг з водовідведення для споживачів у м. Ладижині.

Такі послуги надавались ОСОБА_3, яка проживає у АДРЕСА_1. Проте остання систематично не здійснювала оплату за надані їй послуги в результаті чого заборгувала (з урахуванням уточнених позовних вимог) 3 841, 52 грн.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання позивачем поставлено питання про стягнення заборгованості в сумі 3 841, 52 грн., та судового збору в розмірі 1378 грн.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року позов задоволено частково, а саме по суті позовних вимог відмовлено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в розмірі 1378 грн.

З таким рішенням ОСОБА_3 не погодилась і оскаржила його в апеляційному порядку лише в частині стягнення з неї судового збору на користь позивача, а тому просить рішення скасувати в цій частині і ухвалити нове про відмову у задоволені цих вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права визначених главою 8 розділу I ЦПК України, а саме неправильне застосування статті 88 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції в частинні стягнення судових витрат.

Так, з мотивувальної і резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що у задоволені позову по суті судом першої інстанції відмовлено.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Пунктом 35 цієї Постанови роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналізуючи викладене, суд відмовляючи у задоволені позову по суті вирішив питання про розподіл судових витрат у справі, а саме стягнув з ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви, однак це суперечить диспозиції ст. 88 ЦПК України, оскільки суд не вправі стягувати з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦП К України, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року, ухвалене за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, скасувати в частині стягнення судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким витрати понесені на оплату судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: