а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3116/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сапальової Т.В.
при секретарі Решетнік З.В.
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про визнання дій щодо незабезпечення житлом протиправними, зобов'язання при першому розподілі житла забезпечити житлом у м. Вінниці відповідно до Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”,
ВСТАНОВИВ:
до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі -позивач) до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (далі -відповідач) з вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.
Позивач є майором запасу, має статус ветерана військової служби Збройних Сил України, проходив дійсну військову кадрову службу у Збройних Силах України з листопада 1992 року по липень 2005 рік. У липні 2005 року був звільнений із лав ЗСУ по скороченню штатів із календарною вислугою в 21 рік із залишенням на квартирному обліку при в/ч А4196, правонаступником якої стала в/ч А1231, з правом позачергового отримання житла.
Позивач зазначив, що військова частина А4196/А1231 неодноразово подавала до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці списки осіб, які мають право на позачергове отримання житла та в яких перебував позивач з 19.07.2005 р. Однак, відповідачем в порушення п. 8 ст. 1 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”не забезпечено позивача житлом протягом трьох років за обраним останнім місцем проживання, а саме у м. Вінниці, хоча відповідачем з липня 2005 року неодноразово розподілялось житло у даній місцевості.
Таким чином, позивач вважає що відповідач своїми діями порушив вимоги Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” та “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”, інших нормативно- правових актів, а тому він змушений був звернутися до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Згодом позивач надав суду уточнюючу позовну заяву (а.с. 62,63), в якій він зазначив обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив визнати протиправними дії відповідача щодо незабезпечення його житлом згідно з п. 8 ст. 1 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”, а також зобов'язати відповідача у відповідності до вказаного положення закону при першому розподіленні житла забезпечити позивача житлом.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням обставин, викладених в заяві про їх уточнення, підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Крім того, в судовому засіданні пояснив, що дії квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці ніяким чином не порушували законодавство України про порядок надання житлових приміщень військовослужбовцям і були вчинені відповідно до існуючого законодавства України, оскільки розподіл житла військовослужбовцям відбувався відповідно до черговості, але на час розподілення житла черга позивача ще не надійшла. Що стосується порядку розподілу житла у м. Вінниці, представник відповідача зазначив, що він відбувається згідно з наказами начальника Вінницького гарнізону, які видаються у відповідності до вимог Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач з 1992 р. по 2005 р. проходив дійсну військову кадрову службу у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби у смт. Вапнярка позивач став на квартирний облік та, як вбачається з пояснень сторін, отримав службову квартиру в даній місцевості, яку після переведення на нове місце служби не звільнив.
У 2004 році внаслідок переведення на нове місце служби до м. Вінниці став на квартирний облік у в/ч А4196, правонаступником якої згодом стала в/ч А1231.
21.07.2005 року позивач був звільнений зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням із залишенням на квартирному обліку у м. Вінниці.
В судовому засіданні оглядалась облікова (житлова) справа позивача, з огляду якої судом встановлено, що позивач знаходиться на квартирному обліку на позачергове отримання житла, на першочергове отримання житла та у загальній черзі. Вказана обставина сторонами у судовому засіданні не заперечувалась.
Станом на час розгляду справи позивач у м. Вінниці житлом не був забезпечений. З матеріалів справи вбачається, що позивачу виданий ордер на 3-кімнатну квартиру у смт. Вапнярці для проживання разом зі своєю родиною, яка ним не була приватизована. Позивач пояснив, що не має бажання проживати у даному населеному пункті, а бажає отримати квартиру у власність для постійного проживання у м. Вінниці.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 статті 1 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”передбачено, що особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються гарантії соціального захисту, в тому числі забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, яке провадиться відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Вказаний Закон України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Що стосується порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, то він визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 р. затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 24 вказаного Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік -підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
У відповідності до п. 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається, зокрема, у випадку виходу на пенсію, а п. 39 передбачає, що громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень.
Частиною 9 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів війни органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”ветеранам військової служби надається така пільга як, зокрема, першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 1.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за 1171/13045, передбачено, що житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону.
З огляду на вищенаведене, надання позивачу житла не може бути проведено в порядку, іншому, ніж той, що визначений чинним законодавством України.
Як встановлено в судовому засіданні, за час перебування позивача на квартирному обліку у м. Вінниці житло розподіляється згідно з відповідними наказами начальника Вінницького гарнізону та у відповідності до вищезазначеної Інструкції. Однак, у зв'язку з тим, що черга позивача згідно з відповідними списками, в яких він перебуває, ще не надійшла, останній не набув права на отримання житла.
Крім того, це також випливає зі змісту п. 2 наказу начальника Вінницького гарнізону №22 від 28.04.2009 р. (а.с. 59), відповідно до якого розподіл житлових приміщень для постійного проживання здійснюється пропорційно відповідно до гарнізонної черги, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку, в т.ч.: для осіб, які мають право на позачергове отримання житла -до 15%; для осіб, які мають право на першочергове отримання житла -до 20%; на загальну чергу -60%.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач станом на момент розгляду справи перебуває у трьох списках осіб, які мають право на отримання житла, в т.ч.: у списках тих осіб, які мають право на позачергове отримання житла; у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житла та у загальній черзі, суд дійшов висновку про те, що позивач може бути забезпечений житлом, перебуваючи на обліку у Вінницькому гарнізоні, тільки в порядку черговості.
Таким чином в даному випадку дії відповідача щодо незабезпечення позивача житлом не можуть бути визнані неправомірними, оскільки останній чинив згідно із встановленим чинним законодавством порядком забезпечення житлом військовослужбовців.
При цьому суд бере до уваги ту обставину, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати виконання повноважень відповідного компетентного органу в майбутніх публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача при першому розподіленні житла забезпечити позивача житлом не відповідає змісту законодавства та, крім того, задоволення вказаної вимоги призведе до порушення законних прав та інтересів інших осіб, зокрема тих, що перебувають в одній і тій самій черзі з позивачем, однак, відповідно до займаної черги мають переважне право порівняно з позивачем на отримання житла.
Крім того, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача при першому розподіленні житла забезпечити позивача житлом не була конкретизована, а саме не уточнено, відповідно до якої черги позивач повинен отримати житло, що у будь-якому випадку унеможливлює її виконання.
При цьому суд не заперечує права позивача на отримання постійного житла згідно із законодавством України про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, разом з тим реалізація такого права повинна відбуватися в межах правових норм.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач -квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці в силу покладених на нього законодавством завдань з реалізації державних гарантій для осіб, що мають спеціальний статус, пов'язаний з проходженням військової служби, зобов'язаний діяти у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про визнання дій щодо незабезпечення житлом протиправними, зобов'язання при першому розподілі житла забезпечити житлом у м. Вінниці відповідно до Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей”відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 31.08.09
Суддя/підпис/ Сапальова Тетяна Валентинівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: