Судове рішення #6176476


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30.09.2009 року                                        Справа №  39/28-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Сторожук Ю.М.

        відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу  фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.04.09р. у справі № 39/28-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг”, м. Київ

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 359,57 грн.,

                                                   

                                                    ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за металопрокат за договором купівлі-продажу у сумі 67 486,70 грн. ( з урахуванням уточнення позовних вимог), у тому числі 38 174,12 грн. основної заборгованості, 1667,94 грн. 3% річних, 11334,09 грн. 10% штрафу, 6002,88 грн. пені та 10307,67 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009  року у справі № 39/28-09 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманої продукції; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних передбачено договором та нормами чинного законодавства і здійснено правомірно.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на те, що справа була розглянута господарським судом за відсутності відповідача, чим були порушені його процесуальні права щодо участі у справі та надання заперечень. Окрім того, висновки суду першої інстанції, на думку скаржника, не відповідають дійсним обставинам справи та умовам, укладеного договору. З посиланням на умови договору №55/02/06 від 20.02.2006р. відповідач вважає безпідставним нарахування пені за несвоєчасне проведення розрахунків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 20.02.2006 року між ТОВ „Запоріжметал Холдінг” (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу металопрокату за № 55/02/06.

Наступним договором № 08/06/07, укладеним 08.06.2007 року, сторонами договірні умови були змінені, в тому числі в частині порядку та умов проведення розрахунків та в частині відповідальності сторін.  

Згідно вказаного договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача металопрокат, а відповідач –прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок приймання товару тощо.

Строк дії указаного договору встановлений сторонами до 31.12.07р., подальша пролонгація договору на кожний наступний рік погоджена за відсутності вимоги будь-якої із сторін щодо його припинення (п.10.1 договору).  

На виконання договірних зобов’язань позивач протягом  січня-лютого 2008р. відвантажив на адресу відповідача металопрокат на загальну суму 277 819,22 грн.; оплату отриманого товару відповідач здійснив не в повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості у сумі 38174,12грн. Факт відвантаження товару на адресу відповідача посвідчується видатковими накладними

№РН4-000011 від 15.01.2008р. (рахунок фактура за №000017) на суму 78248,28 грн., №РН4-000027 від 22.01.2008р. (р/ф за №000030) на суму 27629,16грн.,

№№РН4-000065 від 11.02.2008р. та РН4-000066 від 12.02.2008р. (р/ф №000073) на суму відповідно 84478,30 грн. та 28884,66 грн.,

№ РН4-000071 від 14.02.2008р. (р/ф №000078) на суму 58578,82 грн.

Відповідач наявність боргу перед позивачем заперечує та вважає, що за спірним договором (з урахуванням всіх відвантажень та проплат) має місце заборгованість позивача перед відповідачем, а не навпаки.

Відвантаження товару та його оплата у повному обсязі не є предметом даного позову, в зв’язку з чим, розгляд спору провадиться в межах позовних вимог, а саме, за визначеними видатковими накладними. Щодо посилань відповідача на наявність заборгованості ТОВ „Запоріжметал Холдінг” перед ФОП ОСОБА_2, то підприємець не позбавлений права самостійно звертатися до господарського суду з позовними вимогами до Продавця.

Матеріалами даної справи посвідчується факт відвантаження позивачем на адресу відповідача металопрокату на суму 277 819,22 грн., оплата якого відповідачем була здійснена частково у сумі 239 645,10 грн.; заборгованість склала 38 174,12 грн. Відповідач доказів оплати зазначеної заборгованості не надав.

З банківських витягів, поданих відповідачем в підтвердження оплати отриманого товару (а.с.94 -104), не убачається, що перерахування всіх сум здійснено за спірними рахунками; низка платіжних документів містить інше призначення платежу і не може бути врахована в погашення спірної суми (35 000,0 грн. – рах. б/н від 15.01.08р., 40 000,0 грн. – рах. б/н від 21.02.08р., 37 000,0 грн. – рах. 000128 від 14.03.08р. (а.с.97, 99, 100) та інші).

Таким чином, факт повної оплати товару, отриманого відповідачем за спірними видатковими накладними, належними доказами доведений не був.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193  Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань встановлена сторонами у п. 7.1 договору, відповідно до умов якого у випадку порушення покупцем строків оплати останній сплачує штраф у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми та пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно, позивачем були нараховані відповідачу штраф у сумі 11 334,09 грн. та пеня за період з 16.01.2008р. по 08.04.2009р. у сумі 6 002,88 грн.

Застосування до відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені відповідає умовам договору, узгоджується з нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст. 549 ЦК України.

Однак, п. 6 ст. 232 ЦК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Нараховуючи штрафні санкції, позивач перевищив законодавчо встановлений період нарахування, внаслідок чого правомірним є нарахування пені за період з 08.10.2008р. по 08.04.200р. (182 дня), що в сумі складає 4103,29 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача, окрім суми заборгованості, 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо стягнення штрафу, то позовні вимоги в даній частині задоволені господарським судом безпідставно.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.



Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в даних правовідносинах, передбачений для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності – пеню.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить приписам  ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

За викладених обставин у задоволенні позову в даній частині належить відмовити.

З огляду на викладене рішення господарського суду належить частково змінити, а витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача про те, що він не був повідомлений належним чином про час слухання справи. Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців юридичною адресою підприємця є: просп. Миру, 4, 143, м. Кривий Ріг, куди і надсилалися відповідні повідомлення як позивачем, так і судом. Відомостей про зміну своєї адреси відповідач до держреєстру не надсилав, контрагентів у господарських відносинах не повідомляв, відповідно, кореспонденція не отримувалися відповідачем з його ж вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009 року у справі №39/28-09 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31407820) 38 174,94 грн. основного боргу, 4103,29 грн. пені, 1667,94 грн. 3% річних, 10 307,67 грн. інфляційних втрат, 539,90 грн. витрат на сплату державного мита та 94,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2009 року у справі №39/28-09 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

           

            Головуючий                                                                            І.В. Тищик

            Судді:                                                                                       Л.О.Чимбар

                                                                                                               Л.В. Чоха

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація