У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Селівона О.Ф.,
суддів	Колесника М.А.,  Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора	Ковзеля П.О.
та захисників	ОСОБА_1 і  ОСОБА_2

 

розглянула в судовому засіданні 22 червня 2006 року в м.Києві  кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року, яким засуджено:

 

                                               ОСОБА_3,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                                               уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

 

-    за п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-    за ч.4 ст.187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 призначено 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

                                      ОСОБА_4,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

                                      уродженця АДРЕСА_2,

                                      раніше судимого:

                                      - 27.05.1997р. за ст.86-1 КК України із застосу-

                                      ванням ст.44 КК України на 4 роки позбавлення

                                      волі, звільненого 31.08.1999р. на підставі ст.6

                                      Закону "Про амністію" від 16.07.1999р.,

                                      - 01.07.2002р. за ч.1 ст.296 КК України на 1 рік

                                      3 місяці обмеження волі із звільненням на під-

                                      ставі ст.75 КК України від відбування покаран-

                                      ня з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

 

-    за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-    за ч.4 ст.187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 призначено 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_4 призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

 

Згідно з вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

22 січня 2003 року, приблизно о 23 годині ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за попередньою змовою, з метою викрадення чужого майна, взявши із собою цвяходер, на автомобілі "Москвич-2141", яким керував ОСОБА_5, який не знав про наміри засуджених, прибули у АДРЕСА_3, де ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проникли на охоронювану територію ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташовану по АДРЕСА_4 у цьому селищі, і стали розбирати трансформатор з метою викрадення кольорових металів. В цей час їх застав сторож підприємства ОСОБА_6, який зажадав, щоб вони припинили свої протиправні дії і залишили охоронювану територію. З метою утримання викраденого чужого майна ОСОБА_4 і ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, з метою умисного вбивства із корисливих мотивів напали на ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_3, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, наніс один удар металевим цвяходером по голові ОСОБА_6, від чого останній нагнувся, а ОСОБА_3 в цей момент наніс ОСОБА_6 другий удар по голові цим же цвяходером, після чого ОСОБА_6 упав на землю. Потім ОСОБА_4 і ОСОБА_3 стали переносити ОСОБА_6 у приміщення диспетчерської, але, оскільки останній пручався, вони упустили його на вході до коридору. Принісши ОСОБА_6 у приміщення диспетчерської, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 поклали його обличчям на підлогу. ОСОБА_3 дістав із кишені скотч і зв'язав ОСОБА_6 руки, а ОСОБА_4 у цей час обрізав телефонний дріт і передав його ОСОБА_3. який цим дротом зв'язав ОСОБА_6 руки, а ОСОБА_4 іншим дротом зв'язав ОСОБА_6 ноги.

Внаслідок протиправних сумісних і узгоджених дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Іванову заподіяно черепно-мозкову травму з переломами кісток  черепа, з крововиливами під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і від якої настала смерть ОСОБА_6 на місці події.

ОСОБА_4 і ОСОБА_3, продовжуючи свої спільні та узгоджені дії, на території ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" заволоділи чужим майном: 2-ма ковпаками головки трактора Т-150К загальною вартістю 251 грн. 68 коп., розбили бокове скло кабіни трактора ЮМЗ-6 вартістю 43 грн., розукомплектували  трансформатори 100 КВА вартістю 3952 грн. та 420 КВА вартістю 1690 грн.

 

У касаційних скаргах:

 

Засуджений ОСОБА_4 вважає, що вирок необгрунтований і підлягає скасуванню, без наведення мотивів такої своєї думки.

 

Засуджений ОСОБА_3 зазначає, що вирок щодо нього необхідно переглянути, посилаючись на те, що його незаконно засуджено за злочин, якого він не вчиняв. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати тільки за ч.2 ст.185 КК України.

 

Захисник-адвокат ОСОБА_1 просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_3 на ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання в межах санкції цього закону, мотивуючи тим, що обвинувальний вирок в частині засудження ОСОБА_3 за вбивство ОСОБА_6 під час розбійного нападу грунтується тільки на первинних показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які здобуті внаслідок застосування до них психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, і іншими доказами не підверджуються. Посилається також на порушення під час досудового слідства права ОСОБА_3 на захист, порушення вимог кримінально-процесуального закону при вилученні слідчим кросівок та рукавичок, при призначенні експертиз.

