КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.09.2009                                                                                           № 8/107

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Соколова В.Г. – представник за дов. від 13.07.2009р.

 від відповідача - не з’явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Карма"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009

 у справі № 8/107 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Квестор Лтд"

 до                                                   ТОВ "Карма"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 30225,00 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Квестор ЛТД” (далі – позивач) у червні 2009 року звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карма” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 28874,50 грн. основного боргу, 1040,91 грн. пені, 177,58 грн., інфляційних, 132,01 грн. 3% річних, 302,25 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, в судовому засіданні Господарського суду Чернігівської області представником позивача було подане клопотання про стягнення з відповідача 4533,75 грн. витрат понесених позивачем на оплату послуг адвоката

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2009р. у справі № 8/107 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 28874,50 грн. основного боргу, 177,58 грн. інфляційних, 132,01 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1040,91 грн. пені, 302,25 грн. витрат по оплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4533,75 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 692  Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору № 47-04/2009 від 06.04.2009р. з огляду на те, що  відповідач не виконав належним чином прийняті на себе зобов’язання за спірним договором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2009р. у справі № 8/107 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме ст.ст. 22, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначив, що розгляд справи було проведено за відсутності представника відповідача чим було порушено права відповідача.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі № 8/107, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/2 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 8/107 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 15.09.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 14.07.2009р. по справі № 8/107 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 15.09.2009р. представник відповідача не з’явився, проте він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення № 9910488 (знаходиться в матеріалах справи).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. розгляд апеляційної скарги по даній справі було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 29.09.2009р. представник відповідача вдруге не з’явився, проте він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 15.09.2009р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 29.09.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача  за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 06.04.2009р. було укладено договір на постачання нафтопродуктів № 47-04/2009 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов’язання продавця (позивач) поставляти та передати у власність покупця (відповідача)  нафтопродукти, а покупець зобов’язався приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість  на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні обов’язків за цим договором сторони користуються законодавчими актами України, інструкцією про порядок отримання транспортування, зберігання, відпуску і  обліку нафти та нафтопродукті на підприємствах і в організаціях України.  

Відповідно до п. 5.2 договору нафтопродукти можуть бути доставлені покупцеві транспортом продавця при умові оплати покупцем  вартості доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги позивачем на виконання умов договору по видаткових накладних №РН-00003000 від 06.04.2009р. на суму 10755,30 грн., №РН-0000375 від 16.04.2009р. на суму 11121,00 грн., №РН-0000415 від 23.04.2009р. на суму 10999,10 грн., №РН-0000530 від 15.05.2009р. на суму 10999,10, поставлено відповідачу дизельне пальне в кількості 9752л.  на загальну суму 43274,51 грн.

Факт отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджується підписом уповноважених осіб на видаткових накладних та копіями довіреностей, а саме: ЯНЮ  № 987639 від 07.04.2009р., ЯНЮ № 987642 від 16.04.2009р., ЯНЮ № 987645 від 24.04.2009р., ЯПТ № 189952 від 15.05.2009р. (наявні в матеріалах справи).

Крім того , згідно п. 5.2 договору нафтопродукти поставлялися відповідачу транспортом позивача, в зв’язку з чим до рахунків-фактур № СФ-0000162 від 06.04.2009р., №СФ-0000199 від 16.04.2009р., № СФ-0000217 від 23.04.2009р., № СФ-0000276 від 15.15.2009р. на оплату продукції було включено вартість транспортних послуг на загальну суму 600 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за поставлені нафтопродукти здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту отримання нафтопродуктів  у вигляді безготівкового платежу на розрахунковий рахунок продавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач частково розрахувався за поставлені нафтопродукти в сумі 15000,00 грн., що підтверджується банківськими від 07.04.2009р., 10.40.2009р., 17.04.2009р., 12.05.2009р. та 15.05.2009р. (знаходяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення позивача до суду заборгованість по оплаті товару становила 28874,50 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору – прострочення грошового зобов’язання.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 28874,50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору в випадку порушень умов оплати, передбачених п.п. 6.1, 6.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки, а також сплачує понесені продавцем збитки, викликані несвоєчасною оплатою за весь період прострочки.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 11.04.2009р. по 23.06.2009р., погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 1040,91 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних за період з 11.04.2009р. по 23.06.2009р. в сумі  132,01 грн. та 177,58 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та адвокатом Соколов В.Г. 15.06.2009 р. (копія посвідчення адвоката знаходиться в матеріалах справи, (аркуш справи 37) укладено договір про надання юридичних послуг адвоката, на виконання якої позивач платіжними дорученнями № 413 від 13.07.2009р. та № 414 від 13.07.2009р. (аркуші справи 42, 43) сплатив послуги адвоката в розмірі 4533,75 грн. Крім того, матеріали справи містять акт виконаних робіт від 13.07.2009р.

Враховуючи викладене, Господарський суд Чернігівської області правомірно задовольнив позовні вимоги позивача пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Твердження апелянта, що рішення першої інстанції є необґрунтованим, необ’єктивним та таким, що не відповідають істині лише у зв’язку з відсутністю відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані в розумінні ст.ст. 33,34,36 ГПК України з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Чернігівської області на адресу відповідача, яка була зазначена самим апелянтом в апеляційній скарзі (15501, Чернігівська обл., с. Новий Білоус, вул. Радянська) була направлена ухвала суду першої інстанції, а саме: ухвала про порушення провадження у справі від 26.06.2009р., що підтверджується штампом відділу діловодства господарського суду Чернігівської області на зворотному боці ухвали.

Крім того, матеріали справи містять поштове повідомлення № 1312770 (аркуш справи 33), щодо повідомлення відповідача про час та місця розгляду даної справи, яка свідчить про обізнаність сторони щодо знаходження в провадженні суду даної справи та місця і дати її розгляду.

Крім того, сам апелянт в апеляційній скарзі не зазначив про те, що йому було невідомо про дату та місце розгляду справи, не вказав причини своєї  неявки в судове засідання першої інстанції. Тоді як підставою для обов’язкового скасування рішення суду першої інстанції в силу п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підстава, коли справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 14.07.2009р., Господарський суд Чернігівської області дійшов правомірного висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Карма” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні              ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карма” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2009 у справі  № 8/107 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 8/107 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді