Справа 2-А-904/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ВСТАНОВИВ:
07.07.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про скасування постанови від 08.06.2009 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за правопорушення, передбачене за ст. 122 ч. 1 КУпАП .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він не перевищував швидкість руху автомобілем «ВАЗ 2104» номерний знак НОМЕР_1 08.06.2009 року в зоні дії дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту", оскільки не керував ним, а з вересня 2006 року ним видана довіреність на право користування та розпорядження вказаним автомобілем іншій особі, особисті дані якої не пам’ятає. Фотознімок, як доказ вчинення правопорушення виконаний без прив'язки до місцевості, не є безумовним доказом його вини, оскільки не виключена можливість фальсифікації фото та даних приладу "Візир" у якому відсутній автоматичний режим та не складений протокол про адміністративне правопорушення.
Посилаючись на незаконність постанови, позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення на позов, зазначаючи, що правопорушення, скоєне позивачем зафіксовано за допомогою приладу "Візир" через його функцію фотографування порушення швидкісного режиму в зоні дії дорожнього знаку 5.45 "Шевченкове" (175 км автодороги Одеса-Новоазовськ) є належним доказом по справі. Звернення позивача з приводу керування автомобіля іншою особою 08.06.2009 року відбулося поза передбаченим законодавством десятиденним строком з дня вручення постанови про накладення штрафу і у звернення не було зазначено конкретно хто керував вказаним автомобілем і тому ця заява була залишена без розгляду. По цій же причині повторне звернення ОСОБА_1 про знаходження транспортного засобу в користуванні інших осіб – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також було залишено без розгляду.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «ВАЗ 2104» номерний знак НОМЕР_1 .
В судовому засіданні встановлено, що постанова за правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП - перевищення встановленого обмеження швидкості руху автомобіля більш ніж на 20 км/год винесена відносно власника автомобіля на підставі ст. 14-1 КУпАП за те, що 08.06.2009 року в 16-20 год. на 175 км автодороги Одеса-Новоазовськ в зоні дії дорожнього знаку 5.45 "Шевченкове" водій під час керування автомобілем «ВАЗ 2104» номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 84 км/год.
Дана постанова була відправлена позивачу 23.06.2009 року, а отримана ним 27.06.2009 року. Звернення до суду з позовом про оскарження постанови від 08.06.2009 року відбулося 07.07.2009 року з двох підстав: керування транспортним засобом іншою особою (не зазначено конкретно якою) та відсутності складу правопорушення через неналежність доказів. На виконання ухвали суду від 08.07.2009 року позивач звернувся 10.07.2009 року до відповідача з заявою про керування автомобілем іншою особою, без зазначення її анкетних даних, яка була залишена без розгляду з підстав пропуску ним передбаченого ст. 14-1 КУпАП десятиденного строку з дня вручення постанови на відповідне звернення. Оскарження цього прийнятого відповідачем рішення позивачем не було. А відтак, виходячи з припису про те, що власність зобов’язує та власність не повинна використовуватися на шкоду суспільству законодавцем передбачено відповідальність власників транспортних засобів за умови не повідомлення ними обставин знаходження транспортного засобу у володінні чи користуванні іншої особи. Повідомлення, яке формально містить на це вказівку, але без зазначення конкретних анкетних даних цих осіб, фактично прирівнюється по правовим наслідкам як відсутність такого повідомлення, оскільки направлено на ухилення від з'ясування цих обставин відповідачем, а тим самим є формою ухилення від адміністративної відповідальності.
Доказом встановлення місця вчинення правопорушення є фотознімки з часом 16:20:19, 16:20:21 з прив’язкою до місцевості (рух автомобілем на фоні групи дерев) шляхом фотографування дорожнього знаку 5.45 «Шевченкове» на фоні цієї групи дерев.
Правопорушення зафіксовано при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху у відповідності до ст. 251 КУпАП за допомогою технічного приладу "Візир", який отримав свідоцтво про визнання та затвердження типу засобів вимірювальної техніки за номером №UA-МІ/3-924-2006 від 11.10.2006 року та зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером №31473-06. Спеціальний технічний засіб – вимірювач швидкості «Візир» серійний номер 0812452 отримав свідоцтво про державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки, видане Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 12.01.2009 року і воно є чинним протягом одного календарного року.
Функції приладу «Візир» зазначені в його технічній характеристиці: відеозапис, фотографування є автоматизованими, автоматичний режим роботи забезпечується програмованим пристроєм, який контролює швидкість через радіолокаційні властивості приладу. Наявність обслуговуючого персоналу необхідна тільки при пуску та входженню в режим «патрулювання» і «стаціонар» (управління з дистанції). Таким чином, прилад сертифікований і згідно технічної характеристики виключається можливість надання необ’єктивної інформації і виключений негативний вплив людського фактору, мається на увазі, втручання працівників ДАІ в його роботу з метою фальсифікації його показів. Зазначений доказ – фотофіксація правопорушення, а не відеозапис - є належним, оскільки не скасовано в установленому Законом порядку свідоцтво про визнання та затвердження приладу «Візир», як засобу вимірювальної техніки призначеного для вимірювання швидкості транспортних засобів, відеозапису факту порушення Правил дорожнього руху, відображення його на екрані монітора, обробки, збереження та відтворення відеозапису та фотографування порушень швидкісного режиму.
Статтею 258 п. 6 КУпАП встановлені особливості розгляду справи й прийняття рішення , які полягають в тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову на постанову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному об’ємі і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному об’ємі виготовлена 05.10.2009 року.
Суддя: О.Є.Старжинська