апеляційний суд черкаської області
-
Справа № 22-1302 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з правовідносин Савранський О.А.
про відшкодування шкоди Доповідач в апеляційній
внаслідок злочину Інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Корнієнко Н.В. Качана О.В.
при секретарі Шанауріній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення К-Шевченківського районного суду від 27 квітня 2006 р. і ухвали суду від 26 квітня та від 19 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
встановила:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 2 березня 2006 р. Звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. В позовній заяві вказували, що 17 вересня 2004 р. близько 20 год. 10 хв. на вул. Бабушкіна в м. К-Шевченківський відповідачка, керуючи автомобілем ВАЗ-2108 в темну пору доби вчинила наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку по зустрічній для відповідачки частині полотна дороги.
Внаслідок наїзду йому було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження. По даному факту було порушено кримінальну справу, яка постановою К-Шевченківського районного суду від 16 лютого 2006 р. закрита провадженням відносно ОСОБА_3 по амністії. При цьому заявлений позивачами цивільний позов у кримінальній справі залишено без розгляду.
Позивачам злочином, вчиненим відповідачкою, було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 944 грн. 75 коп., яка складається з витрат на лікування та на обстеження сина в Черкаській обласній лікарні і Київському НАУ, оплати послуг судово-медичної експертизи.
Позивачам також було заподіяно значної моральної шкоди, яка полягає: ОСОБА_1 - у стражданнях через травмування її неповнолітнього сина, порушеннях нормальних і звичних для неї умов життя; ОСОБА_2 - у стражданнях від фізичного болю та втраті здоров'я, позбавленні можливості навчатися у вищому учбовому закладі, куди він вступив до отримання травми, суттєвій зміні життя та стосунків з оточуючими. Розмір моральної шкоди визначили: для ОСОБА_1 - 10 тис. грн., для ОСОБА_2 - 30 тис. грн., які позивачі просили стягнути на їх користь з відповідачки.
Ухвалою К-Шевченківського районного суду від 26 квітня 2006 р. відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі судово-медичної експертизи з приводу встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_2
Рішенням суду від 27 квітня 2006 р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 660 грн. 07 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_2 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь держави 51 грн. судового збору і ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 102 грн. 85 коп.
Ухвалою суду від 19 травня 2006 р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на оплату юридичних послуг адвоката у розмірі 2300 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ухвалою про відмову в призначенні судово-медичної експертизи та ухвалою про відмову в постановленні додаткового рішення, позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять про скасування судових постанов і ухвалення нового рішення по справі про задоволення їх вимог в повному об'ємі з тих підстав, що суд неповно дослідив докази по справі, безпідставно відмовив їм у призначенні судово-медичної експертизи, висновки суду в частині визначення розміру заподіяної шкоди не грунтуються на доказах по справі, суд також безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, яка підтримала свою апеляційну скаргу і пояснила, що матеріальна шкода судом стягнута в частині, підтвердженій наявними в неї доказами і з сумою, стягнутою рішенням суду вона згідна, однак не згідна з рішенням суду в частині відмови в задоволенні її позову про стягнення їй моральної шкоди, оскільки їй, поряд з сином, діями відповідачки була заподіяна значна моральна шкода, яка полягала у стражданнях і переживаннях з приводу стану здоров'я її неповнолітнього сина, необхідністю витрачати додаткові зусилля для забезпечення його лікування та реабілітації; не згідна апелянт і з розміром моральної шкоди, стягнутої судом на відшкодування моральної шкоди її сину з тих підстав, що сума у 3500 грн. не відповідає тривалості і характеру його страждань, судом не враховано, що він через хворобу втратив можливість отримати вищу освіту, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до часткового скасування з постановленням нового рішення з наступних обставин.
Суд визначив розмір моральної шкоди на користь неповнолітнього ОСОБА_2 з урахуванням його вини в ДТП у формі грубої необережності, застосувавши ст. 1193 ЦК України.
Між тим, спір виник з правовідносин про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і відповідно до вимог ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_2 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди. Більше того, як видно з постанови К-Шевченківського районного суду від 16 лютого 2006 р. саме ОСОБА_3 винна у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 до 5000 грн.
Судова колегія також вважає необхідним скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на її користь і частково задовольнити її вимоги, визначивши розмір такої шкоди у 2000 грн., виходячи з того, що нею доведено, що вона з вини відповідачки перенесла моральні страждання та переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я її неповнолітнього сина, змушена була витрачати додаткові зусилля для організації свого життя та лікування сина.
Підлягає скасуванню рішення суду і в частині стягнення з ОСОБА_1 на
користь держави 102 грн. 85 коп. з тих підстав, що вимоги позивачки випливають з правовідносин про відшкодування шкоди, завданої злочином, а відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачі - за позовами про відшкодування шкоди, завданої злочином, звільняються від сплати державного мита.
В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.
Не підлягає до задоволення апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині визнання необгрунтованою ухвали суду від 26 квітня 2006 р. про відмову у призначенні судово-медичної, експертизи з метою перевірки встановлення ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, оскільки питання тяжкості тілесних ушкоджень вирішено в кримінальній справі стосовно ОСОБА_3, яка постановою суду від 16 лютого 2006 р. звільнена від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії і ця постанова набрала чинності, в установленому законом порядку позивачами не оскаржувалась.
Підлягає відхиленню також апеляційна скарга на ухвалу суду від 19 травня 2006 р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на оплату юридичних послуг з тих підстав, що під час розгляду справи в суді такі вимоги позивачами не заявлялись, витрати, про стягнення яких просила позивачка, як вбачається з її пояснень в ході розгляду справи в апеляційному суді, стосуються не тільки витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, а і витрат, понесених нею в ході розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_3 Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення К-Шевченківського районного суду від 27 квітня 2006 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на її користь та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 102 грн. 85 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки на її користь моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди змінити, збільшити стягнуту судом суму з 3500 грн. до 5000 (п'яти тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвали суду від 26 квітня 2006 р. і від 19 травня 2006 р. про відмову в задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи та про відмову в ухваленні додаткового рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох
місяців.