 

Захисник із числа близьких родичів ОСОБА_2 зазначає, що досудове слідство проведено з порушенням вимог кримінально- процесуального закону, достовірні докази винності ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_6 у справі відсутні, первинні показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на які послався суд у вироку здобуто з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, і вони не можуть бути допустими доказами. Просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити перкваліфікувати його дії на ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання в межах санкції цього закону.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, міркування прокурора про безпідставність доводів касаційних скарг та законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

 

Твердждення у касаційних скаргах про необгрунтованість засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за умисне вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_6 під час нападу з метою заволодіння чужим майном безпідставні і спростовуються дослідженими судам доказами.

 

В судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнали себе винними тільки у тому, що вони проникли на територію ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", де розібрали трансформатори і викрали деталі з кольорових металів.

 

Проте в ході досудового слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час допитів їх як підозрюваних та обвинувачених з участю захисників розповіли про обставини вчинення злочинів так, як вони наведені у вироку. При цьому вони описували обставини події в таких деталях, які могли бути відомі тільки особам, які брали участь у цій події.

 

Крім того, такі показання засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджуються іншими доказами.

 

Так, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтвердили такі свої показання під час відтворення обстановки та обставин події, яке проводилось з участю захисників, експерта, понятих, і ніяких заяв при цьому від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надходило.

 

Такі показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджуються  також даними, які містяться у протоколі огляду місця події, згідно з якими обстановка на місці, сліди злочинів відповідають цим показанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4

 

З висновку судово-медичної експертизи убачається, що на трупі ОСОБА_6 виявлено вдавлений перелом лівої тіменної кістки, оскольчатий перелом лівої скроневої кістки, забійні рани голови, синці на обличчі. Смерть ОСОБА_6 настала від черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа, крововиливами під м'які мозкові оболонки і в речовину головного мозку. Забійні рани голови з переломами кісток черепа могли виникнути від дії наданого на експертизу цвяходера і за обставин, наведених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при відтворенні обстановки та обставин події.

 

В судовому засіданні судово-медичний експерт доповнив свій висновок, показавши, що синці на обличчі ОСОБА_6 могли виникнути від падіння обличчям донизу або при волочінні тіла обличчям донизу і ударі об землю, підлогу та інші предмети, а забійні рани голови з переломами кісток черепа виникли від двох ударів тупим предметом.

 

Свідок ОСОБА_5 показав, що 22.01.2003р., приблизно о 23 годині на своєму автомобілі "Москвич-2141" підвіз ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до території ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", а сам поїхав до своїх родичів, де був приблизно півтори години. Потім приїхав на домовлене місце, де став їх чекати. Коли ОСОБА_3 І ОСОБА_4 прийшли, вони поклали в багажник автомобіля дві металеві кришки та дві смужки і вони разом поїхали додому.

 

З показань потерпілої ОСОБА_7 убачається, що за кілька днів до події її чоловік ОСОБА_6 говорив, що вночі невідомі особи проникли на територію підприємства, яку він охороняв, з метою крадіжки металу, але, побачивши його, утекли, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час допиту їх як обвинувачених показали, що 19.01.2003р. вони проникали на територію ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" з метою крадіжки металу, але їм завадив сторож , який вийшов з приміщення, і вони залишили територію підприємства.

 

Посилання у касаційних скаргах на те, що показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на які послався суд у вироку, дані ними внаслідок застосування до них незаконних методів слідства, перевірялись прокурором Советського району м.Макіївки і за результатами цієї перевірки винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, які брали участь у проведенні дізнання та досудового слідства у даній справі, за відсутністю у їх діях складу злочину.

 

Суд дав належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності і обгрунтовано визнав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочинів за які їх засуджено.

 

Доводи касаційних скарг захисників про порушення вимог кримінально-процесуального закону при вилученні під час досудового слідства кросівок та рукавичок, які визнані слідчим речовими доказами, перевірялись судом першої інстанції і протоколи слідчих дій, в ході яких вилучались ці речі та висновки відповідних експертиз, проведених щодо цих речей, як докази судом не визнані, оскільки вилучення цих речей проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

 

 Інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановленого у даній справі вироку, не виявлено.

 

Злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано правильно, а покарання їм призначено відповідно до вимог ст.65 КК України: з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, їх особи та конкретних обставин справи, і вважати його надмірно суворим підстав не вбачається.

 

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

         Касаційні скарги засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

 

 

Судді:

 

Селівон О.Ф.                               Колесник М.А.                          Лавренюк М.Ю.

 

 

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                     О.Ф.Селівон